Землеробство - Гудзь В. П. - 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЛЕРОБСТВА
1.1. Фактори життя рослин і закони землеробства
Безперервний розвиток агрономічної науки і вдосконалення сільськогосподарської техніки були і залишаються головними критеріями поступового руху землеробства і всього сільськогосподарського виробництва. Довготривалі досліди і практика показали, що в основі землеробства, як і інших наук, лежать закони, що відображають об'єктивні процеси, які проходять в природі землеробства. Вони розкривають шлях практиці, запобігають багатьом помилкам і допомагають продуктивніше використовувати не тільки землю, а й машини, знаряддя та інші засоби виробництва.
Підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва не може грунтуватися тільки на показниках виробництва, які змінюються. В міру зростання знань як безпосередньо в агрономії, так і в інших науках, закони вдосконалюються і відкриваються нові.
За часом відкриття і за загальним значенням у біології і агрономії перше місце слід віддати закону автотрофності рослин. Він об'єднав теорію фотосинтезу і мінерального живлення рослин. Зелені рослини, використовуючи енергію сонячного світла і поглинаючи з повітря вуглекислий газ, а з грунту воду і мінеральні речовини, синтезують усі необхідні їм органічні речовини в кількостях, які забезпечують новий розвиток і високу продуктивність рослин. Цими основними принципами відображається сутність цього закону. Тому одним з найважливіших принципів при створенні врожаю повинно бути швидше нарощування оптимальної асимілювальної поверхні листя, здатної з найкращим ефектом засвоювати сонячну енергію для синтезу цукрів, амінокислот, білків, ферментів та інших клітин протоплазми, тканин і органів рослинного організму.
Для інтенсивного розвитку рослин надзвичайно важливо, щоб у грунті в достатній кількості постійно була вода, всі необхідні елементи мінерального живлення в доступних формах та не було перепони їх надходження в кореневу систему.
Одним з найважливіших в агрономії, що визначає умови життя рослин, є Закони незамінності і рівнозначності факторів їх життя. Ці закони сформулював академік В. Р. Вільямс.
Завдяки багаторічним дослідженням переважно в галузі фізіології рослин та агрохімії досить повно встановлено потреби рослин у факторах життя, які становлять їх матеріальну та енергетичну основу. Умови зовнішнього середовища (грунт та атмосфера) помітно впливають на використання рослинами води і елементів мінерального живлення. Серед умов життя рослин основами є агрофізичні та агрохімічні властивості грунту, склад грунтового та приземного повітря, наявність у грунті життєздатного насіння бур'янів, збудників хвороб і шкідників та ін. Від умов зовнішнього середовища грунту та атмосфери значною мірою залежить регулювання і використання рослинами факторів життя.
Для росту й розвитку будь-якої зеленої рослини необхідні дві групи факторів: 1) космічні - світло та тепло; 2) земні - вода, повітря і поживні речовини.
На ріст і розвиток рослин впливають не лише фактори життя, а й умови, за яких проявляється дія факторів життя. Під умовами середовища слід розуміти зовнішні умови, за яких проявляється дія факторів життя. Умови середовища поділяються на три групи: 1) грунтові (будова орного шару, структура, кислотність грунту та ін.); 2) Фітологічні (наявність бур'янів, шкідників і хвороб); 3) Агротехнічні (своєчасність і якість проведення польових робіт).
Взаємодія факторів життя рослин під час їх росту і розвитку надзвичайно складна, багатогранна і протягом тривалого часу є предметом вивчення біологічних та агрономічних наук.
Суть закону незамінності і рівнозначності факторів життя рослин полягає в тому, що всі фактори життя рослин незамінні й абсолютно рівнозначні. Жоден з них не може бути замінений іншим, навіть при надлишку останнього. Цей закон сформулював В. Р. Вільямс.
Дійсно, не можна замінити воду світлом або азот фосфором, оскільки кожний фактор життя виконує певну фізіологічну функцію. Поняття рівнозначності слід розуміти так, що немає головних і другорядних факторів життя навіть тоді, коли для рослин будь-який із них необхідний у незначній кількості, серед яких - окремі частини спектра сонячного променя, наявність у повітрі кисню, азоту, вуглекислоти, температура в певних інтервалах, різноманітні біологічно важливі елементи живлення та ін.
Наступне важливе значення в практичному землеробстві має Закон мінімуму (закон обмежувальних факторів). Суть його зводиться до того, що величина врожаю визначається фактором, який перебуває в мінімумі і буде в міру задоволення ним зростати доти, поки не буде обмежена іншим фактором.
Вперше цей закон у 1840 р. сформулював німецький вчений Ю. Лібіх на підставі розвитку теорії мінерального живлення рослин і причин зниження родючості грунту. Він вважав, що зростання врожаю прямо залежить від збільшення фактора, який знаходиться в мінімумі:
Y = A х X,
Де Y - урожай;
Х - наявність фактора;
А - коефіцієнт пропорційності цього фактора.
На ріст культурних рослин впливає не один фактор, а сукупність факторів життя і умов середовища. Дослідами практично встановлено, що, змінюючи лише один фактор життя, без прямого впливу на інші, приріст урожаю поступово знижується, а потім і зовсім припиняється від однакових додаткових доз фактора. Причина цього - обмежувальний вплив інших факторів життя, оскільки при цьому вступає в дію закон мінімуму, або обмежувального фактора.
Для наочної демонстрації закону мінімуму часто використовують "діжку Добе-нека", висота клепок якої умовно визначає рівень забезпеченості рослин факторами їхнього життя (рис. 1).
Якщо в таку діжку налити воду, то її рівень, що приймається за врожай, не буде вищим від рівня найнижчої клепки.
Численними дослідами встановлено, що найвищий урожай можна одержати тільки за оптимальної кількості фактора життя рослин.
Рис. 1. Графічне зображення, яке ілюструє дію закону мінімуму (діжка Добенека):
1 - максимально можливий урожай; 2 - фактичний урожай
Обмежувати врожай можуть не тільки фактори життя, а й несприятливі умови середовища: грунтові, фітологічні, агротехнічні (забур'яненість, кислотність та ін.).
При розробленні системи землеробства (особливо для окремих господарств) важливо уміти правильно визначити обмежувальні фактори і причини, що стримують розвиток землеробства в певний час і можливі в недалекому майбутньому. Вони можуть бути різними і пов'язаними з особливостями клімату, грунту, ландшафту.
Низька родючість грунту і обмежені можливості одержання високих урожаїв можуть бути спричинені не тільки природними умовами, а й недоліками та помилками в культурі землеробства.
Багато з обмежувальних причин можуть бути тимчасовими, оскільки за відносно короткий час їх можна усунути. Відповідно до цього в освоєнні системи землеробства повинні бути зроблені уточнення. По-іншому буває, коли обмежувальними виявляються постійно діючі причини. Їх дуже важко, а в багатьох випадках і неможливо повністю усунути, проте їх шкідливий вплив можна послабити. Відповідно до цього набір заходів у системі землеробства повинен забезпечувати постійну боротьбу з ними.
Близький до закону обмежувальних причин широко відомий Закон мінімуму, максимуму і оптимуму. Його вперше сформулював Ю. Сакс. Зміст закону полягає в тому, що найбільш високий врожай може бути одержаний за оптимальної наявності фактора, а із збільшенням або зменшенням останнього урожай зменшується.
Академік В. Р. Вільямс дав йому більш чітке визначення: "Найбільший урожай реалізується при середній "оптимальній" наявності фактора; при найменшій (мінімальній) і найбільшій (максимальній) наявності фактора урожай нереальний (дорівнює нулю)".
Цей закон добре ілюструється також результатами досліду, де були випробувані дози азоту, який поглинали рослини (рис. 2). Найвищу продуктивність отримано при дозі 7,5 г сульфату амонію на посудину, а подальше її підвищення різко знижувало врожайність. Вплив у загальному вигляді описується параболою (рис. 3). З її рівня видно, що кожний наступний рівновеликий вплив елемента в інтервалі від мінімального до оптимального
Значення супроводжується все меншим і меншим приростом урожаю, а в інтервалі від оптимального до максимального значення - наростаючим зниженням врожаю.
Рис. 2. Урожай надземної маси та коренів вівса за різних доз сульфату амонію (К. А. Блок, 1973)
Виключно велике значення в землеробстві має закон сукупної дії факторів життя рослин. Основу цього закону сформулював ще в кінці ХІХ ст. німецький дослідник Лібшер. Суть його полягає в тому, що для одержання високого врожаю необхідна наявність усіх факторів життя в оптимальному співвідношенні. Підтвердженням його є висновок О. О. Зіганшина та Л. П. Шарафуліна (1974) про те, що оптимізація факторів життя дозволяє більш продуктивно використовувати не тільки ті, які знаходяться в мінімумі, а й ті, що присутні в достатній кількості.
Е. А. Мітчерліх доповнив визначення Лібшера та виразив його математично. З графічного зображення (рис. 4) видно, що врожай рослин (V) підвищується з насиченням впливу якого-небудь фактора росту (Х) пропорційно величині врожаю, якої не вистачає до максимального врожаю (А):
Де А - максимально можливий урожай; V - фактичний урожай; X - фактор росту; С - коефіцієнт пропорційності.
Рис. 3. Параболічна крива:
Рис. 4. Закон сукупної дії факторів (за В. Д. Мухою та ін., 1994)
Таку саму думку про цей закон висловив і В. Р. Вільямс. Як ілюстрацію, що підтверджує цей закон, він наводить графік безперервного підвищення урожаю при одночасній дії на світло, воду, поживу, побудований на підставі дослідів, проведених німецьким агрофізиком (рис. 5) Є. Вольні. У дослідах виявилося, що надбавка урожаю ячменю на посудину від покращення освітлення при вологості грунту 20% становила всього 22 г (23,7%), при вологості 40% - 135 (73%), а при вологості 60% - 195 г (93,5%). Ще більше помітна різниця була одержана від застосування добрив. Тут за умов високого освітлення одна й та сама доза добрив сприяла підвищенню врожаю ячменю в 12,5 разу.
У дослідах Лезера в Індії при вирощуванні льону і пшениці на різних фонах удобрення повним мінеральним добривом в 1,5-2 рази знизились транспіраційні коефіцієнти порівняно з неудобреним фоном або удобреним лише азотним добривом.
Важливою практичною особливістю закону сукупної взаємодії факторів життя рослин є те, що в позитивному напрямі він проявляється лише в тих випадках, коли кількість факторів, які змінюються, підібрано правильно відповідно до потреб і особливостей вирощуваних культур і сортів.
Вирішення цього питання - одне з найважливіших завдань сучасної агрономічної науки, тому що показники оптимуму і максимуму факторів життя при комплексному їх використанні помітно і безперервно змінюються.
Найстарішим, але постійно актуальним є закон повернення поживних речовин у гРунт, Відкритий у середині ХІХ ст. одним із основоположників агрохімії Ю. Лібіхом. Зміст його зводиться до того, що всі речовини, які задіяні при створенні врожаю, повинні бути повністю повернуті в грунт з добривами. Порушення цього закону, за твердженням Ю. Лібіха, рано чи пізно повинно призводити до втрати грунтом його родючості.
У принципі питання про необхідність повернення біологічно важливих елементів, а не всіх винесених з грунту урожаєм, правильне і прогресивне. Про це неодноразово підкреслювали такі видатні вчені як К. А. Тімірязєв та Д. М. Прянішніков, відзначаючи, що вчення про необхідність повернення є одним із найважливіших надбань науки.
Рис. 5. Залежність урожаю від сумісної дії факторів життя рослин: 1 - удобрений; 2 - неудобрений; 3 - удобрений; 4 - неудобрений; 5 - удобрений; 6 - неудобрений
У раціонально організованому господарстві всі біологічно важливі елементи живлення, взяті врожаєм з грунту або втрачені іншими шляхами, повинні повертатися до нього з деякими перевищеннями, щоб забезпечити безперервне зростання врожаю і компенсувати можливі втрати внаслідок змивання, вилуговування, денітрифікації та з інших причин. Це досягається внесенням добрив, заорюванням післяжнивних решток, зелених добрив, а також шляхом вирощування бобових культур, здатних накопичувати в грунті азот. Лише за таких умов забезпечується кругообіг речовин і підвищення родючості грунту.
Одним з показників раціонального ведення землеробства в межах окремого господарства і в цілому в державі, відповідно до закону повернення, є баланс таких дефіцитних, біологічно важливих елементів у грунті, як азот, фосфор і калій.
Баланс поживних речовин, за твердженням багатьох учених, у землеробстві протягом тривалого часу порушувався і складався від'ємним, тобто з помітним дефіцитом. З грунту бралося більше, ніж поверталось йому. Повертання азоту і калію в грунту у 30-40-х роках становило третину, а в недалекому минулому - не більше половини. В сучасних умовах економічної кризи в Україні та нестабільності в сільськогосподарському виробництві в цілому цей дефіцит зріс до непомірних величин.
Закон прогресивного зростання ефективності родючості грунту в інтенсивному землеробстві. Основою прогресу в сільському господарстві є те, що грунт, якщо правильно здійснювати агротехнічні заходи, помітно поліпшується, тобто зростає його родючість та ефективність сільськогосподарського виробництва.
Землю можна поліпшувати за допомогою хімічних засобів та обробітку. У процесі виробництва, якщо воно ведеться раціонально, земля не зношується, як інші засоби виробництва (машини, знаряддя тощо), а навпаки, поліпшується, і саме це є теоретичною основою невпинного прогресу в сільському господарстві.
При розробленні і освоєнні системи землеробства велике значення заслуговує Закон плодозміни. Ще в 1838 р. професор М. Г. Павлов визнавав його як закон природи. Він стверджував, що кожний агротехнічний захід більш ефективний при плодозміні, ніж при беззмінному посіву.
В основі цього закону лежить загальнобіологічний закон єдності та взаємозв'язку рослинних організмів і умов середовища. Необхідність періодичної зміни різних культур у посіві зумовлюється не тільки різним виснаженням грунту на елементи живлення і неоднаковим розміщенням і накопиченням кореневих пожнивних решток, а бобовими - азоту, але і в тому, що періоди росту культури по-різному впливають на грунт і в цілому на навколишнє середовище. По-різному змінюються щільність, твердість, гранулометричний стан і вологість грунту на вертикальному профілі, а також кількісний склад мікрофлори та інтенсивність розвитку окремих груп мікроорганізмів, зокрема патогенних. Підтвердженням важливості дотримування закону плодозміни можна бачити постійно у виробничих умовах, а також численних довгострокових дослідах, проведених в Англії (Ротамстед), Данії (Аснов), США (Огайо), Росії (ТСГА), Україні (Полтавська, Харківська, Миронівська дослідні станції) та в інших країнах.
Плодозміна може здійснюватись не тільки при вирощуванні зовсім різних груп культур (колосових, просапних, бобових та ін.), а й у межах різних родин однієї групи, а інколи і видів однієї родини. Плодозміна не виключає і наявності чистого пару. На підставах, що виходять з цього закону, грунтуються принципи побудови сівозмін.
Велика група видатних вчених кінця ХІХ і першої половини ХХ ст. (В. І. Вернад-ський, О. П. Виноградов, В. Р. Вільямс, К. П. Гедройц, П. А. Костичев, Д. М. Пряніш-ніков, П. А. Власюк, О. О. Ничипорович) незаперечно довела, що внаслідок життєвих процесів збільшуються запаси акумульованої сонячної енергії на Землі, що находить накопичення в грунті органічних речовин і всіх біологічного важливих елементів живлення, створюються нові, тільки сприятливі умови для росту і розвитку зелених рослин та мікроорганізмів.
Дослідженнями О. П. Виноградова встановлено, що під впливом діяльності живих організмів і головним чином рослин у грунті, порівняно із земною корою, вміст азоту збільшився в 10, а вуглецю - в 20 разів. Чим активніше проходять біологічні процеси, тим більше накопичується біологічних елементів і створюються кращі умови для нових поколінь живих організмів. Таким чином проявляється реальне існування закону природи - закону підвищення родючості грунту.
Дія загального закону природи підвищення родючості грунту проявляється в землеробстві, за умов, якщо дотримуються інші закони землеробства, особливо закон повернення, оскільки значна частина створеної органічної маси виноситься з урожаєм.
Спрямоване використання законів землеробства при проектуванні і освоюванні систем землеробства, в спрямованості на підвищення родючості грунту і одержання високих урожаїв має вирішальне значення в практиці сільського господарства. Висока культура землеробства передбачає не тільки високоякісне і своєчасне виконання усіх польових робіт, а в цілому при веденні господарства на основі і дотриманні законів землеробства і рослинництва. Відповідно до цих законів і на їхній базі створюються різні теорії, які обгрунтовують практичні заходи щодо освоєння систем землеробства.
У сучасній агрономічній науці і в сумісних з нею науках накопичилася велика кількість експериментального матеріалу. Але через те, що умови землеробства різні, не можна створити якусь одну універсальну теорію, яка охопила б усі основні ідеї в землеробстві. Доводиться не лише пристосовуватись до дії сил природи, а й активно втручатися в природні процеси, змінювати навколишнє середовище в потрібному напрямі. Серед них основні: вплив на мікроклімат, зміна властивостей грунту та його родючості, ліквідація дії і наслідків ерозії та ін. Згідно з цим сучасні системи землеробства повинні будуватися на існуючих теоріях, які дають наукове обгрунтування і раціональне рішення доцільності адаптивних систем землеробства в конкретних умовах.
Схожі статті
-
Землеробство - Гудзь В. П. - 1.1. Фактори життя рослин і закони землеробства
1.1. Фактори життя рослин і закони землеробства Безперервний розвиток агрономічної науки і вдосконалення сільськогосподарської техніки були і залишаються...
-
1.2.1. Родючість грунту, його відтворення й оптимізація умов життя рослин Порівняно з іншими засобами виробництва земля має ряд особливостей, які...
-
Землеробство - Гудзь В. П. - 1.2. Шляхи регулювання факторів життя сільськогосподарських культур
1.2.1. Родючість грунту, його відтворення й оптимізація умов життя рослин Порівняно з іншими засобами виробництва земля має ряд особливостей, які...
-
Землеробство - Гудзь В. П. - 1.2.4. Повітряний режим грунту
Серед умов родючості грунту повітря має велике значення. Грунт містить повітря, яке проникає з атмосфери, а також гази, що утворюються в грунті внаслідок...
-
Землеробство - Гудзь В. П. - 1.2.2. Світловий режим
Світло має велике значення в житті рослин. Під його впливом у рослинах відбувається фотосинтез, завдяки чому рослина створює органічні речовини, а в...
-
Землеробство - Гудзь В. П. - 1.2.5. Тепловий режим грунту
Тепло як джерело енергії необхідне для росту та розвитку рослин, для мікроорганізмів, які населяють грунт, синтезу органічних речовин у листках,...
-
Землеробство - Гудзь В. П. - ВСТУП
Наука в розвитку сільськогосподарського виробництва має особливо важливе значення. Це зумовлено багатьма причинами і насамперед багатогранністю і...
-
Землеробство - Гудзь В. П. - 2.3. Біологічні особливості бур'янів
Однією з найхарактерніших біологічних особливостей багатьох бур'янів є їх надзвичайно велика плодючість та здатність до посиленого вегетативного...
-
Землеробство - Гудзь В. П. - 2.4. Класифікація бур'янів
Відповідно до єдиної ботанічної класифікації бур'яни належать до певних класів, порядків, родин, видів та підвидів. Поділ на класи одно - і...
-
Землеробство - Гудзь В. П. - 1.2.3. Водний режим грунту та його регулювання
Грунтова вода має велике значення як для життєдіяльності рослин і мікроорганізмів, так і для багатьох фізичних і хімічних процесів у грунті. В рослинному...
-
2.5.1. Визначення потенційної засміченості полів (облік засміченості грунту насінням бур'янів) Потенційною засміченістю полів називають кількість насіння...
-
Землеробство - Гудзь В. П. - 2.2. Шкода від бур'янів
Висока забур'яненість сільськогосподарських угідь пояснюється здатністю бур'янів легко адаптуватися до умов навколишнього середовища. На підставі...
-
Землеробство - Гудзь В. П. - 2.1. Поняття про бур'яни та їх походження
2.1. Поняття про бур'яни та їх походження Історія землеробства налічує близько 14-15 тисячоліть. Уже з початку виникнення землеробства рослинність була...
-
2.5.1. Визначення потенційної засміченості полів (облік засміченості грунту насінням бур'янів) Потенційною засміченістю полів називають кількість насіння...
-
Землеробство - Гудзь В. П. - 2. БУР'ЯНИ ТА ЗАХОДИ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ВІД НИХ
2.1. Поняття про бур'яни та їх походження Історія землеробства налічує близько 14-15 тисячоліть. Уже з початку виникнення землеробства рослинність була...
-
Землеробство - Гудзь В. П. - 2.5.3. Визначення фактичної забур'яненості посівів
Для аналізу відбирають середній зразок масою 1 кг від партії добрива, що не перевищує 1000 т для підстилкового гною або 5000 т для безпідстилкового...
-
Для аналізу відбирають середній зразок масою 1 кг від партії добрива, що не перевищує 1000 т для підстилкового гною або 5000 т для безпідстилкового...
-
Основи екології - Мягченко О. П. - 1.3.3. Основні функції біосфери
Біосфера Землі - частина космічної системи, якій притаманні певні функції, властивості, що обумовлюються законами Всесвіту - законами хімії, фізики,...
-
Основи екології - Олійник Я. Б. - 2.2.2. Нехарчові взаємовідносини в екосистемах
Окрім трофічних існують також інші форми залежності одного виду від іншого, які можуть бути як сприятливими, так і не дуже. Учені підрахували, що якщо в...
-
Основи екології - Мягченко О. П. - 1.3.4. Закони біосфери
Біосфера Землі - частина космічної системи, якій притаманні певні функції, властивості, що обумовлюються законами Всесвіту - законами хімії, фізики,...
-
Теорія організації - Монастирський Г. Л. - Ф. Тейлор і наукові основи теорії організації
Ф. Тейлор і наукові основи теорії організації. Початок серії фундаментальних робіт у сфері теорії організації поклала праця Ф. Тейлора "Принципи...
-
Особлива частина кримінального права - це система норм, що встановлюють, які саме конкретні суспільно небезпечні діяння (дія чи бездіяльність) є...
-
Національна економіка - Старостенко Г. Г. - ТЕМА 2. НАУКОВІ ОСНОВИ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК
2.1. Теоретичні погляди на природу, характеристики і розвиток національних економік 2.2. Типи економічних господарських систем, критерії їх класифікації...
-
Боротьба зі злочинністю в цілому, успішне розкриття, слідство і попередження злочинів, як найважливі напрямки правоохоронної діяльності, повинні...
-
Основи екології - Мягченко О. П. - 1.4.1. Організм і середовище
Основи біоекології, поняття про факторіальну екологію. Аутоекологія. Екологічні чинники, їх класифікація, значення для організмів. Властивості природного...
-
Часто люди пливуть за течією часу. А, між іншим, невеличкий наш човник має кермо. Аліг 'єрі Данте Проблеми соціалізації особистості на порозі ІІІ - го...
-
Глибоке й усебічне дослідження феномену підприємництва неможливе без застосування принципів і методів наукового дослідження, без розгляду виробничих...
-
Основи екології - Мягченко О. П. - 1.4. Основи загальної біоекології
Основи біоекології, поняття про факторіальну екологію. Аутоекологія. Екологічні чинники, їх класифікація, значення для організмів. Властивості природного...
-
Педагогіка вищої школи - Курлянд З. Н. - 1.3. Основи наукового педагогічного дослідження
Для успішної науково-педагогічної діяльності потрібні насамперед психолого-педагогічна ерудиція, точність і об'єктивність дослідника, здатність критично...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 1.6. Основні наукові концепції походження і сутності культури
Культурна еволюція - це еволюція поведінки і здібностей людей. Якщо біологічна еволюція грунтується на мутаційній мінливості, боротьбі за існування і...
Землеробство - Гудзь В. П. - 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЛЕРОБСТВА