Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Зміст права на "ноу-хау"

У змісті права на "ноу-хау" можна виділити три базові правомочності правоволодільця: правомочність на здійснення власних фактичній: і юридично значущих дій; правомочність вимоги певної поведінки осіб; правомочність на захист суб'єктивного права на "ноу-хау".

Правомочність на здійснення власних дій володільцем права на "ноу-хау" забезпечена покладанням на необмежене коло третіх осіб юридичного обов'язку щодо стримування від набуття "ноу-хау" в незаконний спосіб. Дана правомочність включає можливість використання відомостей, що становлять "ноу-хау" (правомочність використання), і можливість розпорядження відомостями, що становлять "ноу-хау" (правомочність розпорядження). Правомочність використання права на "ноу-хау" належить виключно його правоволодільцю. Проте з часом кількість осіб, що правомірно володіють відомостями, які становлять зміст "ноу-хау", може зрости, тому вказана правомочність надалі може належати одночасно декільком особам (наприклад, первинному правоволодільцю та особам, яким використання "ноу-хау" було надане за договором, і т. ін.).

При цьому слід враховувати, що коли особа, яка використовує "ноу-хау", є добросовісною, тобто вона не знала і не повинна була знати про неправомірність передання їй "ноу-хау", правоволоділець не має права вимагати від неї припинення використання "ноу-хау" або пред'явити в суді до неї вимогу про заборону цього. Він може пред'явити лише вимогу про відшкодування збитків особою, що неправомірно розголосила відомості, які становлять зміст "ноу-хау". Таким чином, припинення використання "ноу-хау" можна вимагати лише від особи, яка є недобросовісним користувачем.

У разі розпорядження правомочністю використання "ноу-хау" правоволоділець має чітко визначити коло можливостей щодо використання "ноу-хау", що є гарантією безпеки відомостей, які його становлять.

Розпорядження правомочністю використання "ноу-хау" має дві форми: відчуження і надання правомочності використання із збереженням його в цілому за володільцем права. Ці відносини регулюються договором про передачу "ноу-хау"1. Проте збільшення числа суб'єктів права на "ноу-хау" допустимо до тих пір, поки воно відоме обмеженому колу осіб, тобто поки відомості, що становлять "ноу-хау", залишаються незагальновідомими.

Розпорядження правомочністю використання "ноу-хау" не обмежується зазначеними можливостями. Так, відповідно до чинного законодавства володільцю права на "ноу-хау" надано можливість брати участь цим правом у створенні господарського товариства.

Правомочність вимоги певної поведінки від зобов'язаних осіб реалізується у певних (обов'язкових) правових діях. Зміст їх полягає перш за все у правомірності вимагати від третіх осіб утримання від здійснення певних дій (наприклад, від розголошення "ноу-хау" без згоди на це його правоволодільця, використання "ноу-хау" з порушенням встановленого порядку і т. ін.). Проте ця правомочність має певну особливість, яка пов'язана з тим, що володілець права на "ноу-хау" має лише фактичну, а не юридичну монополію на використання "ноу-хау", оскільки не може протистояти отриманню третіми особами таких відомостей у законний спосіб.

Указана правомочність може бути виражена у вимозі до третьої особи виконати певну дію (сплатити гроші, вжити адекватних за обсягом заходів з охорони конфіденційності інформації). Це характерно для тих випадків, коли має місце передання на відплатній основі права на "ноу-хау".

Схожі статті




Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Зміст права на "ноу-хау"

Предыдущая | Следующая