Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 3. Зміст договору комісії

Договір комісії є двосторонньо зобов'язуючим, оскільки права й обов'язки покладаються на обидві сторони зобов'язання. Основним обов'язком комісіонера є укладення правочинів відповідно до повноваження. Але з урахуванням положень ст. 1017 ЦК, правильніше буде сказати: не стільки "відповідно до вказівок", скільки "в інтересах комітента". Такий висновок можна зробити на підставі того, що комісіонеру дозволяється відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати про це або відповідь не надійшла в розумний строк. За цієї ситуації комісіонер зобов'язаний повідомити комітента щойно це стане можливим. Якщо ж послуга носить підприємницький характер, то комісіонеру може бути надано право відступати від вказівок комітента без запиту, але з обов'язковим повідомленням комітента. Свідченням того положення, що договір комісії - це договір, який вчиняється в чужих інтересах, є обов'язок комісіонера вчинити правочин на умовах, найбільш вигідних для комітента. Вся додатково отримана вигода належить комітентові. Хоч, на нашу думку, ця норма могла б носити диспозитивний характер. Закріплення в договорі іншого слугувало б стимулом комісіонеру до якнайкращого виконання доручення. Принаймні, частковий гонорар за вигідніші, ніж передбачалося договором, умови продажу чи купівлі повинні були б стимулювати комісіонера до максимально ефективного виконання договору комісії.

Відступ від вказівок комітента допускається у тих самих випадках, що й у договорі доручення, але для комісіонера законом передбачені більш негативні майнові наслідки такого відступу. Залежно від характеру комісійного доручення можливі дві ситуації:

1) комісіонеру доручено продати майно комітента, і він укладає правочин за ціною, нижчою за ту, яка була погоджена;

2) комісіонеру доручено купити яку-небудь річ, і він відступає від вказівок комітента, купує її за більш високою ціною, ніж було погоджено. У першому випадку комісіонер зобов'язується відшкодувати комітенту різницю між погодженою ціною і ціною фактичної реалізації, якщо не доведе, що своїми діями попередив ще більші збитки. Ця обставина повинна носити об'єктивний характер. Наведені вимоги пом'якшуються, коли комісіонером виступає підприємець. Тоді норма, що передбачає неприпустимість відступу без попереднього запиту, пом'якшується правом передбачити в договорі можливість такої поведінки без попереднього запиту, але з обов'язковим повідомленням.

Наявність зовнішніх відносин у комісійних зобов'язаннях сприяє появі такого інституту, як "делькредере". За загальним правилом, за договором, укладеним із третьою особою, комісіонер набуває прав і несе обов'язки навіть тоді, коли комітент був названий у договорі. Проте сторонам надається право відступу від цього положення у двох випадках: по-перше, коли він був необачним при виборі третьої особи і, по-друге, коли поручився за виконання договору (умова делькредере). Остання ситуація має на увазі випадки, коли комісіонер прийняв на себе поруку за виконання правочину третьою особою. Потрібно зазначити, що, незважаючи на зовнішню подібність делькредере з порукою, його не слід розглядати як різновид останньої. При поруці поручаються перед кредитором третьої особи за дії останньої, у випадку ж делькредере комісіонер ручається перед своїм кредитором (яким за договором комісії щодо комісіонера є комітент) за третю особу, яка, у свою чергу, є боржником не комітента, а боржника самого комісіонера. Делькредере по суті є додатковою послугою, яка підлягає додатковій оплаті з боку комітента. Як і порука, делькредере - це не відповідальність, а борг. З цього, зокрема, випливає, що достатньою підставою для вступу його в силу є факт невиконання правочину третьою особою.

Виконавши доручення, комісіонер зобов'язаний відзвітувати про виконану роботу і передати все отримане за договором на користь комітента. Законодавство не припускає якихось особливих умов щодо форми та порядку звіту. Разом із тим, ст, 1022 ЦК передбачає такий обов'язок виконати після вчинення правочину. Слід акцентувати увагу, що, напевне, не випадково термін "правочин" вживається в однині, хоч договір комісії спрямований на вчинення одного або кількох правочинів. Це не виключає подання регулярних звітів комісіонера перед комітентом, оскільки йдеться про виконання договору за його рахунок. Позитивним є те, що законодавець припускає таку форму схвалення звіту, як мовчання, у противному разі комітент зобов'язаний не пізніше 30 днів висловити свої заперечення й аргументувати їх. При невиконанні третьою особою укладеного правочину комісіонер зобов'язаний повідомити про це комітенту, зібрати необхідні докази, а також на вимогу комітента передати йому права вимоги за договором. Оскільки комісіонер укладав договір від свого імені, але в інтересах комітента, то для безпосереднього захисту своїх інтересів комітент повинен прийняти на себе права кредитора за вчиненим комісіонером правочином.

До господарського суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю з позовом до відкритого акціонерного товариства про передану в судовому порядку права вимоги до приватного підприємця.

Між позивачем і відповідачем укладений договір комісії, за яким відповідач зобов'язувався вчинити правочини щодо реалізації продукції, яка належить позивачу. На виконання комісійного доручення відповідач уклав договір купівлі-продажу продукції з індивідуальним підприємцем. На підставі відпускної рознарядки комісіонера комітент відвантажив продукцію покупцеві. У встановлений договором строк покупець товар не оплатив, про що комісіонер поінформував комітента. Комітент вимагав від комісіонера уступити йому право вимоги до індивідуального підприємця про стягнення закупівельної ціни на підставі п. 2 ст. 1016 ЦК. У відповідь на цю вимогу комітента комісіонер запропонував йому відшкодувати ті витрати, які поніс комісіонер, і виплатити йому винагороду відповідно до умов договору комісії. Комітент відмовився відшкодувати витрати і виплатити винагороду, оскільки правочин не був виконаний третьою особою, і звернувся до суду із зазначеним позовом.

У своїх запереченнях на заявлений позов комісіонер посилався на те, що у ст. 1020 ЦК передбачено в інтересах комісіонера правило про те, що він вправі утримувати належні йому за договором комісії суми з усіх сум, які надходять до нього за рахунок комітента. Проте, якщо комісіонер на підставі п. 2 ст. 1016 ЦК буде змушений уступити комітенту право вимоги до індивідуального підприємця, то він втратить можливість захисту власних інтересів у частині належних йому сум. На цій підставі він вважає, що, оскільки комітент відмовляється платити комісіонеру винагороду і відшкодовувати понесені витрати, право вимоги не може бути переведене на комітента в судовому порядку, а позов підлягає відхиленню.

Суд виніс рішення про задоволення позову комітента, зазначивши, що в законодавстві не передбачена можливість комісіонера отримувати в рахунок належних йому сум задоволення і прав вимоги до третьої особи, звернувши на них стягнення чи реалізувавши їх іншим чином. У договорі комісії сторони також не врегулювали свої відносини на випадок виникнення ситуації, яка склалася за даним договором. Таким чином, на підставі чинного законодавства не погашені комітентом вимоги комісіонера до нього не можуть виступати перешкодою для переведення на комітента права вимоги до третьої особи в порядку застосування п. 2 ст. 1016 ЦК. Комісіонер вправі захищати свої права шляхом звернення до комітента самостійним позовом.

Для переходу прав за правочинами, укладеними комісіонером із третіми особами, застосовуються загальні правила, передбачені законом для уступки права вимоги. Наведений приклад відображає наявність посередницьких відносин, інакше при виникненні спору і пред'явленні позову, як правило, кращого ефекту комітент може досягти у випадку безпосередньої участі у справі, ніж опосередковано, через комісіонера.

Особливістю комісійних відносин є закріплення в законі (ст. 1015 ЦК України) положень про субкомісію. Цим самим законодавець узаконює можливість перекладення виконання комісіонером своїх обов'язків за договором на іншу особу - субкомісіонера, але за умови, що сторони це передбачили в угоді, або у виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси комітента. Субкомісіонер виступає в ролі замісника, оскільки він залишається відповідальним перед комітентом за дії субкомісіонера. Наведене правило свідчить про обмеженість фідуціарності договору комісії у порівнянні з договором доручення. Наслідками передоручення слід вважати те, що комісіонер залишається відповідальним за всі дії субкомісіонера; на відносини субкомісіонера з комісіонером поширюються усі правила основного договору, і за умови, коли це передбачено в договорі, комітент не вправі вступати із субкомісіонером у безпосередні стосунки (ст. 1015 ЦК). Таким чином, можна сформулювати визначення договору субкомісії. За договором субкомісії одна сторона (субкомісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комісіонера) за винагороду вчинити один або кілька правочинів від власного імені й в інтересах комітента. Отже, слід підкреслити таку ознаку посередницьких договорів, як притаманний їм інститут передачі повноваження (субпосередництво). За субдоговорами передаються частина або всі повноваження, які були надані контрагенту установником посередництва, але дії цих осіб також спрямовані на задоволення інтересу установника посередництва, а не інтересу контрагента за договором.

У зв'язку з тим, що в переважній більшості комісійних договорів присутній матеріальний об'єкт, законодавець передбачив як обов'язок комісіонера уважно оглянути це майно і при виявленні недоліків негайно повідомити про це комітента-власника. Більше того, при завданні шкоди майну комітента з боку інших осіб комісіонер зобов'язаний вжити всіх заходів для захисту його інтересів, зібрати необхідні докази, зафіксувати факт заподіяння шкоди тощо.

Низка обов'язків за договором комісії покладається і на комітента. Комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все отримане за правочином і оглянути майно, придбане для нього комісіонером. Якщо будуть виявлені певні недоліки у майні, то комітент повинен негайно про це повідомити комісіонера. Обов'язок повідомлення про недоліки майна, яке придбане комісіонером, - сповістити комітента про це і залучити до обгрунтування претензій, які будуть висунуті до третьої особи. Право на звернення комітента з приводу претензій до майна безпосередньо до третьої особи базується на наявності серед комісійних зовнішніх правовідносин. Приймаючи звіт, комітент також повинен звільнити комісіонера від обов'язків перед третіми особами щодо виконання комісійного доручення. Безпосередність таких зносин із третіми особами комітента особливо проявляється у комісійних правовідносинах, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів".

Схожі статті




Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 3. Зміст договору комісії

Предыдущая | Следующая