Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 3.3. Організація діяльності банків

Як і в грецькому світі, банки можна знайти в більшості випадків у містах та портах, зокрема на форумі, ринках та галереях. Місця, де працювали банкіри, до кінця III ст. мали назву таберна аргентарія чи нуммуларія. Але в IV ст. н. е. слово "таберна", яке означало будь-який магазин, стало застосовуватися для позначення продавців напоїв. Саме звідси пішов термін "таверна".

Основними меблями були стіл або прилавок (mеnsa), про які до нас дійшли чотири свідчення на камінні, що належать до II та III ст. н. е. і походять з Риму та Равенни. Цей меблевий предмет, за описами, був низьким столом; зовнішня сторона складалася з кількох панелей, деякі були прикрашені круглими медальйонами. Монети та мішки з грошима можна було збирати на столі, водночас джерела свідчать, що цей процес здійснювався на полиці з деревини справа від клієнта. Вона була завжди розташована нижче від самого столу, що, очевидно, свідчить про унеможливлення доступу до певних об'єктів, таких як гроші чи документи, нечесних очей. Щодо банкіра, то він завжди працював стоячи за своїм столом. Відповідно до грецьких текстів класичного періоду і писань IV ст. н. е., банкіри також стояли за своїми прилавками. Банкіри Риму, часто двоє, були, напевно, нуммуларіями. Слово "стіл" означало не тільки сам стіл (чи просто прилавок), а й банківську діяльність. Це відповідало грецькому слову трапеза, а сьогодні для цього використовують термін банк.

Похоронні пам'ятники нуммуларіїв показують баланс чи шкалу. Рельєфи також містять свідоцтва про мішки з грошима, фіски (flsciy корзини для грошей) і монетний прилавок. Цей інструмент, який не був відомий грецьким банкірам, складався з плоскої дошки, що стояла на круглих дошках, діаметр яких дорівнював розміру монети. Його використовували для швидкого перерахунку великих сум грошей. Він був досить великий для того, щоб банкір міг розкласти на ньому всі монети; коли всі зберігальні були заповнені, він міг вмістити на столі від 36 до 72 монет. Римські магістрати використовували такий інструмент для поширення грошей серед населення, про що свідчать сцени на арці Константина та на самих монетах. Загалом всі інструменти банкіра становили інструментум аргентарія (instrumentum argentarii). Банкіри латинського світу не використовували випробувальне каміння чи абак, однак, як і в Греції, Дім банкіра відігравав значну роль у здійсненні його операцій. Там він зберігав свої запаси готівки, запечатані депозити, головні книги (все це зберігалося у сундуках). Якщо дім не відповідав усім вимогам безпеки, банкір міг зняти для цього кімнату чи шафу у зберігальні.



Схожі статті




Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 3.3. Організація діяльності банків

Предыдущая | Следующая