Землеробство - Гудзь В. П. - 4.1.1. Поняття, значення і завдання обробітку грунту

4.1. Наукові основи механічного обробітку грунту
4.1.1. Поняття, значення і завдання обробітку грунту

Раціональна система обробітку грунту завжди була і буде основною ланкою технології вирощування будь-якої сільськогосподарської культури, тому ще з часів розвитку римської імперії (Катон - II ст. до н. е., Колумелла - I ст. н. е.) цьому агротехнічному заходу приділялась велика увага.

Механічний обробіток грунту - це дія на нього робочими органами грунтообро-блювальних машин і знарядь на відповідну глибину з метою оптимізації грунтових умов життя рослин, підвищення родючості грунту та захисту його від водної і вітрової ерозії.

Обробітком досягається оптимальна будова грунту завдяки його кришінню на грунтові агрегати певного розміру та особливостям їх взаємного розміщення з урахуванням гранулометричного складу.

Під впливом раціональної системи обробітку цілеспрямовано змінюється співвідношення об'ємів твердої, рідкої й газоподібної фаз у грунті. Внаслідок цього змінюються фізико-хімічні властивості грунту, а разом з цим водно-повітряний, тепловий і поживний режими, біологічні процеси, знищуються бур'яни, створюються належні умови для більш повної реалізації генетичного потенціалу вирощуваних сортів та гібридів культурних рослин.

За допомогою обробітку забезпечується прискорення або сповільнення процесів синтезу чи розкладання органічної речовини грунту, а також регулювання водного і повітряного режимів орного шару. Обробіток може, з одного боку, сприяти нагромадженню вологи в грунті й скороченню її непродуктивних втрат та створювати умови для більш продуктивного використання вологи рослинами, а з другого - при надмірному зволоженні знижувати її кількість в орному шарі. Усунення надлишку вологи призводить до збільшення загальної аерації і створення оптимального співвідношення води та повітря в грунті.

Механічний обробіток грунту поряд із сівозмінами і добривами - важлива ланка сучасних систем землеробства.

На відміну, наприклад, від удобрення чи зрошення полів, обробіток сам по собі не добавляє грунту якої-небудь речовини або енергії, але, змінюючи фізико-хімічні і біологічні властивості його, тим самим сприяє максимальній агротехнічній і економічній ефективності чергування культур, застосовуваних добрив, пестицидів, меліорації полів, запобігає появі шкідників і збудників хвороб сільськогосподарських культур.

Обробіток у поєднанні із системою удобрення в сівозмінах забезпечує найбільш раціональне використання грунтів та відтворення їхньої родючості. Але він ефективний лише тоді, коли його проводять з урахуванням грунтових властивостей, кліматичних і погодних умов, біологічних особливостей вирощуваних сортів і гібридів, характеру та ступеня засміченості полів, наявності шкідників та збудників хвороб.

Ефективний вплив обробітку на грунт посилюється тоді, коли глибина, способи і заходи його здійснюються в науково обгрунтованій послідовності та тісній взаємодії з усіма ланками системи землеробства. При цьому слід враховувати, що надмірно інтенсивний обробіток може призвести до руйнування грунту і зниження родючості його. Систему обробітку грунту необхідно періодично уточнювати. Вона обов'язково повинна бути адекватною сучасному стану землеробства в нашій країні і реальним економічним можливостям конкретного господарства.

Для забезпечення оптимальних грунтових умов і одержання сталих високих врожаїв обробіток повинен вирішувати такі завдання:

- надання оброблюваному шару грунту дрібногрудочкуватого стану із сприятливою будовою, щоб забезпечити добрі водно-повітряний, тепловий і поживний режими;

- посилення кругообігу поживних речовин шляхом активізації корисних мікробіологічних процесів у грунті, а також залучення елементів живлення із більш глибоких підорних шарів грунту в зону орного шару;

- запобігання ерозійним процесам і пов'язаним з цим втратам грунту, поживних речовин і вологи;

- знищення бур'янів, збудників хвороб і шкідників;

- загортання на необхідну глибину добрив і рослинних решток або навпаки - залишення стерні на поверхні грунту;

- позбавлення життєздатності багаторічної рослинності при обробітку цілинних і перелогових земель, а також полів, зайнятих сіяними багаторічними травами;

- надання необхідних властивостей і стану верхньому шару грунту для загортання насіння на задану глибину;

- створення умов для пониження сольових горизонтів і запобігання підвищенню рівня підгрунтових вод.



Схожі статті




Землеробство - Гудзь В. П. - 4.1.1. Поняття, значення і завдання обробітку грунту

Предыдущая | Следующая