Валеологія - Грибан В. Г. - 1.7. Дефініції та понятійний апарат

Кожна наука має власний понятійний апарат (глосарій) та основні дефініції або визначення (тезаурус), за допомогою яких інтерпретуються сучасні наукові дані.

Основна категорія валеології - індивідуальне здоров'я людини, яке виходить із гармонійності та сили біоенерго-інформаційної системи, якою є людина. Саме гармонійність і потужність цієї системи є основою життєздатності, благополуччя індивіда з точки зору його фізичної, психічної і соціальної суті.

Згідно з уявленням відомого американського валеолога, теоретика медицини Г. Сигеріста(1941), здоровою? людина, яка має гармонійний фізіологічний і розумовий розвиток, добре адаптована до навколишнього фізичного й соціального середовища.... Тому здоров'я не означає відсутності хвороби: це дуже позитивне, життєрадісне й охоче виконання обов'язків, які життя покладає на людину.

У преамбулі Статуту ВООЗ в 1948 р. записано: "здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби і фізичних дефектів". Удосконаленість функцій у людини може бути охарактеризована, у тому числі й кількісно, резервами енергетичного, пластичного і регуляторного забезпечення. З цієї точки зору дефініція здоров'я людини виглядає таким чином: Здоров'я - це цілісний динамічний стан організму, який визначається резервами енергетичного, пластичного і регуляторного забезпечення функцій, характеризується стійкістю до дії патогенних факторів і здатністю компенсувати патологічний процес, а також є основою виконання біологічних і соціальних функцій.

Трьом рівням людини (соматичному, душевному і духовному) відповідають і три аспекти здоров'я - соматичний, психічний і духовний.

Резерв здоров'я індивіда, як правило, залежить від його фізичного стану і способу життя.

Фізичний стан - це здатність людини виконувати фізичну роботу (розрізняють окремі рівні роботи - максимальну, субмаксимальну, великої потужності і помірної потужності).

Спосіб життя - соціальна категорія, яка включає якість, устрій і стиль життя. За визначенням ВООЗ, спосіб життя - це спосіб існування, який грунтується на взаємодії між умовами і конкретними моделями поведінки людини. Таким чином, "здорова" модель поведінки для певних, конкретних умов зменшує ризик виникнення захворювання. З цього також випливає, що різні умови життя передбачають і різні моделі поведінки.

Спосіб життя визначається суспільством, а не медициною, але принципи здорового способу життя формуються різними науками: соціологією, медициною, психологією тощо.

Якісна сторона життя - одна з характеристик способу життя і визначається ступенем соціальних і духовних свобод індивіда. Індикатори якості життя - освіта, прибутки, забезпеченість житлом, транспортом, свобода думки й слова тощо.

Комплекс заходів з оптимізації народжуваності, росту та розвитку підростаючого покоління є формуванням здоров'я нації, суспільства, а комплекс заходів із підтримки, закріплення й поновлення здоров'я індивіда є категорією збереження здоров'я людини. Існує кілька механізмів, завдяки яким здійснюються ці комплекси - гомеостатичний, адаптивний, регенеративний та інші, які реалізуються як у здоровому, так і у хворому організмах.

Здоров'я може бути популяційним, або здоров'ям суспільства, та індивідуальним.

Суспільне здоров'я характеризується системою статистичних показників:

А) відтворення (медико-демографічна характеристика);

Б) запас фізичних сил або дієздатність (показники фізичного розвитку);

В) особливості адаптації до умов навколишнього середовища (показники захворюваності).

Відповідно до вимог ВООЗ, популяційне здоров'я характеризується такими показниками:

1. Політика в галузі охорони здоров'я

- виділення ресурсів на медичну допомогу на одного громадянина;

- рівномірність прибутків у суспільстві;

- наявність мережі охорони здоров'я;

- забезпеченість лікарями;

- рівень доступності здоров'я для населення.

2. Структурно-економічні показники:

- рівень народжуваності та смертності серед населення;

- валовий національний продукт та його приріст;

- рівень безробіття;

- житлові умови;

- енергетична забезпеченість населення.

3. Медична освіта:

- наявність медичної освіти,

-доступність медичної освіти (фізична й економічна).

4. Охоплення населення первинною медичною освітою:

- санітарна освіта;

- доброякісність харчування;

- доброякісність води;

- охорона здоров'я матері та дитини;

- планування сім'ї;

- профілактичні щеплення;

- забезпеченість ліками;

- можливість ефективного лікування.

5. Показники здоров'я населення:

- доля новонароджених (%) із масою менше 2,5 кг;

- доля новонароджених (%) із масою (3,3-3,4 кг);

- психічний розвиток дітей і підлітків;

- дитяча смертність;

- тривалість життя;

- смертність від окремих хвороб;

- захворюваність загальна та індивідуальна;

- самогубство, алкоголізм, наркоманія. Критерії індивідуального здоров'я розробляються

Валеологією.

Схожі статті




Валеологія - Грибан В. Г. - 1.7. Дефініції та понятійний апарат

Предыдущая | Следующая