Валеологія - Грибан В. Г. - 3.1. Класифікація діагностичних моделей

3.1. Класифікація діагностичних моделей

Діагностика - розділ медицини, що вивчає методи та принципи встановлення діагнозу (діагноз - розпізнання). Це особливий вид лікарської діяльності, що має багато схожого з науковим пізнанням. Лікар є суб'єктом, а хворий - об'єктом пізнання.

Під час дослідження хворого лікар будує модель хвороби, яку зіставляє з еталоном - нозологічною формою, описаною мовою сучасної науки. Більш конкретний зміст поняття діагноз - це короткий лікарський висновок про суть хвороби та стан хворого, а висновок може бути у двох формах "здоровий" або "хворий". Вважається, що коли у людини не виявлено прояву патології, то вона є "здоровою", а якщо є відхилення та зміни від фізіологічної норми, то вона "хвора". Але такий підхід є досить умовним, тому що у людини може бути принаймні чотири стани:

1) оптимальна стійкість до дії патогенних факторів, коли хороша фізична, психічна та соціальна адаптованість;

2) передхвороба, коли можливий розвиток патологічного процесу без зміни сили дії патогенного фактора, внаслідок зниження резистентності;

3) стан, який характеризується наявністю патологічного процесу без специфічних симптомів хвороби;

4) хвороба, тобто такий прояв патологічного процесу, який позначається на соціальному статусі хворого.

У зв'язку з цим валеологія розглядає три типи діагностичних моделей:

1. Нозологічна діагностика.

2. Донозологічна діагностика за функціональними показниками.

3. Діагностика здоров'я за прямими показниками. Вибір моделі залежить від мети діагностики, тобто

Стан одного й того ж пацієнта може бути описаний різними моделями. При цьому головним буде не симптоматика, а інтерпретація та інтеграція при остаточному формулюванні діагнозу. З позиції валеології діагноз - це логічна формула, в якій відображено стан індивіда, виражений у поняттях сучасної медичної науки.

3.2. Донозологічна діагностика здоров'я за функціональними показниками

Ця діагностика грунтується на тому, що перехід від стану здоров 'я до хвороби проходить через ряд послідовних стадій, протягом яких організм пристосовується до нових умов існування, змінюючи рівень функціонування та напруги регуляторних механізмів. Вони можуть характеризуватись як:

1) нормальні адаптаційні реакції;

2) напруга механізмів адаптації (короткочасна, або нестійка адаптація);

3) перенапруга та розлад у роботі механізмів адаптації.

У разі довготривалої адаптації зростає кількість мітохондрій, збільшується синтез макроергів, тобто основним шляхом адаптації є зміна енергетичного обміну. Саме нестача енергії визначає регуляторні, метаболічні та структурні зміни. Починають працювати механізми компенсації, які є, по суті, маркерами передхвороби, потім настає фаза зворотних змін, а лише після неї виникають морфологічні ушкодження структур.

Охарактеризувати стадію адаптації людини можна за трьома параметрами:

1) рівнем функціонування системи;

2) ступенем напруги регуляторних механізмів;

3) розмірами функціональних резервів.

Найбільш доступним методом оцінки рівня функціонування системи є аналіз серцевого циклу, тому що середнє значення тривалості серцевого циклу обернено пропорційне частоті пульсу (за P. M. Баевським,1979).

На підставі математичного аналізу серцевого циклу розраховують індекс напруги (ГН). Після реєстрації не менше 100 електрокардіограм визначають такі показники:

- мода (МО) - найбільш частий прояв тривалих інтервалів R-R;

- амплітуда моди (AMO) - частка (у % відношенні) моди до всіх зареєстрованих кардіоінтервалів;

- АХ - розкидання інтервалів R-R (коефіцієнт варіації)

Індекс напруги розраховується за формулою:

Централізація нейрогуморального управління роботою серця сприяє кращій адаптації та підвищенню індексу напруги, а децентралізація, навпаки, призводить до їх зниження. Збільшення ІН понад 200 ум. од. вказує на розвиток напруги механізмів регуляції, а понад 500 ум. од. - на стан перенапруги.

Другий метод донозологічної діагностики досить простий і може бути запропонований для масових досліджень. При цьому розраховують адаптаційний потенціал (АП) системи у балах за формулою:

Адаптаційний потенціал оцінюється за такими значеннями:

- задовільний (до 2,1);

- напружений (2,11-3,20);

- незадовільний (3,21-4,30);

- перенапруга та розлад адаптації (понад 4,30). Указаними методами донозологічної діагностики

Можна швидко і без великих витрат виявити людей, яким терміново потрібно провести оздоровчі заходи, хоча не завжди проби дають чіткий результат. Наприклад, у людини, яка має хронічне запалення легень, може бути кількість балів, що відповідає стану задовільної адаптації, хоч рівень здоров'я у цієї людини досить низький.

Схожі статті




Валеологія - Грибан В. Г. - 3.1. Класифікація діагностичних моделей

Предыдущая | Следующая