Українське народознавство - Лозко Г. С - 5. УКРАЇНСЬКІ СИМВОЛИ ТА СВЯЩЕНІ ЗНАКИ
Хто відкидає містику і символіку, тому ми скажемо, що він не повинен уживати ніяких символів, бо вони для нього не мають ніякого значення. Однак факт, що неграмотний або відкидає, або не сприймає значення азбуки, зовсім не означає, що азбука не має ніякого значення.
Володимир Шаян
НАЙДАВНІШІ ЗНАКИ-СИМВОЛИ В УКРАЇНІ
Щоб відновити філософський зміст української етнічної культури, слід вивчити всі відомі космогонічні знаки, які існували на нашій землі впродовж тисячоліть.
Палеолітичне й неолітичне населення залишило на території України найдавніші твори мистецтва, на яких уже існували знаки-символи. Біля с. Мізин на Чернігівщині знайдено перші у світі сварги (свастики) і безкінечники (меандри). До цього ж часу належать перші скульптури Богині-Матері, які були відомі у всій Європі. Неолітична культура (приблизно 8-5 тисяч років тому) сформувала міфологему умираючого і воскресаючого Бога-Сонця. Поховання зерна в землю (засів) і його воскресіння (проростання) навесні дали початок уявленню про безкінечне повернення, перевтілення, вічність життя. Всі ці знання були відображені в символіці.
Серед найдавніших європейських культур найбагатшою і найвиразнішою по праву визнана Трипільська археологічна культура. Нині наука все впевненіше знаходить серед трипільців наших Предків. Отже, нам сьогодні важливо зробити наукову конструкцію знаків-символів, понять, якими давні трипільці позначали життя і своє розуміння Всесвіту.
Немає сумніву в тому, що Трипільська цивілізація розвинула символіку, успадковану нею від племен ранньопалеолітичного періоду, адже ніякий знак не виникає на порожньому місці. Найархаїчнішими знаками були сонячні та місячні символи (солярні та люнарні), які мали тісний зв'язок із календарем.
Знаки сонця - це коло, колесо з шістьма спицями, концентричні кола, круг з хрестом усередині. Знаки місяця - дуги, повернуті в різні боки, що символізують фази місяця, півмісяці, які позначають Молодика і Старого місяця, а також півмісяці, повернуті "рогами" догори (нині в народі
Означає добру погоду). Цікавими є трипільська чара, на якій зображено 12 місяців, і тарілка з чотирма місяцями,- вписаними між променями рівнобічного хреста, що підтверджує саме календарність цих зображень.
Такими ж давніми є зображення рослинних символів: деревце з піднятими гілками, ялинка, колос; малюнки у вигляді квітки (коло з шістьма чи вісьма пелюстками навкруги); світове дерево.
Символ дерева - один із найстійкіших в українському знаковому космосі, який дійшов до наших днів. Вічнозелене Дерево Життя складається із трьох сфер: стовбур, верхів'я і коріння. Стовбур, як уже зазначалося вище, означає земне життя людей (Ява), крона дерева (гілки й листя) - духовний світ Богів (Права), коріння - підземний, потойбічний світ (Нава). Але у трипільських деревах-ялинках ці три сфери не виражені, до того ж дерева зображаються групами, що свідчить про символіку рослинності взагалі.
Три яруси світу зображені на трипільських глеках способом поділу сферичної композиції посудини (наприклад, кулястої макітри або глечика) на нижній, середній і верхній світи. їхні вже пізніші арійські назви збереглися на індійському грунті в Рігведі: свах - верхнє небо із запасами води; бгувах - повітряний простір із сонцем, місяцем, зірками; бгух - земля, грунт.
Найбільше зображень дійшло до нас на ритуальному посуді, скульптурках Богинь родючості (Рожаниць) тощо. Такий посуд символізував прохання дощу - це підтверджується малюнками жіночих постатей, які підносять чару до неба (пор. укр. "чарувати" - замовляти над чарою води, ворожити чи робити так звану "живу воду").
Магія родючості полів була тісно пов'язана з магією плодючості людей і тварин. Мабуть, тому у складі глини, з якої ліпилися фігурки Рожаниць, було замішане зерно пшениці або пшеничне борошно. Символом засіяного поля вважають квадрат або ромб, розділений хрестом на чотири частини, в кожній з яких зображена крапка, що символізує зерно. Такі ж зображення іноді малювалися на животі жіночої статуетки, що означало вагітність.
Як вважає Борис Рибаков, "трипільські статуетки юних матерів були, вірогідно, одними з ранніх попередниць християнскої Богородиці"'.
Цікавий обряд, за допомогою якого можна пояснити символіку "трипільського квадрата", існував у Білорусі: перед будівництвом хати малювали квадрат, ділили його на чотири рівні частини навхрест. Батько йшов на чотири поля, які оточували це місце з чотирьох боків, із кожного поля брав камінь, клав його на голову й ніс так, щоб покласти на кожну чверть квадрата. Отже, на місці майбутньої хати утворювалась фігура, яка точно відтворює малюнок "трипільського квадрата".
Можливо, підтвердженням того, що квадрат був символом поля, є також сам спосіб оранки та боронування. Поле орали у двох напрямках "туди і назад", а боронували впоперек оранці, тобто навхрест.
Одним із найпоширеніших знаків на трипільській кераміці (на посуді, статуетках Рожаниць) є орнаментальний мотив змії, яка обвиває груди Богині-Матері. Такі малюнки прийнято називати "трипільськими спіралями", "хвилями", або "меандром".
Культове значення вужа відоме у багатьох народів, адже він був носієм добра, миру й злагоди, охоронцем усього найціннішого - сім'ї, дому. На скульптурах Рожаниць він - оберіг живота, що виношує плід. Вуж також пов'язаний із культом води, вологи, дощу, а отже, родючості землі.
Слов'яни мали два "зміїних" свята: 25 березня - поява змій і 14 рересня - їх відхід під землю. Вважалося, що, з'явившись навесні, змії допомагають хліборобам, беруть участь у сільськогосподарських роботах. Цікаве повір'я записане Миколою Маркевичем. У ньому йдеться про те, що змія, яка протягом літа когось укусила, буде покарана, її не пустять "у вирій", і вона буде змушена мерзнути на морозі. Збереглися українські народні казки міфологічного характеру про вужа чи змію.
Другим значенням "трипільської спіралі" можна вважати вічність життя, безперервний біг сонця (спіраль, зображена навколо посудини, не має ні початку, ні кінця). Ідея "руху сонця по небу" виразно простежується у тих спіралях, де на закрутах зображені сонячні знаки - кола з косими хрестами посередині. До того ж, напрямок такої спіралі знизу вгору і зліва направо такий, як і видимий із Землі напрямок "за ходом" Сонця (посолонь).
Заслуговує на увагу і дослідження знаку хреста, який у сучасному християнстві цілком переосмислений, тому не можна ототожнювати давні рівнобічні хрести та свастики з християнськими хрестами, що мають витягнутий нижній кінець. Первісно хрест (криж) був знаком життя: вертикаль - чоловіче, батьківське начало, горизонталь - жіноче, материнське; їхнє поєднання утворює третю силу - синівську (власне сам хрест). Хрестом також позначалося сонце, небесний вогонь, світло, жертовник. Цей знак відомий з давніх-давен у багатьох народів світу (в Європі, Індії, Єгипті). Різновидом звичайного хреста є так званий арійський (орійський) хрест, або свастика.
Подібним знаком користувалися уже в XX ст. у Німеччині. Тому після 1945 р. на використання та дослідження арійського хреста наклали табу як на фашистську символіку. Такі заборони не мають ніяких наукових підстав, оскільки ці знаки були відомі вже у Трипільській культурі, про що свідчать археологічні знахідки. В Українському історичному музеї експонується одна з таких пам'яток - глиняний горщик із накресленою свастикою, розкопаний біля с. Пустовойтівки (Сумська обл.), в Музеї коштовностей України - скіфські горщики зі свастиками. Таких знахідок значно більше, але вони не афішуються досі із вказаних причин. Мозаїчні свастики на стінах Софійського собору в Києві були викладені ще в XI ст.
Є різні припущення щодо значення цього символу. Найголовніше його значення - це небесний вогонь. Цей знак досить поширений у традиційних слов'янських, і зокрема в українських, вишивках. Свастика (сварга) була відома ще в троянців: за часів Троянської війни вона як священний знак прикрашала зброю: мечі, булави тощо. Різні види свастик (як із ламаними лініями, так і з заокругленими кінцями, що переходять у спіральні завитки) і досі пишуть на українських писанках як магічні символи найвищого неба та сонця. Свастика є знаком Сварога, так само, як стріла - знаком Перуна.
. Ці сонячні знаки малювали здавна на хатах, перед дверима, на сволоці, вважаючи їх оберегами проти злих сил. Ось як передав це в своїй "Молитві" український поет Богдан-Ігор Антонич:
Накреслю взір його неземний, Святий, арійський знак таємний, Накреслю свастику на хаті І буду спати вже спокійний.
Давні свастичні знаки
Схожі статті
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ЗОРЯНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРАУКРАЇНСЬКОГО КАЛЕНДАРЯ
Праукраїнський рік складався із чотирьох сонячних фаз, які нині уявляються у вигляді чотирьох пір року. Астрономічні фази сонячного року за всесвітнім...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ХРАМИ, СВЯЩЕННІ ГАЇ, ДАВНЬОРУСЬКА БОГОСЛУЖБА
У наукових колах досі не існує єдиного терміна, яким би можна було позначити віру наших Предків перед прийняттям християнства. В літописах вона зветься...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - СОНЯЧНИЙ КАЛЕНДАР
Праукраїнський рік складався із чотирьох сонячних фаз, які нині уявляються у вигляді чотирьох пір року. Астрономічні фази сонячного року за всесвітнім...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - РІДНІ УКРАЇНСЬКІ БОГИ
Род і Рожаниці. Творцем Всесвіту, Богом над Богами усі слов'яни завжди вважали Рода. За уявленнями наших Предків, він живе у Сварзі - найвищому небі,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ПІВДЕНЬ, АБО СТЕП
До південного етнографічного району належать Запорізька, Херсонська, Миколаївська, південь Дніпропетровської та Одеської областей, а також Крим. Південь,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ВЕЛЕС ЯК ПОКРОВИТЕЛЬ ВОЛХВІВСЬКИХ ЗНАНЬ
У 16 дошці знаходимо слова присвяти цієї дерев'яної книги: "Велес Книг)' цю иочестимо Богу нашому, бо в ньому є прибіжите і сила". Велес - одне з...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ЗНАННЯ ПРО ПРАВУ, ЯВУ І НАВУ
У кожного народу є своя рідна правда. Рідна правда українців-русів - у єдності з Рідними Богами. Ця єдність підкріплена Божественним народженням і...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ЯЗИЧНИЦЬКА ДУХОВНА ВЕРСТВА
Усі давні суспільства, як зазначалося вище, мали чітко розмежований кастовий поділ. Українська духовна верства мала у давнину той же статус, що в Індії...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - Світовид
Світовид (Святовит, Свентовит) - Бог неба, небесного світла, найвищої святості20. Можливо, тотожний давньоруським Роду. Диву, Білобогу, близький до...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ЕТНІЧНІ СКЛАДНИКИ УКРАЇНСЬКОГО ХАРАКТЕРУ
Перш ніж розглянути вплив на формування українського характеру різних етносів, що впродовж тисячоліть мешкали або просто проходили землями України,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - МАГІЧНІСТЬ ПІСНІ ТА ОБРЯДУ
Родові звичаї кожного народу належать до найстародавніших. Здавна своїх Богів, кумирів, покровителів мав кожен рід, кожне плем'я. Рід включав не лише...
-
Родові звичаї кожного народу належать до найстародавніших. Здавна своїх Богів, кумирів, покровителів мав кожен рід, кожне плем'я. Рід включав не лише...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ТРИПІЛЬСЬКА ДОБА
Однією зі складових частин індоєвропейської культури, що сформувалася близько другої половини VI тисячоліття до н. ч., є Трипільська археологічна...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - РОЛЬ АНТРОПОЛОГІЇ В ДОСЛІДЖЕННІ ЕТНОГЕНЕЗУ
РОЛЬ АНТРОПОЛОГІЇ В ДОСЛІДЖЕННІ ЕТНОГЕНЕЗУ Кожний народ має три основні корені своєї величезної безписемної історії - антропологічний, лінгвістичний,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - Троян (Триглав)
Бог Весняного Сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті. Корінь слова Яр - означає ярий, нестримний, збуджений, сильний, завзятий, пристрасний,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - УКРАЇНСЬКЕ БІБЛІЄЗНАВСТВО
Священною книгою християн, як відомо, є Біблія. Одразу зазначимо, що для нас Біблія є предметом релігієзнавчого (наукового) дослідження, а не культового...
-
Християнізація українського народу, яка найчастіше ототожнюється з Володимировим хрещенням Русі, почалася задовго до офіційної дати 988 р. Місіонери...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - Ярило
Бог Весняного Сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті. Корінь слова Яр - означає ярий, нестримний, збуджений, сильний, завзятий, пристрасний,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ДУХОВНА КУЛЬТУРА УКРАЇНЦІВ
Найбільшим надбанням кожного народу є його духовна культура. Саме його власна, а не завезена поневолювачем, не нав'язана імперським центром, не...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - Перун
Володар блискавок і грому, покровитель воїнів, у X ст. все більше заступає Сварога. Він тотожний також грецькому Зевсові, частково римському Юпітерові,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ПІСНІ РІЗДВЯНОГО ЦИКЛУ
Усе життя наших далеких Пращурів було тісно пов'язане з календарем (докладніше про це див. у розділі "Астрономічні знання та народний календар"). Одним...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ПОНЯТТЯ ПРО КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ
Усе життя наших далеких Пращурів було тісно пов'язане з календарем (докладніше про це див. у розділі "Астрономічні знання та народний календар"). Одним...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - Род і Рожаниці
Род і Рожаниці. Творцем Всесвіту, Богом над Богами усі слов'яни завжди вважали Рода. За уявленнями наших Предків, він живе у Сварзі - найвищому небі,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ПЕЛАЗГИ
До перших писемних пам'яток про племена, котрі заселяли Північне Причорномор'я, належать віршовані рядки легендарного поета Гомера. В "Іліаді" він згадує...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ
Найбільшим надбанням кожного народу є його духовна культура. Саме його власна, а не завезена поневолювачем, не нав'язана імперським центром, не...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - 1. ЕТНІЧНА РЕЛІГІЯ ТА МІФОЛОГІЯ УКРАЇНЦІВ
Найбільшим надбанням кожного народу є його духовна культура. Саме його власна, а не завезена поневолювачем, не нав'язана імперським центром, не...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ЗНАННЯ ПРО РІД
Кожен українець, який починає читати Велесову Книгу, має усвідомити своє Божественне походження. Український народ створений Сварогом, який ще має ім'я...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - Числобог
Бог зимового Сонця, який повертає Коло Свароже до Весни. Густинський літопис - мабуть, чи не єдине писемне джерело, що вказує на Коляду як на Бога. Слово...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - Коляда
Бог зимового Сонця, який повертає Коло Свароже до Весни. Густинський літопис - мабуть, чи не єдине писемне джерело, що вказує на Коляду як на Бога. Слово...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - Доля-Стріча
Іноді літописного Симаргла ототожнюють із Семиярилом (від сім і яр - дослівно "сешприсграсний"). Найбільша сила Сонця виявляється у середині літа, коли...
Українське народознавство - Лозко Г. С - 5. УКРАЇНСЬКІ СИМВОЛИ ТА СВЯЩЕНІ ЗНАКИ