Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 4.1. Зникнення банків у Західній Європі після 476 р. н. е

Розділ 4. ІТАЛІЙСЬКА ФІНАНСОВА ГЕГЕМОНІЯ У ПІЗНЬОМУ СЕРЕДНЬОВІЧЧІ
4.1. Зникнення банків у Західній Європі після 476 р. н. е.

В той час, як банківські системи набували поширення в Греко-Римський період, вони не могли не відчувати загального процесу спаду, який спостерігався в ранніх віках цього періоду. Економіка, що розвивалася в період класичної античності, була кілька десятиріч паралізована серйозною політичною кризою, яка охопила Римську імперію у III ст. н. е. Криза торкнулася також банківської справи і фінансового сектору. Ще більш драматичний вплив відбувся внаслідок германських вторгнень, які призвели до падіння Римської імперії на заході; політична, економічна та адміністративна інфраструктури, включаючи банківську систему, були повністю розладнані. У 600 р. н. е. в Римі був тільки один банкір - Папацій. Лише в Равенні банкам вдалося уникнути спаду, здебільшого завдяки дисципліні патріарха Візантійської імперії у 540 р. н. е. Структура класичної банківської системи залишилася такою, якою вона була у Східній Римській імперії, і продовжувала працювати до кінця середньовіччя.

Не тільки політичний і соціальний дисбаланс призвели до розладу цих традиційних інфраструктур. Несприятливі умови торговельної та промислової діяльності у містах стали додатковим чинником. Як наслідок, протягом кількох наступних століть після падіння Риму економічна діяльність у Європі досягла такого рівня, який можна було порівняти з рівнем примітивної економіки - міста зникли чи зменшилися до розмірів сіл, а гроші стали використовуватись менше, домінували бартер та натуральні розрахунки. Водночас християнство мало зростаючий вплив на етику та соціальну поведінку. Незважаючи на численні ради та синоди, католицька церква створювала вказівки, які забороняли стягнення відсотка.

Економічні, релігійні та політичні умови мало сприяли розвитку банківської справи у середньовіччі, хоча банкам в цей час вдавалося виконувати деякі свої традиційні функції. Наприклад, було відоме надавання грошей під відсотки. Така практика поширювалась повною мірою, оскільки монархи та сеньйори, прагнучи відновити свою владу, вдавалися до позик, часто під невигідні відсотки, хоча надання кредитів під відсотки залишалося винятковою практикою, принаймні до XII ст. Григорій Турський (538-598) зазначав, що Дезіре, єпископ Вердуни, колись попросив дозволу у короля Теодеберта І надавати позики під відсоток з казни, оскільки підприємці не могли одержати гроші в будь-якому іншому місті.



Схожі статті




Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 4.1. Зникнення банків у Західній Європі після 476 р. н. е

Предыдущая | Следующая