Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Румунія

У серпні 1944 р. Радянська армія, успішно здійснивши Яссь-ко-Кишинівську операцію, вступила в центральні райони Румунії. 23 серпня 1944 р. комуністи організували збройне повстання, в результаті якого фашистська диктатура Й. Антонеску була повалена. Новий уряд, призначений королем Михаем, складався в основному з представників правих партій. Але у березні 1945 р. до влади прийшов лівий Національно-демократичний фронт. Розпочалася аграрна реформа.

У 1947 р. були заборонені праві партії, у грудні того самого року Румунію проголошено республікою. Вся повнота влади перейшла до Румунської робітничої партії, яку до 1965 р. очолював Г. Георгіу-Деж. Вона взяла курс на будівництво соціалізму. Розпочалися прискорена індустріалізація, націоналізація та кооперація селян, був затверджений перший п'ятирічний план на 1951-1955 рр. У 1952 р. була прийнята нова Конституція Румунської Народної Республіки.

У 1965 р. керівником правлячої партії, перейменованої на Румунську комуністичну партію (РКП), став Н. Чаушеску. У1967 р. він обійняв також посаду голови Державної ради країни. Розпочалися зміцнення тоталітарної системи, згортання останніх залишків демократичних прав і свобод громадян, запровадження режиму особистої безмежної влади диктатора.

Після того як Чаушеску засудив у 1968 р. радянську інтервенцію в Чехословаччину, західні країни всіляко сприяли зміцненню "самостійного" політичного курсу Румунії, надаючи їй значні кредити і допустивши її товари (переважно продукти нафтопереробки) на світові ринки. Однак після зростання світових цін на нафту в 1974 р. румунська нафтопереробна промисловість залишилася без сировини. Це призвело до економічної кризи: було запроваджено карткову систему на продукти харчування, хронічно не вистачало електроенергії, з кожним роком зростала фінансова заборгованість західним державам. Саме необхідністю виплати боргів - з 1975 по 1989 р. Румунія сплатила західним кредиторам близько 21 млрд дол. за надані кредити - Чаушеску виправдовував жорстку внутрішню політику "затягування поясів", водночас оточивши себе та своїх рідних небаченою розкішшю. Авторитарна система влади, антинародна діяльність розгалуженої служби безпеки диктатора "Секуритате", репресії проти інакодумців, різні волюнтаристські програми і непродумані кампанії, насильницька асиміляція угорського населення Трансільванії та інших національних меншин країни, атмосфера постійного страху і становище на межі голоду населення - головні результати 25-річного правління клану Чаушеску. Все це викликало зростання напруженості в суспільстві, де назрівала революційна ситуація.

Народна революція почалася несподівано у м. Тимішоара. Саме тут у грудні 1989 р. влада розстріляла демонстрацію парафіян і молоді: вбито близько 100 осіб, поранено 200. У країні був запроваджений надзвичайний стан і відданий наказ стріляти в маніфестантів. Але зупинити революцію вже було неможливо. Чаушеску і його дружину затримали під час спроби втекти з країни. Після поспішного судового засідання їх розстріляли просто на вулиці. 26 грудня 1989 р. влада перейшла до Фронту національного порятунку на чолі з І. Ілієску - колишнім комуністом, якого переслідували за часів диктатури Чаушеску. На виборах у жовтні 1992 р. він був обраний президентом. Розпочалося ринкове реформування економіки, але певних позитивних результатів реформи не дали. В країні загострилася політична боротьба. В 1996 р. новим президентом Румунії обрали лідера Румунської демократичної конвенції Е. Константинеску. Пріоритетними завданнями нової влади було визначено прискорення і поглиблення економічних реформ, швидку інтеграцію країни в західні структури, зокрема в НАТО. На президентських виборах у грудні 2000 р. перемогу здобула Партія соціальної демократії, лідера якої І. Ілієску вдруге було обрано президентом Румунії. У 2004 р. Румунія стала членом НАТО, 1 січня 2007 р. - ЄС.

Двопалатний парламент Румунії складається з сенату (137 місць) і палати депутатів (332 місця). Термін повноважень депутатів парламенту - 4 роки. На виборах у листопаді 2004 р. основне представництво в парламенті отримали: блок Партії соціальної демократії та Гуманістичної партії - близько 40 % і блок Національно-ліберальної партії Румунії та Демократичної партії - близько 40 %. Президентом Румунії в грудні 2004 р. був обраний Траян Бесеску. В грудні 2008 р. прем'єр-міністром Румунії призначено Еміля Бока.

У 1997 р. після тривалих та складних переговорів був підписаний Договір про відносини добросусідства та співробітництва між Румунією і Україною, що підтверджував, зокрема, непорушність українсько-румунського державного кордону.

Схожі статті




Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Румунія

Предыдущая | Следующая