Безпека життєдіяльності людини та суспільства - Мягченко О. П. - 5.3. Вища нервова діяльність - основа соціальної безпеки людини

Вища нервова діяльність обумовлює психихічні властивості людини, які забезпечують їй психічну та загальну безпеку. З точки зору БЖД - це перед усім Пам'ять, емоції, сенсомоторніреакції, увага, мислення, воля, темперамент, почуття обережності, без яких безпечна діяльність в будь-якій сфері діяльності майже неможлива. Всі ці якості людини - результат електричних, біохімічних реакцій в певних зонах кори головного мозку.

Кожна така зона формує певний прояв вищої нервової діяльності людини, від якої залежить відношення людини до оточуючого середовища - побутового, виробничого, соціального, природного. Особливе значення ВНД має в формуванні стосунків у виробничому колективі, сім'ї.

Велике значення для діяльності людини мають типи нервової системи, яких за І. П. Павловим чотири: сильний неврівноважений - холерик, сильний врівноважений рухливий - сангвінік, сильний врівноважений інертний - флегматик та слабкий - меланхолік.

Кожному із цих типів відповідає певний тип темпераменту людини - холерик, сангвінік, флегматик та меланхолік, які за 2500 років до Павлова виділив давньогрецький вчений-лікар Гіппократ. Тип нервової системи є природженим і незмінним на протязі життя, але на нього впливає середовище, яке формує характер, що важливо для професійної діяльності, для повсякденної безпеки. Всі індивідуальні риси людини проявляються сукупно в її темпераменті, характері.

Характер - сукупність найбільш стійких психічних рис особистості людини, які виявляються в її вчинках та діях. Це результат природжених і набутих форм поведінки і в цьому, за І. М. Сєченовим, вирішальну роль мають виховання і навчання. Характер в першу чергу залежить від виховання, але основою його є темперамент, як постійна сукупність генетично зумовлених нейрохімічних процесів в корі головного мозку.

Важливими у формуванні характера є мотиви, тобто прагнення досягти поставленої мети. Мета досягається через боротьбу мотивів, яка завершується рішенням, а потім відповідною дією. Вольовими якостями є дисциплінованість, самовладання, рішучість, наполегливість, розумова діяльністю, почуття і вчинки. Вони є основою сміливості, здатності подолання страху в критичній ситуації.

Темперамент (лат. - Співрозмірність, співвідношення) - індивідуальна особливість психіки людини, сукупність її психічних властивостей, основу яких складає відповідний тип нервової системи. Перший опис та класифікацію видів темпераменту зробив давньогрецький учений, батько медицини Гіппократ. Він пов'язував прояви темпераменту з рухами чотирьох видів рідин в організмі. Холерик - рух світлої жовчі (гр. холе), у меланхоліка переважає рух темної (гр. мелан) жовчі (холе), риси сангвініка залежать від руху крові (гр. сангис) і нарешті флегматик - його поведінка залежить від рухів слизу (гр. флегма). Це були перші наївні уявлення про типи характера, а отже нервову діяльність людини. Тодішня наука ще нічого не знала про нервові процеси, їх фізіологію. Сучасні наукові основи психічної діяльності людини створив І. П. Павлов.

За І. П. Павловим темперамент характеризується силою, швидкістю, напруженістю та урівноваженістю перебігу нейрохімічних - психічних процесів індивіда, від чого залежать яскравість та стійкість його емоцій та настроїв. Щоб орієнтуватися в поведінці людини, вміти передбачити її дії слід знати основні ознаки темпераменту.

Флегматичний темперамент (лат. - слабкі почуття), для якого характерна врівноваженість, спокійні рухи, слабкі зовнішні прояви почуттів. Людина з таким темпераментом надійна, але неохоче втручається в суть проблеми. Рефлекси вироблюються після 13-14 повторень і зберігаються довго. До роботи береться неспішно, ретельно готується до неї, успішно виконує її. Звідси випливають риси майбутньої професійної діяльності - економіст, бухгалтер - спеціальності, які не потребують швидкої реакції.

Інший Холерик (лат. - жовч), для якого характерна швидка зміна почуттів, сильний, енергійний та наполегливий під впливом пристрасті, яка швидко спалахує, бо процеси збудження переважають над гальмуванням. Рефлекси утворюються швидко - після 4-5 повторень. Холеричний темперамент сприяє виконанню робіт, для яких потрібна швидка мобілізація психічних характеристик, висока напруга фізичних та розумових зусиль за короткий проміжок часу. Для таких людей притаманні честолюбство, ревнощі, мстивість, гординя під гнітючим впливом пристрасті. Вони мало міркують і швидко діють, завжди вважаючи себе правими і важко визнають свої помилки. Пристрасть захоплює його і може призвести до власної загибелі, або інших. З такими рисами не бажано мати керівника, не слід доручати роботу, пов'язану з складним обладнанням.

Сангвінік (лат. - життєва сила), умовні рефлекси вироблюються швидко - після 5-8 повторень. Відрізняється енергійністю та великою працездатністю. Завдяки врівноваженості нервових процесів сангвінік легко стримує свої почуття та емоції. Дисциплінований, кмітливий, винахідливий, рухи виразні. Прагне насолоди, почуття легко збуджуються, але вони нетривалі. Людина з таким темпераментом захоплюється всім приємним, симпатизує іншим, товариська, ласкава і доброзичлива, не здатна до егоїстичних розрахунків, поблажлива до себе і до інших. Проте непостійна, на неї не можна розраховувати у відповідальну хвилину. Вона легко сердиться і легко кається, заспокоюється. Щедра на обіцянки і легко забуває про обіцяне. Довірлива і легковірна. Любить створювати проекти, про які відразу ж забуває.

Меланхолік (лат. - чорна жовч) - сила процесів збудження та гальмування знижена, тому характерна душевна пригніченість, схильний сумувати. Умовні рефлекси виникають дуже повільно - через 17-23 повторень. Легко збудливий, як і сангвінік. Частіше переважають неприємні почуття. Задоволення виявляється рідко, бо він боязкий, нерішучий і недовірливий. Його симпатії на боці страждаючого. Впадає у відчай через перешкоди у житті, позбавляється енергії і стає нездатним подолати труднощі. Люди з таким темпераментом досить легко піддаються сторонньому впливу, а отже здатні на помилки.

Але ці чотири типи не вичерпують всього розмаїття особистостей, існують їх різноманітні поєднання і сплетіння. Це особливості вищої нервової діяльності. Вони залежать від сили процесів збудження і гальмування, які визначаються в свою чергу працездатністю нервових клітин, урівноваженістю і рухомістю нервових процесів.

В основу типізації особистості покладено критерії типу мислення: теоретичне, інтуїтивне, наочно-образне і практичне, співвідношення мисленно-розумових і емоційних компонентів. Психологічна характеристика цих типів є синтезом кількох типологій.

Видатний психолог К. Юнг поділив всіх людей на дві основні групи - Екстраверти - (відкриті люди), інтроверти (людина в собі - скритна). Отже, трудно знайти людину, щоб її характер на 100% співпадав з типом темпераменту. Кожна людина - це сукупність всіх чотирьох типів нервової системи, але обов'язково переважає один з них.

Існують спеціальні методи (тест Анфімова - Додаток 2, табл. 13), за допомогою яких можна обчислити процент вкладу кожного виду темпераменту в характер (Х) людини. Наприклад: Х=60% М+20%Ф+10%С+10%Х, де М - меланхолік, Ф - флегматик, С - сангвінік, Х - холерик. З типом темперамента, характером пов'язані такі психічні властивості людини як показник уваги, швидкість та точність реакції, можливість обробити певну кількість інформації, швидкість її сприйняття, працездатність, емоції, воля, мораль.

Важливим є Стрес (англ. - напруга) - сукупність захисних фізіологічних реакцій, які віддзеркалюють дію зовнішніх факторів. Причиною стреса є підвищення активності нервових процесів, що веде до соматичного перенапруження і як наслідок - до різного роду "зривів", хвороб. Прикмети стресового напруження - неможливість зосередитися, часті помилки в роботі, постійне відчуття втоми, дуже швидка мова, біль голови, спини, шлунку. В стресовому стані підвищена збудливість, поганий апетит при постійному відчутті недоїдання, втрата почуття гумору.

Важливою особливістю людини є потреба в спілкуванні, контактуванні, налагодженні інформаційно-речовинних зв'язків з іншими. Найважливіші ознаки людської діяльності - праця, пізнання, спілкування.

Спілкування - здатність отримувати задоволення від процесу спілкування - комунікабельності. Основою цього процесу є соціальна спорідненість - бажання перебувати в суспільстві, серед інших людей. Комунікабельна людина дуже спокійна і її супутні риси - відкритість, легкість переключення уваги, невимушеність у поведінці. Комунікабельна людина сприймає іншу, навіть незнайому людину, як старого знайомого. Для контактної людини характерна велика чутливість до змін, швидка і точна реакція, високий рівень саморегуляції. Така людина фіксує найтонші інтонації співбесідника і розмова завжди проходить гладко і приємно. Комунікабельна людина тактовна, кмітлива, дотепна. Як правило це прекрасний оповідач, імітатор, володіє багатством жестів та інтонацій. Її ставлення до людей доброзичливе, з-за чого виникає симпатія до такої людини і з нею легко та надійно в колективі, роботі. Важливими є прагнення безкорисливо робити добро людям - альтруїстські тенденції. Це вкрай важливі риси характеру для керівника, менеджера.

Питання

1. Що таке темперамент, його види та значення в діяльності людини, формуванні колективу?

4. Як пов'язаний стрес з емоціями?

5. Які психічні якості притаманні тільки людині та яке їх значення в діяльності людини?

Схожі статті




Безпека життєдіяльності людини та суспільства - Мягченко О. П. - 5.3. Вища нервова діяльність - основа соціальної безпеки людини

Предыдущая | Следующая