Цивільне право України - Дзера О. В. - 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
Розмаїття строків, що регулюються цивільним правом, зумовлює потребу їхньої класифікації - Строки у цивільному праві групуються за різними критеріями:
1. За підставами (джерелами) встановлення можна виділити строки (терміни), які визначаються:
А) законом (наприклад, авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, починаючи з 1 січня року, який настає за роком смерті автора);
Б) адміністративним актом (наприклад, місячним планом перевезення вантажів визначається строк дії зобов'язання залізниці з надання перевізних засобів, а вантажовідправника - з пред'явлення вантажів до перевезення протягом календарного місяця);
В) угодою (договором) (наприклад, за договором позики сторони визначили строк повернення грошей до 1 жовтня певного року);
Г) рішенням суду, господарського або третейського суду (наприклад, за рішенням суду дається відстрочення виселення наймача з жилої площі на три місяці).
За ступенем самостійності учасників цивільних правовідносин у встановленні строків їх поділяють на імперативні, що не підлягають зміні за угодою сторін (наприклад, не допускається скорочення позовної давності), і диспозитивні, що визначаються за угодою сторін (наприклад, строки в орендних відносинах).
За розподілом обсягу прав та обов'язків сторін за окремими періодами часу розрізняють загальні й окремі строки (наприклад, річний строк дії договору - це загальний строк поставки продукції, окремі ж строки - місячні, квартальні тощо - визначають поставку певних партій продукції до закінчення цих проміжків часу в межах загального строку).
У навчальній літературі наводяться також інші підстави для класифікації строків (визначені і невизначені, загальні і спеціальні, початкові, проміжні та кінцеві, максимальні й мінімальні тощо).
Загальне значення для всіх інститутів цивільного права має поділ строків (термінів) за способами їх встановлення. Строк визначається закінченням періоду часу, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями і годинами. Термін, закріплений законом, іншими правовими актами, правочином (угодою) або встановлений судом, найчастіше визначається календарною датою. Строк або термін можуть бути визначені також вказівкою на подію, яка обов'язково має настати, або моментом витребування кредитора. Отже, закон допускає кілька способів встановлення строку (терміну), кожен з яких може бути використаний самостійно або водночас з іншими.
Найбільша визначеність у взаємовідносинах сторін досягається при позначенні термінів календарними датами. Останні можуть бути конкретизовані вказівкою на години і навіть хвилини, які приурочені до певної дати. Наприклад, у договорах на виконання обчислювальних робіт строки подання замовником виконавцеві вихідних документів визначаються не тільки календарними датами, а й годинами.
Досить поширеним способом визначення строку в законодавстві і на практиці є встановлення періодів часу, які обчислюються роками, місяцями, тижнями, днями й годинами. При цьому початковий і кінцевий моменти періоду можуть приурочуватися до певної календарної дати або події, яка обов'язково має настати. Наприклад, сторони обумовили, що договір підряду діє з 1 січня до 31 грудня такого-то року.
Іноді строк або термін визначається вказівкою на подію, яка обов'язково має настати. За часову категорію може бути взято подію, настання якої є неминучим, на відміну від події, що використовується при укладенні умовних угод (можливість настання події тут може бути ймовірною). Так. обов'язок щодо поповнення не поданих перевізних засобів на внутрішньому водному (річковому) транспорті обмежений рамками навігаційного періоду. І хоча відкриття і закриття навігації у конкретному водному басейні здійснюються за розпорядженнями (наказами) органів управління відповідним транспортом, настання і закінчення навігаційного періоду до певної дати передбачити наперед неможливо, оскільки це залежить від погодних умов у даному році.
Нарешті, термін виконання зобов'язання може бути визначений моментом витребування кредитора. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК боржник має виконати зобов'язання у 7-денний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із актів цивільного законодавства, договору або із суті зобов'язання. У законі або договорі можуть бути передбачені інші строки і порядок виконання зобов'язання за витребуванням кредитора. Так, у договорі можна передбачити поставку продукції на вимогу покупця. У цьому разі поставка здійснюється на основі замовлень, поданих покупцем з виникненням його потреб у товарах, а в договорі зазначаються порядок і строки подання та виконання таких замовлень.
У літературі правовідносини прийнято поділяти на регулятивні та охороню-вальні. У регулятивних правовідносинах встановлювані строки - це строки здійснення суб'єктивних прав і виконання обов'язків, в охоронювальних вони є строками захисту цивільних пав. До них належать строки: а) гарантійні; б) оперативного захисту; в) претензійні; г) позовної давності; г) процесуальні.
В абсолютних цивільних правовідносинах діє принцип безстроковості суб'єктивних прав, що належать управомоченій особі. Наприклад, право власності не обмежене для власника будь-яким строком. Особисті немайнові права, не пов'язані з майновими (право на ім'я, таємницю особистого життя тощо), невіддільні від особи їх носія, безстрокові й довічні.
Більшість строків, що встановлюються у регулятивних цивільних правовідносинах, дають можливість управомоченій особі здійснювати закладені у суб'єктивному праві можливості і задовольнити свої інтереси у межах відведеного на це часу. Так само виконання обов'язків у цих відносинах, що здійснюється зобов'язаною особою в установлений строк, свідчить про звичайний, нормальний перебіг суспільних процесів. Закінчення строку, передбаченого для здійснення права та виконання обов'язку, за загальним правилом не тягне за собою автоматичного припинення цього права або обов'язку, оскільки зберігається можливість їхнього примусового здійснення і захисту протягом певних строків в оперативному, претензійному або позовному порядку.
Але для деяких правовідносин у законі передбачається, що нездійснення права або невиконання обов'язку у певний строк призводить до припинення цього права або обов'язку. Такі строки називаються присікальними (преклюзивними). Так, відповідно до ч. 1 ст. 247 і п. 1 ч. 1 ст. 248 ЦК строк дії довіреності визначається у самій довіреності. Якщо строк її дії не зазначений, довіреність зберігає чинність до її припинення. Представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності. Отже, строк дії довіреності є присікальним строком, бо після його закінчення припиняється право представника діяти від імені особи, яку він представляє.
Особливість присікальних строків полягає у тому, що вони, визначаючи рамки суб'єктивного права (обов'язку) у часі, входять до його змісту як внутрішньо властива межа існування. Закінчення присікального строку тягне за собою припинення суб'єктивного права або обов'язку, але це не можна визнати достроковим припиненням. Про дострокове припинення права або виконання обов'язку можна говорити лише тоді, коли воно настало до закінчення строку. Припинення ж права або обов'язку, обмежених присікальним строком, відбувається із закінченням строку. Але п рисі кальний характер того чи іншого строку має прямо випливати зі змісту відповідної норми закону або умов укладеної угоди.
Суб'єктивне цивільне право підлягає захистові. Порушене право реалізується вже у рамках охоронювальних правовідносин. До них належать гарантійні зобов'язання якості продукції, робіт та послуг. Вони дійсні протягом певних строків (гарантійні строки). Так, відповідно до ч. 1 ст. 884 ЦК за договором будівельного підряду підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом. Суть гарантійного строку полягає в тому, що при виявленні у товарах (роботах, послугах) відступів від умов договору про якість покупець (замовник) на свій вибір може вимагати від виготовлювача: а) заміни товару; б) відповідного зменшення винагороди; в) безоплатного усунення недоліків; г) розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків. Конкретні гарантійні строки встановлюються у законі, нормативно-технічній документації та інших підзаконних актах. Сторони можуть зазначити гарантійні строки у договорі, якщо вони не встановлені в нормативному порядку, а також передбачити триваліші гарантійні строки, ніж це обумовлено нормативно-технічною документацією.
У ст. 16 ЦК визначено способи захисту цивільних прав та органи, що здійснюють примусовий захист прав громадян та юридичних осіб. Цивільне законодавство передбачає випадки, коли порушене суб'єктивне право може захищатися особистими односторонніми діями управомоченої особи без звернення до компетентного юрисдикційного органу. Це має місце, зокрема, при застосуванні управо-моченою особою до правопорушника заходів (санкцій) оперативного характеру. З терміном "оперативність" асоціюється швидке, негайне реагування особи на порушення її права. Але сам оперативний захист здійснюється у певному порядку і в строки, встановлені законом або договором. Так, за ч. 2 ст. 997 ЦК, якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором. Відмова сторони від договору в зазначених випадках і є засобом оперативного впливу на контрагента, здійснюваного у певні строки.
Важливу роль у захисті прав та інтересів учасників цивільних правовідносин відіграють претензійні строки. Суть претензійного порядку вирішення цивільно-правового спору полягає у тому, що особа, право якої порушене, звертається з претензією до зобов'язаної особи про добровільне задоволення вимог управомоченого: про визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення права, передачу речі, відшкодування збитків тощо. Претензійне врегулювання спорів між учасниками цивільно-правових зв'язків, основане на добровільній і взаємній повазі інтересів сторін, - найдоцільніший спосіб усунення відхилень від нормального розвитку цивільного обороту.
За загальним правилом, пред'явлення претензій не є обов'язковим за спорами, в яких обома учасниками (або хоч би одним з них) є громадянин.
У відносинах, де сторонами виступають господарюючі суб'єкти (юридичні та фізичні особи), останні застосовують у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом, або за домовленістю між собою заходи досудового, (претензійного) врегулювання господарських спорів. Так, за ч. 1 ст. 925 ЦК до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 2 ст. 222 ГК у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Претензія підлягає розгляду в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обгрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити (ч. 6 ст. 222 ГК).
Схожі статті
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 5. Порядок виконання суб'єктивних цивільних обов'язків
Суб'єктивні цивільні обов'язки можуть здійснюватися (виконуватися) зобов'язаною особою особисто чи за допомогою представника, або ж їх виконання може...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - Види дієздатності
Поняття дієздатності Цивільна дієздатність означає фактичну здатність людини здійснювати ті чи інші юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - Поняття дієздатності
Поняття дієздатності Цивільна дієздатність означає фактичну здатність людини здійснювати ті чи інші юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві Стратегічне спрямування на нормалізацію соціально-економічного становища в Україні визначає...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - Глава 28. Строки (терміни). Позовна давність
1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві Стратегічне спрямування на нормалізацію соціально-економічного становища в Україні визначає...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - Повна цивільна дієздатність
Поняття дієздатності Цивільна дієздатність означає фактичну здатність людини здійснювати ті чи інші юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 3. Цивільна дієздатність фізичної особи
Поняття дієздатності Цивільна дієздатність означає фактичну здатність людини здійснювати ті чи інші юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 3. Порядок здійснення суб'єктивних цивільних прав
Здійснення суб'єктивних цивільних прав грунтується на вільній ініціативі уповноважених осіб і забезпечується заходами захисту їх цивільних прав та...
-
Здійснення суб'єктивних цивільних прав грунтується на вільній ініціативі уповноважених осіб і забезпечується заходами захисту їх цивільних прав та...
-
Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників, тобто на підставі рішень, прийнятих всіма учасниками...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 3. Види представництва
Обсяг і характер повноважень представника, а також умови їх здійснення залежать від покладених в основу представництва юридичних фактів. Відповідно,...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 3. Правові наслідки недійсності договору
У статті 216 ЦК сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності як нікчемних, так і оспорюваних правочинів. Визначальним тут є...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 1. Загальні положення про правочини
1. Загальні положення про правочини Відправним моментом у розумінні правочину є положення ч. 1 ст. 202 ЦК. України, згідно з яким правочином є дія особи,...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - Глава 26. Правочини
1. Загальні положення про правочини Відправним моментом у розумінні правочину є положення ч. 1 ст. 202 ЦК. України, згідно з яким правочином є дія особи,...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 4. Учасники непідприємницького товариства
Обсяг взаємних прав і зобов'язань засновників щодо створення непідприємницької організації визначається засновницьким договором (у разі його укладання),...
-
Цивільно-правова відповідальність посідає особливе місце серед правових засобів, покликаних гарантувати ефективний захист цивільних прав та інтересів...
-
В ЦК України є легальне визначення поняття збитків, яке і має бути покладене в основу дослідження його змісту. Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 2. Форми та способи захисту цивільних прав та інтересів
ЦК України в ст. 16 надає право кожній особі звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а також...
-
Отже, щодо окремих суб'єктивних цивільних прав законодавство визначає певні способи їх здійснення, тоді як наперед визначити конкретні форми і порядок...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 1. Поняття фізичної особи
1. Поняття фізичної особи У цивільному праві суб'єкти, які виступають як учасники майнових і особистих немайнових відносин, урегульованих нормами цієї...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - Глава 12. Фізична особа як суб'єкт цивільного права
1. Поняття фізичної особи У цивільному праві суб'єкти, які виступають як учасники майнових і особистих немайнових відносин, урегульованих нормами цієї...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 1. Поняття об'єкта цивільних прав
1. Поняття об'єкта цивільних прав Відповідно до ст. 1 ЦК цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - Глава 9. Об'єкти цивільних прав
1. Поняття об'єкта цивільних прав Відповідно до ст. 1 ЦК цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 3. Принцип свободи в цивільному праві України
У ст. З ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства окремо виділено свободу договору, яку можна беззастережно визнати принципом договірного...
-
1. Поняття, ознаки та порядок виникнення юридичних осіб у зарубіжних правопорядках Питання визначення поняття юридичної особи є одним із найбільш...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - Глава 17. Юридична особа у зарубіжних правопорядках
1. Поняття, ознаки та порядок виникнення юридичних осіб у зарубіжних правопорядках Питання визначення поняття юридичної особи є одним із найбільш...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - Порядок припинення юридичних осіб
Юридична особа може припиняти свою діяльність у результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 1. Поняття та ознаки юридичної особи
1. Поняття та ознаки юридичної особи Суб'єктами цивільних правовідносин і відповідно носіями майнових та особистих немайнових прав та обов'язків можуть...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - Глава 16. Юридичні особи
1. Поняття та ознаки юридичної особи Суб'єктами цивільних правовідносин і відповідно носіями майнових та особистих немайнових прав та обов'язків можуть...
-
Цивільне право України - Дзера О. В. - 2. Оголошення фізичної особи померлою
Крім визнання фізичної особи безвісно відсутньою, законодавство передбачає правові підставі для оголошення фізичної особи померлою. Такий інститут...
Цивільне право України - Дзера О. В. - 2. Види цивільно-правових строків (термінів)