Цивільне право України - Дзера О. В. - 5. Право спільної власності на землю

Земельна ділянка може перебувати у власності декількох осіб (спільній власності). Відповідно до ст. 86 ЗКУ право спільної власності на земельну ділянку може бути двох видів: спільна часткова власність (з визначенням частки кожного з учасників спільної власності) або спільна сумісна власність (без визначення часток учасників спільної власності), які суттєво різняться між собою.

Суб'єктами права спільної часткової власності на земельну ділянку можуть бути: громадяни та юридичні особи - на земельні ділянки приватної власності та районні та обласні ради - на земельні ділянки територіальних громад. Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі та посвідчується нотаріально.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право: а) вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації; б) на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки; в) на доходи від використання спільної земельної ділянки відповідно до розміру своєї частки; г) переважне право купівлі частки відповідно до закону при продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку. Водночас на учасника спільної часткової власності на земельну ділянку покладено ряд обов'язків: він має брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, у витратах для утримання і зберігання спільної земельної ділянки, а також несе відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільною земельною ділянкою.

Суб'єктами права спільної сумісної власності на земельну ділянку можуть бути виключно фізичні особи. У ст. 89 ЗКУ встановлено вичерпний перелік випадків виникнення права спільної сумісної власності на земельну ділянку. Так, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не буде передбачено законом або не встановлено судом.

Право спільної власності на земельну ділянку посвідчується державним актом на право власності на землю. У разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки.

Схожі статті




Цивільне право України - Дзера О. В. - 5. Право спільної власності на землю

Предыдущая | Следующая