Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 4. Застава цінних паперів

Питання зазначеного виду застави регулюються вимогами р. IV Закону України "Про заставу". Однак, розглядаючи певний вид цінного паперу як можливого предмета застави, слід також виходити з вимог Цивільного кодексу України (гл. 14, статті 961-966), законів України "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про обіг векселів в Україні", "Про іпотеку" (ст. 30 та ін.), "Про іпотечні облігації", "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" та інших законодавчих актів України, враховуючи встановлені на законодавчому рівні обмеження щодо цінних паперів.

Так, ст. 195 Цивільного кодексу України та ст. З Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено види цінних паперів, однак не всі з них можуть бути предметом застави (наприклад приватизаційні, про що описувалось раніше). Найпоширенішою є практика оформлення в заставу векселів, акцій, облігацій, ощадних (депозитних) сертифікатів.

У заставу можуть бути отримані як цінні папери документарної форми випуску, так і бездокументарної. Право власності на цінний папір в документарній формі посвідчується сертифікатом, а в бездокументарній формі - випискою з рахунку в цінних паперах (ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні").

Залежно від порядку передачі прав за цінним папером, встановленого законом (ст. 197 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"), застава цінного паперу, який може бути переданий шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), зокрема векселя, здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу, якщо законом чи договором не передбачено інше (ст. 53 Закону України "Про заставу").

Цінні папери, які не передаються шляхом індосаменту, оформляються в заставу за угодою заставодержателя і особи, на ім'я якої було видано цінний папір. За угодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані на зберігання в депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса або банку.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про заставу" купонні листи на виплату процентів, дивідендів та інші доходи від зазначеного в цінному папері права є предметом застави тільки у випадках, якщо вони передані кредитору заставного зобов'язання, якщо законом чи договором не передбачено інше. Застава цінних паперів на пред'явника регулюється також положеннями, які містяться в р. III Закону України "Про заставу".

У разі оформлення цінних паперів у заставу слід враховувати передбачені законом обмеження. Так, право розпорядження (в т. ч. застава) цінним папером його власником (заставодавцем) виникає лише на етапі обігу відповідних цінних паперів, тобто на вторинному ринку цінних паперів (ч. 3 ст. 2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"). Таким чином, якщо в заставу пропонуються акції або облігації на етапі їх розміщення, то заставодержатель не має права на цьому етапі отримати такий цінний папір у заставу. І лише після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій або облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію акцій або облігацій власник цінних паперів набуває право передати їх у заставу.

При передачі в заставу акцій слід додатково враховувати вимоги Закону України "Про акціонерні товариства", рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про затвердження Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів" від 17 жовтня 2006 р. № 1000, "Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій" від 26 квітня 2007 р. № 942, інших рішень цієї Комісії, облігацій - рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій підприємств" від 17 липня 2003 р. № 322 та інших рішень цієї Комісії, ощадних (депозитних) сертифікатів - ст. 1065 Цивільного кодексу України та постанови Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" від 3 грудня 2003 р. № 516 (гл. 4), векселів - Уніфікованого закону про пере казні та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 р., та деяких інших законодавчих актів.

Оскільки закон не вимагає нотаріального посвідчення договору застави цінних паперів (ст. 13 Закону України "Про заставу"), він укладається лише в простій письмовій формі.

Виходячи з вимог Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (ст. 16), пріоритет обтяжень, що виникли внаслідок передачі прав за борговими або товаророзпорядчими цінними паперами (див. ст. З Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"), зокрема облігаціями, векселями, заставними, складськими свідоцтвами, коносаментами, визначається з моменту їх реєстрації, якщо права за такими цінними паперами не переходять до заставодержателя шляхом їх передачі у його володіння. У разі передачі прав за такими цінними паперами у володіння заставодержателя пріоритет такого обтяження встановлюється з моменту передачі відповідного цінного паперу в його володіння і таке обтяження набирає чинності у відносинах з третіми особами без потреби його реєстрації. У цьому разі заставодержатель має вищий пріоритет над усіма іншими обтяженнями, у тому числі зареєстрованими раніше. Обтяження на права, які випливають з іменних цінних паперів, випущених у документарній або електронній формі, набирають чинності, і їх пріоритет визначається з моменту внесення відповідного запису до Реєстру власників іменних цінних паперів, який ведеться уповноваженим реєстратором або зберігачем (питання щодо зазначених професійних учасників фондового ринку регулюються Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні").

Звернення стягнення на цінні папери має здійснюватися з урахуванням вимог ст. 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Таким чином, якщо предметом застави є боргові цінні папери, які знаходяться в правомірному володінні заставодержателя (обтяжувача) і строк платежу за якими настав або платіж за якими проводиться на вимогу держателя, заставодержатель задовольняє забезпечену заставою вимогу шляхом пред'явлення відповідного цінного паперу до оплати. Якщо сума, отримана від оплати боргового цінного паперу, перевищує розмір забезпеченої такою заставою вимоги, заставодержатель зобов'язаний повернути надлишок заставодавцю. Положення ст. 33 даного законодавчого акта можуть застосовуватись у разі звернення стягнення на предмет застави, яким є пайові та похідні цінні папери (див. ст. З Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"), які знаходяться у володінні заставодержателя, за умови, що вони мають обіг на організованому ринку цінних паперів (тобто на фондових біржах). Заставодержатель зобов'язаний здійснити продаж відповідних цінних паперів за ціною, не нижчою за їх ринкову ціну на організованому ринку цінних паперів на день продажу. Якщо такі цінні папери не реалізовані заставодержателем на організованому ринку цінних паперів протягом двох торгових днів із дня надсилання повідомлення згідно з ч. 1 ст. 33 цього Закону, заставодержатель втрачає право реалізувати їх відповідно до цієї статті.

5. Застава товарів у обороті або переробці

Питання щодо такої застави регулюються вимогами р. III Закону України "Про заставу". Під товарами в обороті або переробці законодавець має на увазі сировину, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готову продукцію тощо (ст. 40 Закону України "Про заставу").

Особливості вказаного виду застави полягають у тому, що:

1) застава за укладеним договором застави поширюється на ті товари, які: а) є в наявності у заставодавця і поки що не реалізовані третій особі. З моменту вручення товарів, що складають предмет застави, набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу такі товари перестають бути предметом застави; б) набуті заставодавцем товари стають предметом застави з моменту виникнення на них у заставодавця права власності;

2) на відміну від інших предметів застави, при оформленні в забезпечення товарів у обороті або переробці заставодавець зберігає за собою право не лише володіти та користуватися ними, а й розпоряджатися таким предметом застави відповідно до правил Закону України "Про заставу" (ст. 42 даного Закону). При цьому у разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості (ст. 43 Закону України "Про заставу").

Договір застави товарів у обороті укладається в письмовій формі і не піддягає нотаріальному посвідченню.

Враховуючи вимоги ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та ст. 41 Закону України "Про заставу", опис такого предмета застави в договорі повинен індивідуалізувати товари шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави. У разі відсутності хоча б однієї із зазначених характеристик такого предмета застави виникають підстави визнання договору застави недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Схожі статті




Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 4. Застава цінних паперів

Предыдущая | Следующая