Цивільне право України - Дзера О. В. - 3. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця

Підприємницька діяльність - це діяльність фізичної особи-підприємця під особисту майнову відповідальність та на власний ризик.

Можливість застосування цивільно-правової відповідальності до фізичної особи-підприємця за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, передбачено ст. 52 ЦК України. Вказана норма є спеціальною та визначає лише деякі особливості відповідальності приватного підприємця. Водночас форми, підстави та порядок застосування відповідальності визначені загальними нормами про цивільно-правову відповідальність, що містяться у гл. 51 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець несе відповідальність усім своїм майном. Таким чином, підприємницький ризик, у першу чергу, проявляється у вірогідності втрати всього майна, належного фізичній особі, до складу якого згідно зі ст. 190 ЦК України входять як окремі речі або їх сукупність, так і майнові права та обов'язки. Тому за рішенням суду стягнення може бути звернене на все майно боржника, незалежно від того, використовувалося воно у підприємницькій діяльності чи ні.

Виняток становить лише майно, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Перелік видів майна, на яке не може бути звернене стягнення, міститься у Додатку до Закону України "Про виконавче провадження". Це предмети домашнього вжитку та особисті речі, необхідні боржникові та особам, що перебувають на його утриманні, у визначеній кількості; продукти харчування тощо. Також стягнення не може бути звернене на доходи, зазначені в ст. 73 вказаного Закону.

Звернення стягнення на майно боржника здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", і полягає в його арешті (описі), вилученні та примусовій реалізації".

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладене стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.

Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу, стягнення звертається на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу - на жилий будинок чи квартиру.

Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається за відсутності у боржника коштів на рахунках у фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст. 52 ЦК України стягнення може бути звернене на частку у праві спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ст. 371 ЦК України та ст. 73 СК України вимагається попереднє виділення такої частки в натурі, що може здійснюватися на підставі ст. 379 ЦПК України як за позовом кредитора, так і за поданням державного виконавця. Крім того, якщо приватному підприємцю майно належить на праві спільної часткової власності, на частку у праві власності також може бути звернене стягнення у тому самому порядку після виділення частки в натурі (ст. 366 ЦК України).

Схожі статті




Цивільне право України - Дзера О. В. - 3. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця

Предыдущая | Следующая