Сучасне міжнародне право - Пронюк Н. В. - Режим воєнного полону

Серед суб'єктів міжнародного гуманітарного права виділяють:

- держави, які перебувають у збройному конфлікті;

- повстала або воююча сторона, яка бореться за національне чи соціальне визволення;

- міжнародні організації;

- нейтральні держави, які не є сторонами збройного конфлікту;

- держави-гаранти, що забезпечують дотримання міжнародно-правових норм і захищають інтереси сторін, які перебувають у конфлікті.

Безпосередніми Учасниками збройного конфлікту є дві групи осіб - воюючі (комбатанти) і невоюючі (некомбатанти).

До комбатантів належить особовий склад збройних сил держави, а саме регулярні (сухопутні сили, військово-морські і військово-повітряні сили) і нерегулярні сили (ополчення, особовий склад рухів опору, партизани, повстале населення) сторони, що перебуває у конфлікті, і беруть безпосередню участь у бойових діях.

Некомбатантами є особовий склад, який правомірно перебуває у структурі збройних сил воюючої сторони та допомагає їй у досягненні успіхів у бойових діях, але не бере безпосередньої участі в них. Це медичний та інтендантський персонал, військові кореспонденти, духовенство, юристи, правоохоронні служби і т. д.

Некомбатанти можуть мати зброю лише для самозахисту. Проти них забороняється застосовувати зброю доти, доки вони не беруть участі в бойових діях. У разі безпосередньої участі у бойових діях некомбатанти набувають статусу комбатантів. У будь-якому випадку некомбатанти користуються всіма правами військовополонених, якщо потрапляють у полон, на них поширюється дія законів і звичаїв війни. Медичні працівники та служителі культу навіть у полоні продовжують виконувати свої функції.

Виділяють також окремі категорії осіб, які беруть участь у воєнних діях - парламентери, воєнні шпигуни (лазутчики), добровольці, найманці.

Парламентер - особа, спеціально уповноважена військовим командуванням воюючої сторони на ведення переговорів з командуванням противника і яка перебуває з білим прапором.

Воєнний шпигун - особа, яка таємно або під неправдивим приводом збирає або намагається зібрати дані в районі дій однієї з воюючих сторін з наміром повідомити їх противнику.

Доброволець - особа, яка самостійно переходить кордон з метою добровільно вступити у діючу армію однієї з воюючих сторін. На відміну від найманців, включається до особового складу збройних сил, у результаті чого набуває статусу комбатанта.

Найманці - особи, спеціально завербовані для участі у збройному конфлікті з метою отримати матеріальну винагороду. Вони не перебувають під захистом законів і звичаїв війни. Це кримінальні злочинці, які не мають права на статус комбатанта, а отже, і військовополоненого відповідно Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р..

Конвенції ООН про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців 1989 р.

Режим воєнного полону

Режим воєнного полону регламентований IV Гаазькою конвенцією, III Женевською конвенцією 1949 року про поводження з військовополоненими і Додатковими протоколами до Женевських конвенцій 1977 року.

Відповідно до Женевської конвенції Військовополоненими вважаються такі особи, які потрапили під владу неприятеля:

1) особовий склад збройних сил, ополчення і добровольчих загонів, що входять до складу збройних сил;

2) особовий склад партизанських загонів;

3) особовий склад збройних сил, що підпорядковується уряду, не визнаному державою, що тримає в полоні;

4) воєнні кореспонденти, постачальники, інші особи, які слідують за збройними силами;

5) члени екіпажу торгового флоту і цивільної авіації;

6) населення не окупованої території, що взялося за зброю, якщо воно відкрито носить зброю і дотримується законів і звичаїв війни.

Військовополонений знаходиться в полоні у держави, а не армії, що полонила його. Військовополонений - не злочинець, а солдат, що виконав свій обов'язок. Він при допиті зобов'язаний повідомити тільки своє прізвище, ім'я, звання, дату народження й особистий номер.

Держава, що тримає в полоні, відповідає за поводження з військовополоненими. Військовополонені не можуть бути піддані фізичному каліченню, науковим і медичним дослідам. Військовополонені повинні бути захищені від насильства і залякування, їм забезпечується повага особистості та честі.

Військовополонені розміщаються в спеціальних таборах, начальниками яких повинні бути офіцери держави, що тримає в полоні, а самі табори повинні забезпечити повну гарантію таким особам щодо гігієни, збереження здоров'я і попередження епідемій.

Військовополоненим може бути також заборонено виходити за встановлену межу табору.

Вони забезпечуються помешканням, харчуванням, одягом, медичною допомогою. Офіцерський склад до робіт не залучається, за унтер-офіцерами залишено право здійснювати нагляд за веденням робіт. Заборонено використовувати військовополонених на небезпечних (наприклад, видалення мін) або принизливих роботах. Під час роботи повинні дотримуватися вимоги техніки безпеки. Військовополоненим мають бути дозволені зносини із зовнішнім світом, право подачі скарги владі держави, що тримає їх у полоні.

Військовополонені зобов'язані підпорядковуватися законам держави, що тримає в полоні, що має право застосовувати судові і дисциплінарні стягнення за проступки. Проте стягнення може бути накладено тільки один раз за одну провину. Забороняються колективні покарання. За втечу військовополонений може бути підданий тільки дисциплінарному покаранню.

Військовополоненим дозволено відправляти релігійні обряди. Не пізніше тижня після прибуття в табір військовополоненому повинно бути надане право надіслати лист родині й у Центральне довідкове агентство у справах військовополонених, що встановлюється у нейтральній країні для збору і передачі на батьківщину відомостей про осіб, які утримуються в полоні. Військовополоненим слід надавати можливість одержувати листи і листівки, індивідуальні і колективні посилки.

Після закінчення воєнних дій військовополонені звільняються і репатріюються (повертаються на батьківщину). їм повинні бути повернуті цінності, узяті на збереження при полоненні.

Режим воєнної окупації

Воєнна окупація - це тимчасове захоплення території (частини території) однієї держави збройними силами іншої держави і встановлення військової адміністрації на захопленій території. Воєнна окупація будь-якої території не означає її переходу під суверенітет держави, що захопила.

Відповідно до положень IV Гаазької конвенції 1907 року, IV Женевської конвенції 1949 року держава, що окупує, зобов'язана прийняти всіх заходів для забезпечення порядку на захопленій території. Населення території, що окупується, повинно підпорядковуватися розпорядженням влади.

Відповідно до міжнародного права заборонено примушувати до:

- складання присяги на вірність державі, що окупує;

- участі у воєнних діях, спрямованих проти їхньої країни;

- надання відомостей про її армію.

Повинні поважати честь, життя цивільних осіб, їхня власність, релігійні переконання, родина. Держава, що окупує, зобов'язана постачати цивільне населення необхідним одягом, продовольством і санітарними матеріалами.

Стосовно цивільних осіб забороняється:

А) чинити будь-які акти насильства, залякування або образи;

Б) застосовувати примусові заходи фізичного або морального порядку, зокрема, з метою одержання відомостей;

В) застосовувати катування, тілесні покарання, медичні досліди і т. п.;

Г) застосовувати колективні покарання;

Д) захоплювати заручників;

Е) депортувати цивільне населення з окупованої території. Іноземцям, які виявилися на території, що окупується,

Забезпечується право її покинути в короткий час.

Таким чином, воєнна окупація - це міжнародно-правовий режим, за якого:

1) збройні сили однієї держави тимчасово займають і утримують територію ворожої держави;

2) окупант здійснює функції воєнного контролю і цивільного управління шляхом встановлення нових норм права;

3) продовжується стан війни між державою, що окупується, й державою, що окупує;

4) суверенітет стосовно окупованої території не переходить до окупанта і він не вправі цілком ліквідувати стару систему права;

5) міждержавні відносини на окупованій території регулюються нормами міжнародного гуманітарного права;

6) після закінчення війни відносини з приводу окупації повинні бути ліквідовані в договірному порядку.

Схожі статті




Сучасне міжнародне право - Пронюк Н. В. - Режим воєнного полону

Предыдущая | Следующая