Сучасна українська літературна мова - Шевчук С. В. - Конкретні й абстрактні іменники

За семантичними ознаками і морфологічною характеристикою іменники поділяються на такі лексико-граматичні розряди:

* конкретні й абстрактні іменники;

* іменники - назви істот і неістот;

* власні й загальні іменники;

* збірні іменники;

* матеріально-речовинні іменники.

Конкретні й абстрактні іменники

Іменники з конкретним значенням називають предмети, явища, що пізнаються (сприймаються) безпосередньо органами чуттів, наприклад: Стіл, дерево, дощ, дівчина, день, ліс. До цієї групи належать іменники, що є назвами:

А) одиничних предметів - назви людей, тварин, рослин, предметів неорганічного світу (хлопець, заєць, квасоля, килим, річка);

Б) речовин, маси, матеріалу (молоко, повітря, полотно, деревина);

В) простору чи часу (берег, слуга, степ, місяць, урок, година);

Г) власних назв (Петро, "Дніпро" (часопис), "Сонечко" (дитсадок), Київ).

Іменники з конкретним значенням мають такі спільні ознаки:

- вони утворюють співвідносні форми однини/множини (брат - брати, тиждень - тижні, будинок - будинки);

- вільно сполучаються з власне кількісними числівниками (п 'ять місяців, три площі, шестеро учнів).

Іменники з абстрактним значенням називають не власне предмети, а абстраговані, узагальнені властивості, дії, ознаки, процеси поза зв'язком з їхніми носіями чи виконавцями (просьба, прикрість, натхнення, кілограм, метр). Найчастіше це іменники, які називають поняття, що не мають реального втілення і сприймаються уявою.

До абстрактних належать іменники на позначення:

А) якостей і властивостей (щирість, чорнота, ясність, патріотизм);

Б) психічних і фізичних станів (сон, тиша, страх, любов, непритомність);

В) дій і процесів (біг, хід, горіння, приїзд, перемовини);

Г) понять етикету (вітання, прощання);

Г) наукових понять (діалектика, функція, модальність, сюжет);

Іменники з абстрактним значенням мають такі власне граматичні показники:

O відсутність співвідносних форм числа (більшість їх уживається тільки в однині: терпеливість, щастя, бадьорість, а частина-тільки у множині: канікули, кошти, радощі);

O несполучуваність з власне кількісними числівниками (лише деякі з них вживаються з неозначено-кількісними числівниками: Багато радості, мало витрат.

Переважна більшість іменників з абстрактним значенням - це слова з похідними основами прикметникового або дієслівного походження із суфіксами: - ість (прикрість, свідомість); - енн - (натхнення, значення, захоплення);-інн - (видіння, стремління); - анн - (дерзання, бажання, думання); - ств-, - зтв-,-цтв - (сирітство, боягузтво, пророцтво); - б - (просьба, боротьба); - изм, - ізм (-їзм) (романтизм, анахронізм, архаїзм).

Меншу із кількісного погляду групу становлять іменники з непохідними основами (сила, воля, горе, розум, побут, дух).

Чіткої межі між іменниками з конкретним та абстрактним значенням немає: іменники з конкретним значенням можуть набувати абстрактного значення, іменники з абстрактним значенням переходять у розряд іменників з конкретним значенням, наприклад: іменник Берег у сполученні берег річки має конкретне значення, а в сполученні берег самоти - абстрактне.

Іменники - назви істот і неістот

Категорія істот і неістот охоплює іменники з конкретним значенням. За семантичними ознаками до категорії істот належать іменники, які означають:

А) назви людей за різними ознаками, їхні імена, прізвища, псевдоніми (активіст, учитель, секретар, лісник, красень, Олена Пчілка, Варвара, Петро);

Б) назви птахів, тварин, риб, комах (вовк, корова, ворона, щука, короп, комар, метелик);

В) назви міфічних істот (Мавка, Бог, Господь, Венера);

Г) імена, прізвища героїв казок, байок (Снігуронька, Колобок); г) назви померлих (мрець, небіжчик, покійник);

Д) назви іграшкових виробів, що наділяються властивостями людей (лялька, манекен);

Е) загальні назви, що вживаються на позначення людей (зірки кіно).

Інші іменники належать до категорії неістот - це назви:

А) речей, рослин (дерево, мальва, пальто);

Б) сукупності осіб (гурт, загін, натовп);

В) частин організму людини й тварини (рука, нога, дзьоб, легені);

Г) страв (локшина, борщ, краби);

Г) мікроорганізмів (бактерія, мікроб).

Отже, поняття істот/неістот не цілком збігається з уявленнями про живе/неживе в природі.

Назви істот і неістот послідовно розрізняються граматично - у знахідному відмінку множини. Назвам істот всіх родів властивий збіг форм знахідного й родового відмінків: бачу синів - немає синів, побачив сиріт, подруг - немає сиріт, подруг, а назвам неістот - форм знахідного і називного: розпалити вогонь - видніється вогонь, бачу лампи - світяться лампи, згадую море - згадується море.

Примітка: Деякі іменники - назви Істот у знахідному Відмінку мають паралельні форми - подібну до родового і називного відмінків (пасти корів (корови), телят (телята); назви неістот теж можуть вживатися в обох формах (одягти плащ (плаща), взяв ніж (ножа).

Схожі статті




Сучасна українська літературна мова - Шевчук С. В. - Конкретні й абстрактні іменники

Предыдущая | Следующая