Загальне землезнавство - Олійник Я. Б. - 4.6. Річний рух Землі та його наслідки

Земля рухається навколо Сонця за орбітою, яка мало відрізняється від кола. Ексцентриситет земної орбіти становить 0,017, середній радіус - 149,6 млн км. Сонце знаходиться в одному з фокусів еліпсоїдальної орбіти. Земля наближається до нього в перигелії (найближчій до Сонця точці орбіти) на 147 млн км і віддаляється в афелії (найбільш віддаленій точці) на 152 млн км. У перигелії Земля буває на початку січня, а в афелії - на початку липня. Тому в липні Земля одержує сонячного випромінювання на 3,4 % менше, а в січні - на 3,4 % більше, ніж в середньому щоденно протягом року.

Всю орбіту Земля проходить за 365 діб б год 9,6 с. Середня орбітальна швидкість Землі дорівнює 29,8 км/с. Річний рух Землі навколо Сонця можна спостерігати за безперервною зміною положення Сонця на небі: змінюється полуденна висота Сонця і зсовуються місця його сходу і заходу. Видимий річний шлях Сонця - велике коло на небесній сфері - називається екліптикою.

Одним з наслідків руху Землі за еліптичною орбітою є різна тривалість пір року. Це явище пояснюється законом Кеплера: радіус-вектор Землі (пряма, що з'єднує центри Землі і Сонця) при її річному русі за один і той самий час описує однакові за величиною площі. Оскільки орбіта - еліпс, то однакові за площею сектори мають різні дуги (рис. 11), проходження яких за той самий час потребує різних швидкостей. Чим ближче Земля до Сонця, тим швидше рухається вона по орбіті.

пояснення нерівності пір року

Рис. 11. Пояснення нерівності пір року

Розрахунки показали, що в афелії Земля рухається зі швидкістю 29,3 км/с, в перигелії - 30,3 км/с, з цього видно, що літо в Північній півкулі - найдовша пора року, зима - найкоротша; перевищення становить 7 діб 14 год. У Південній півкулі - навпаки: довша холодна пора року на ту саму кількість Діб.

Річний рух Землі в Сонячній системі і нерівномірний розподіл тепла регулюють чергування пір року на нашій планеті. Земна вісь нахилена до екліптики під кутом 66°33'. Тому в різні періоди річного циклу неоднакова кількість сонячної енергії досягає Північної та Південної півкуль. Так, у грудні переважна кількість сонячного випромінювання попадає на більш освітлену площу Південної півкулі. В той самий час у Північній півкулі відбувається зниження температури внаслідок зменшення кута падіння сонячних променів, що і знаменує собою настання зими. В цей період значні простори навколо Північного полюса постійно перебувають у темряві, тут панує полярна ніч. А за південним полярним колом настає полярний день. Сонячні промені, які досягають району Південного полюсу під дуже малим нахилом, приводять тут до слабкого потепління, а точніше - до послаблення морозів.

Протилежне співвідношення в положенні земної осі і розподілі тепла на поверхні планети створюється через шість місяців, тобто в липні. У цей період північні тропічні широти

Землі освітлені опівдні майже прямими сонячними променями, а на Південну півкулю вони падають косо. Внаслідок цього розподіл температур діаметрально змінюється: у Північній півкулі настає літо, а у Південній - зима.

На півшляху між літнім і зимовим положеннями промені Сонця падають прямовисно на екватор. Це - час весняного (21 березня) і осіннього (23 вересня) рівнодень з помірними температурами в Північній і Південній півкулях, коли день і ніч мають однакову тривалість у всьому світі (рис. 12).

річний рух землі

Рис. 12. Річний рух Землі

З нахилом земної вісі пов'язана наявність таких характерних паралелей, як тропіки і полярні кола. Тропіки - це паралелі на 23,5е широти. Тропіки є границями зенітального положення Сонця опівдні в дні сонцестоянь: 22 червня воно перебуває в зеніті над північним тропіком (Козерога), а 22 грудня - над південним (Рака). Полярні кола - паралелі на 66,5° широти. Полярні кола є межами поширення полярного дня і полярної ночі. У полярний день (ніч) Сонце протягом доби і більше не заходить (не сходить). Тривалість полярного дня (ночі) закономірно зростає з широтою місця від 1 доби (полярне коло) до півроку (полюс).

Якби вісь Землі не була нахилена до екліптики, на Землі було б завжди рівнодення при повній відсутності змін пір року.

Схожі статті




Загальне землезнавство - Олійник Я. Б. - 4.6. Річний рух Землі та його наслідки

Предыдущая | Следующая