Загальне документознавство - Палеха Ю. І. - Паличковий запис інформації

Для передачі інформації й запам'ятовування первісні люди широко застосовували "паличкове" документування. У даному випадку паличка - це виділена та очищена від зайвих пагонів частина тонкого стебла або товстої гілки. Найпримітивнішим прикладом форми передачі інформації була гілка, увіткнена на узбіччі дороги, для інформування подорожніх про довжину подальшого шляху, можливі на ньому перешкоди й небезпеку. Нахил палички й вказував напрям руху.

Ранній тип "паличкового" документування був характерним для аборигенів Австралії та Нової Зеландії. Користувались вони паличками довжиною в п'ядь (відстань між кінцями розведених великого й вказівного пальців) із різноманітними насічками, що означали певні поняття. Указуючи пальцем на ці мітки, гонець міг "прочитати" адресату листа. Подібні палички з посланнями використовували й у Скандинавії, як повідомлення про заклик до війни чи призов до військової служби.

Згодом, для оформлення міжплемінних договірних відносин і полегшення запам'ятовування, наші предки використовували палиці із зарубинами. Щоб закріпити торговельну угоду й запам'ятати її обсяги чи зробити записи, наприклад, про взятий борг, партнери на них робили зарубки. Потім палицю розділяли вздовж, й кожен брав собі одну з половинок. Перед поверненням боргу ці половинки палиці складали разом і таким чином "перевіряли" правильність своїх взаєморозрахунків.

Для передачі інформації первісні люди також широко використовували різні предмети, котрі символізували певні поняття, або передавали думку. Наприклад, оголошуючи війну, плем'я посилало своєму супротивнику стріли або меч. Зелена гілка, зазвичай, означала миротворчі наміри; кисет з тютюном у північних індійців означав можливість владнати справи мирним шляхом. Інколи таким чином сторонам вдавалось висловити більш широку думку.

Так, грецький історик Геродот (484-425 р. до н. е.) у своїй "Історії" засвідчує про своєрідний дипломатичний документ, переданий персидському царю Дарію від скіфів. Таким "посланням" були: птах, миша, жаба і п'ять стріл. Розшифровувався цей первісний документ так: "якщо ви, перси, як птахи, не полетите в небо, чи як миші, не зариєтеся в землю, чи, як жаби, не пострибаєте в болото, то повернетеся назад, уражені цими стрілами".

Такі предметні послання (арако) й дотепер використовуються деякими африканськими народностями.

"Вузелковий" запис інформації

Ще й нині в Перу пастухи користуються шнурами з зав'язаними на них вузликами для підрахунку своєї худоби. Шнур одного кольору служить для позначення биків, а кількість вузликів на ньому відповідає кількості голів у стаді. Шнур іншого кольору позначає корів, третього - телят і тому подібне.

Деякі індійські племена зазвичай використовували вузелковий календар. Відправляючись у далеку путь, чоловік залишав дружині мотузку, на якій було стільки вузлів, скільки днів він планував пробути в дорозі. Далеким відгомоном цього "письма" стала й звичка деяких наших родичів "для пам'яті" зав'язувати вузлик на носовій хустинці.

З часом, дещо удосконаливши, вузелковим способом наші предки стали передавати більш складні повідомлення.

Запис інформації "кіпу"

Високорозвинений народ інків використовував так зване документування "кіпу". Виглядало воно таким чином: до основної мотузки в чітко визначеному порядку прикріплювалися більш тонкі шнури й нитки, а також шматочки тканини різного кольору, кожен з яких ніс своє смислове навантаження, що символізувало якесь поняття. Певне значення мали також товщина й довжина шнурів, число вузликів. Зі столиці держави до всіх провінцій і навпаки, у центр, переправлялись документи "кіпу" з різного роду повідомленнями: про збір податків, врожай картоплі чи кукурудзи, розмір військової здобичі, число полонених рабів тощо.

Подібний спосіб фіксування інформації був відомий також і в інших частинах світу (наприклад, в Китаї та Скандинавії).

Запис інформації "вампум"

Племена ірокезів Північної Америки користувалися родинним письмом "вампум". Воно також засновувалось на сполученні різних кольорів. Документ "вампум" являв собою стрічку, сплетену зі шнурів з нанизаними на них художньо обробленими черепашками. Кожне таке кольорове сполучення відповідало якомусь певному суттєвому значенню. Зазначене черепашкове письмо аж ніяк не було монополією індіанців. У якості мнемологічного засобу ним користувалися й користуються сьогодні деякі африканські племена.

Таким чином, протягом тисячоліть люди випробували різні способи фіксації й передачі інформації як на відстані, так і в часі. Основним недоліком первісних форм документування було те, що їх важко було зрозуміти. Іноді вони залишалися зовсім незрозумілими "читачеві" й мали потребу в тлумаченні фахівцем "дешифрувальником", заздалегідь обізнаним зі змістом послання. Примітивність і консервативність подібного письма перешкоджали вираженню всього багатства понять, доступних людському мисленню й письму.

Нинішня, узвичаєна нами система письма, розвинулася не з предметно-черепашкового, "паличкового", "кулькового" чи вузелкового письма, а з піктографічного - зображувального, що широко використовувалася в стародавні часи.

Схожі статті




Загальне документознавство - Палеха Ю. І. - Паличковий запис інформації

Предыдущая | Следующая