Вікова психологія - Сергеєнкова О. П. - Структура та міжпредметні зв'язки вікової психології

На основі остаточного відокремлення психології від філософії, становлення як самостійної науки, накопичення наукової інформації відбувається диференціація психологічних знань і утворення окремих наукових галузей в рамках психології. Так, внаслідок цієї диференціації виокремилася генетична психологія, яка, в свою чергу, поділилась на порівняльну, етнопсихологію та вікову психологію.

Накопичення величезної кількості інформації з питань закономірностей роботи психіки людини впродовж її онтогенезу дозволило систематизувати та впорядкувати вікову психологію за допомогою галузевої структури. Ця структура містить наступні розділи:

O дитяча психологія, предметом вивчення якої є розвиток психіки дитини від зародження до 10 років,

O підліткова психологія, що спеціалізується на вивченні психологічних особливостей підлітків 10 - 15 років,

O психологія юнацтва, яка охоплює розвиток психіки людини з 15 до 21 року,

O психологія ранньої та середньої дорослості, що з'ясовує зміст і зміни психіки особистості впродовж 21 - 60 років її життєвого шляху,

O психологія людей похилого віку - геронтопсихологія, що вивчає психологічні особливості людини після 60-річного віку її життя.

Вікова психологія перебуває у тісному зв'язку з іншими гуманітарними науками, зокрема з педагогікою, якій надає теоретичну базу для правильної організації навчання та виховання дітей та молоді; з анатомією та фізіологією людини щодо питань фізіологічного підгрунтя психічного розвитку. Філософські ідеї виступають методологічною базою для розробки науковцями питань механізмів становлення особистості, її взаємодії з соціумом.

Найбільше предмет вивчення вікової психології - закономірності розвитку психіки людини - ріднить її з іншими галузями психології, а саме загальною, педагогічною, соціальною, диференціальною, спеціальною, сімейною тощо.

структура вікової психології

Рис 1.3. Структура вікової психології

Основні методи вікової психології

Тлумачення поняття "метод психології" - у словнику

Вікова психологія як наукова галузь охоплює як загальнонаукові методи, так і спеціалізовані. Такий діапазон дослідницького інструментарію у віковій психології дозволяє науково грунтовно вивчати психічні прояви представників всіх вікових періодів.

Метод вікової психології - це спосіб наукового вивчення змісту та механізмів психічного розвитку людини впродовж її онтогенезу

В залежності від етапів дослідження, на яких використовуються методи та їх функцій, вони поділяються на чотири групи: організаційні, емпіричні, обробки даних та інтерпретаційні (за Скрипченком О. В).

методи вікової психології

Рис. 1.4. Методи вікової психології

Альтернативна назва методу у зарубіжній психології - міжвіковий проект

У віковій психології порівняльний метод ("поперечний зріз") використовується для виявлення динаміки певної психічної функції через її одночасне дослідження у представників різних вікових періодів - дітей, підлітків, юнаків чи дорослих. Таким чином з'ясовуються особливості розвитку та виявів цієї функції психіки. Недоліком застосування цього методу може бути нівелювання індивідуальних особливостей психічного розвитку та ефект когорти (неоднакові якості психіки досліджуваних різних вікових груп через специфічні соціально-економічні особливості формування їх особистості).

Психолог Л. Термен протягом 50-ти років вивчав розвиток обдарованості та ввів поняття коефіцієнту інтелектуальності

Також у віковій психології використовується Лонгітюдний метод, спрямований на вивчення психологічних особливостей одних і тих же досліджуваних впродовж тривалого часу (місяці, роки, десятки років). Наприклад, спостереження, здійснюване за дитиною аж до досягнення її дорослості, дозволяє виявити розвиток психічних функцій, їх зміни впродовж становлення особистості. Такий метод є складним у застосуванні через довготривалість та значні економічні витрати.

Специфікою комплексного методу є поєднання регулярного системного вивчення досліджуваних різних вікових груп впродовж певних проміжків часу. Такі особливості даного методу що поєднують переваги порівняльного та лонгітюдного методів, дозволяють виявити справді еволюційні зміни та закономірності психічного розвитку.

До найбільш вживаних емпіричних методів відносяться Спостереження, експеримент, методи опитування, тестування та біографічний. Спостереження як метод психології виявляється у фіксації зовнішніх проявів психіки досліджуваних - висловів, міміки, жестів, дій і вчинків. Цей метод корисний тим, що виявляє природну поведінку досліджуваного, прояви його цілісної особистості. Однак спостереження потребує послідовності й систематичності у застосуванні та чітких критеріїв фіксації й аналізу даних. Різновидом означеного методу є самоспостереження, яке практикується щодо досліджуваних більш старшого віку, починаючи з підліткового. Цей метод має дослідницькі завдання, схожі до спостереження, однак суб'єктом вивчення є сам досліджуваний.

При використанні експерименту дослідник сам створює умови, за яких виявляється задана психічна якість досліджуваного і може кілька разів повторювати дослід, перевіряючи здобуті результати. У віковій психології практикується використання різних видів експерименту:

Розповсюдженим серед науковців способом оформлення результатів тривалого спостереження є так звані дослідницькі щоденники

Історична назва методу - інтроспекція

O природного, коли у звичних для досліджуваного умовах виявляються його психологічні особливості відповідно до віку; в школах практикується як психолого-педагогічний експеримент,

O лабораторного, де в спеціально обладнаних приміщеннях із використанням приладів вивчаються психічні функції досліджуваного певного віку,

O констатувального, який виявляє актуальні психічні прояви досліджуваного,

O формувального, що спрямований на формування бажаних якостей психіки.

види експериментів

Рис 1.5. Види експериментів

Усні опитування дають можливість сприймати невербальні реакції досліджуваного, а письмові забезпечують швидкий збір значної кількості інформації

Значною інформативністю володіє метод Опитування, який передбачає отримання відповідей досліджуваного на заздалегідь сформульовані запитання, які виявляють його означені психічні якості. Залежно від форми опитування буває усним - бесіда чи інтерв'ю, спрямовані на вивчення індивідуальних психологічних особливостей представників певного вікового періоду, та письмовим - Анкетування чи особистісний опитувальник,

Ще в 1896 році франц. психолог А. Біне вперше запропонував комбіноване тестування психологічних якостей дитини які дозволяють виявити типові психологічні прояви людей певного віку, так як можуть одночасно використовуватись щодо великої кількості досліджуваних. Під час бесіди чи інтерв'ю дослідник має створити невимушену, доброзичливу атмосферу та уникати упередженого ставлення до відповідей досліджуваного. При використанні анкети як засобу діагностики слід ретельно формулювати зміст запитань та варіанти відповідей при закритій формі анкетування.

Тестування - стандартизоване випробування, спрямоване на вивчення індивідуальних психологічних особливостей досліджуваного. Знаряддям тестування є тести, які поділяються на різновиди в залежності від якостей особистості, що підлягають дослідженню. Так, розрізняють Тести інтелекту, що діагностують розумові здібності людини залежно від її віку, тести досягнень, спрямовані на виявлення актуального рівня засвоєння досліджуваним знань, вмінь чи навичок після завершення навчання (саме ці тести як засоби контролю використовуються в навчальному процесі шкіл, коледжів, інститутів, університетів тощо) і тести особистісних якостей, використання яких з'ясовує визначені психологічні особливості особистості - якості темпераменту, риси характеру, інтереси та ціннісні орієнтації, тип самооцінки та зміст образу "Я" і т. і. При всій інформативності тестування дослідникам слід зважати на недоліки цього методу - відсутність якісного аналізу змісту відповідей та причин, що зумовили вибір даних відповідей.

Коли потрібно з'ясувати динаміку певної психічної функції, її походження та механізми формування в загальному процесі становлення особистості, використовують біографічний метод. При аналізі життєвого шляху людини виявляється вплив подій на розвиток її психічних функцій.

Виправдано популярним у практиці досліджень вікової психології є Праксометричний метод (тобто метод аналізу процесу та продуктів діяльності), змістом якого є виявлення психологічних особливостей людини шляхом розгляду й аналізу її творів, листів, малюнків, технічних

Від грец. "праксис" - дія, діяльність

Серед проективних найбільш вживаними щодо дослідження психіки дітей є малюнкові Методики, на кшталт малюнку людини, сім'ї, неіснуючої тварини

Виробів і інших результатів діяльності. При здійсненні аналізу продуктів діяльності психолог спирається на відображення (проекцію) індивідуальних психологічних особливостей досліджуваного у результатах його діяльності. Тому часто вживається поняття проективних діагностичних методик. Використання проективних методик у дослідницькій практиці повинно супроводжуватись їх поєднанням з іншими діагностичними методами та спиратись на грунтовну наукову підготовку дослідника.

Внаслідок використання емпіричних методів дослідник отримує значну кількість первинної інформації, яку опрацьовує за допомогою методів обробки даних. Специфікою методу кількісного аналізу є статистичне опрацювання даних, а метод якісного аналізу передбачає диференціацію матеріалу за групами, видами, визначення типових тенденцій та винятків.

При тлумаченні опрацьованих даних дослідження використовуються генетичний та структурний методи. Специфікою генетичного методу є інтерпретація даних щодо розвитку психічних функцій, динаміки проходження ними певних стадій, етапів, а структурний метод дозволяє виявити зв'язки однієї психічної функції з іншими структурними компонентами психіки досліджуваного.

При вивченні мислених якостей дітей дослідник генетичним методом з'ясовує рівні розвитку мислення впродовж періодів дитинства, а структурним методом вивчає зв'язок мислення з іншими пізнавальними процесами

Схожі статті




Вікова психологія - Сергеєнкова О. П. - Структура та міжпредметні зв'язки вікової психології

Предыдущая | Следующая