Стратегічне управління - Дикань В. Л. - РОЗДІЛ 5. Формування господарського портфелю підприємств
5.1. Поняття господарський портфель підприємства та його складові
При розробці стратегії діяльності та розвитку диверсифікованих підприємств ключове значення має формування господарського портфелю. Від його складу залежать результати роботи підприємств як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді. Це пояснюється тим, що господарський портфель підприємства відображає ті сфери діяльності підприємства на які будуть направлені стратегічні рішення та заходи.
Зважаючи на високий ступінь диверсифікованості підприємств залізничного транспорту перед ними також постає завдання формування ефективного господарського портфелю.
Під Господарським (корпоративним) портфелем підприємства Розуміють сукупність окремих напрямків діяльності підприємства.
Господарський портфель повинен відповідати можливостям підприємства і конкретним умовам зовнішнього середовища. Підприємство на основі аналізу господарського портфелю, що періодично проводиться, повинно визначати, які напрямки діяльності слід розвивати і в якому ступені, а які - ліквідовувати. При розробці стратегій розвитку господарський портфель може бути розширений за рахунок включення в нього нових видів діяльності.
Необхідність формування господарського портфелю та управлінням ним обумовлено розширенням діяльності сучасних підприємств. Так, до початку 60-х років ХХ ст. у країнах з розвинутою ринковою економікою більшість середніх і практично всі великі підприємства перетворилася в корпорації, що випускають різноманітну продукцію й виходять із нею на численні товарні ринки. І якщо в першій половині XX століття ринки швидко розвивалися й зберігали свою привабливість для підприємств, то до початку 60-х років перспективи ринків сильно різнилися, від інтенсивного розвитку до занепаду. Ця розбіжність виникла через розходження в ступені насичення попиту, місцеві економічні, політичні і соціальні умови, конкуренцію, різні темпи відновлення технологій.
Збільшення напрямків господарювання - диверсифікованість підприємницької діяльності - стала одним з методів реагування підприємства на зміни в зовнішньому середовищі й вимоги ринку. У зв'язку з появою таких факторів, як зниження темпів росту, інфляція, швидка зміна технологій, посилення ролі різних соціально-політичних обмежень, зростаючий вплив керівництва держави на економіку, жорсткість конкуренції й вторгнення іноземних конкурентів, перед підприємствами постало завдання управління набором диверсифікованої продукції на ринках із великою кількістю перспектив.
З метою забезпечення ефективного господарювання та конкурентоспроможності продукції диверсифіковані підприємства повинні визначити види діяльності, якими слід займатися, їх структуру, тобто сформувати господарський портфель.
Існує декілька підходів до формування господарського портфелю підприємств. Причому основні відмінності в поглядах вчених складаються у комплектації господарського портфелю з числа різних одиниць аналізу. Останні можна умовно поділити на три групи. До першої групи слід віднести одиниці аналізу, які відображають об'єкти зовнішнього середовища. До другої групи відносяться одиниці аналізу, що відображують об'єкти внутрішнього середовища. До третьої групи відносяться одиниці, які суміщають в собі характеристики перших двох груп.
До першої групи відносять Стратегічну зону господарювання (СЗГ). Управлінське значення СЗГ полягає в тому, що вона дає можливість диверсифікованим підприємствам раціоналізувати організацію різнорідних сфер бізнесу, а також допомагає зменшити складність підготовки стратегії.
І. Ансофф [5] визначає СЗГ, як "...окремий сегмент оточення, на який підприємство має (або хоче одержати) вихід". Далі він указує, що, "... СЗГ характеризується як певним видом попиту (потреб), так і певною технологією". Тобто, І. Ансофф трактує стратегічну зону господарювання як попит на продукцію, для виготовлення якої необхідна певна технологія.
До другої групи одиниць стратегічного аналізу, що формують господарський портфель підприємства, відносять:
O стратегічний господарський центр;
O стратегічні одиниці бізнесу;
O стратегічні господарські підрозділи;
O стратегічні елементи бізнесу.
Стратегічний господарський центр - це внутріфірмова організаційна одиниця, яка відповідальна за вироблення стратегічних позицій підприємства в одній або декількох зонах господарювання.
Стратегічний господарський підрозділ - це структурна одиниця диверсифікованої корпорації, що займається одним видом діяльності (бізнесу), або просто певний вид бізнесу.
Стратегічні одиниці бізнесу (СОБ) - незалежні одна від одної сфери діяльності підприємства, які характеризуються певним продуктом (або групою продуктів), колом клієнтів і особливих ринкових завдань.
Слід зазначити, що до СОБ відносяться господарські підрозділи, якщо вони:
O обслуговують ринок, а не працюють на інші підрозділи в складі корпорації (західні фахівці вважають, що якщо більше 60 % продукції, виробленої однією одиницею, використовуються усередині корпорації іншою виробничою одиницею, то їх доцільно розглядати як одну СОБ);
O мають своїх споживачів і конкурентів;
O керівництво СОБ контролює ключові фактори успіху на ринку.
Стратегічні елементи бізнесу - напрямок діяльності підприємства, що має власну місію і завдання, діяльність якого можна планувати незалежно від інших напрямків.
Зазначені вище терміни вчені розглядають як синоніми, але тільки з визначення стратегічних одиниць бізнесу стає зрозумілим яка стратегічна задача підрозділу, що виділяється. Тому в подальшому будемо використовувати термін "стратегічні одиниці бізнесу".
До третьої групи одиниць аналізу відносять стратегічний сегмент, який представляє собою напрямок діяльності підприємства, що характеризується унікальною комбінацією ключових факторів успіху, отриманої в результаті аналізу наявних і можливих ресурсів у розглянутому періоді часу. Основна відмінність стратегічного сегменту в тому, що з одного боку, це елемент внутрішнього середовища, а з іншої - він включає елементи зовнішнього середовища.
Слід зазначити, що терміни "стратегічна зона господарювання" та "стратегічна одиниця бізнесу" вперше застосувала фірма "General Electric". З розширенням господарських операцій, ростом розмірів підприємства, інтернаціоналізацією його діяльності зросло навантаження на систему управління підприємством у цілому. Зштовхнувшись із цим, General Electric пішла на радикальну реорганізацію, розділивши всі види бізнесу на кілька десятків одиниць бізнесу, які можуть діяти як незалежні господарські організації, що обслуговують окремі сегменти товарного ринку. Такі самостійні господарські підрозділи підприємства одержали назву стратегічних одиниць бізнесу.
Основою для прийняття такого рішення була система "планування-програмування-розроблення бюджету" (ППБ), яку запровадили в Міністерстві оборони США. Р. МакНамара і Дж. Хітч розробили новий підхід до прогнозування стану зовнішнього середовища. На відміну від попередньої практики, коли прогноз складала кожна функціональна служба, виходячи з власних інтересів, у системі ППБ зовнішнє середовище розподілялося на "поля стратегічних завдань", яке і є СЗГ.
Співвідношення понять стратегічної зони господарювання і стратегічної одиниці бізнесу показано на рис. 5.1. Верхня частина рисунка показує, що СЗГ характеризується як певним видом попиту (потреб), так і певною технологією. Наприклад, до 1950 р. потреба в посиленні слабких електричних сигналів задовольнялася за допомогою технології електровакуумних ламп. Винайдений в 1948 р. транзистор, став основою конкуренції в технології напівпровідників.
Рис.5.1. Стратегічні зони господарювання та стратегічні одиниці бізнесу
Потреба в посиленні слабких сигналів разом з напівпровідниковою технікою складає одну СЗГ, перспективи якої після 1950 р. стали зменшуватися. Таж сама потреба плюс транзисторна технологія - інша зона, надзвичайно перспективна у той час.
Як показує цей приклад, тільки на зміну однієї технології приходить інша, проблема їх співвідношення стає для підприємства справою найважливішого стратегічного вибору: зберігати (і як довго) традиційну технологію або переходити на нову, через яку певна частина продукції, що випускається підприємством, виявляється застарілою. Є дуже багато прикладів того, як підприємства, не використовуючи вигоди розробки СЗГ, зберігають свою колишню продукцію навіть після того, як вона вже застаріла.
Як показує нижня частина рис. 5.1, після вибору СЗГ підприємство повинно розробити відповідну номенклатуру виробів. Відповідальність за вибір галузі діяльності, розробку конкурентоспроможних виробів і збутових стратегій лежить на СОБ. Як тільки номенклатура виробів розроблена, відповідальність за реалізацію прибутку лягає на підрозділи поточної комерційної діяльності.
Необхідно зазначити, що СОБ може бути організована як для обслуговування однієї СЗГ, так і для декількох. Така ситуація виникає, якщо для обслуговування різних СЗГ необхідні, одна і таж техніка наприклад, один і той же рухомий склад; коли дві СЗГ представляють собою філіали одного підприємства-клієнта та можуть бути об'єднанні в одну СОБ для більш тісного контакту з керівництвом підприємства; у випадку коли СЗГ незначні; з метою максимальної загрузки потужностей СОБ.
Таким чином, господарський портфель підприємства може бути скомплектований з двох або трьох видів одиниць стратегічного аналізу. По-перше, це повинні бути одиниці зовнішнього та внутрішнього середовища (СЗГ та СОБ), а по-друге, наряду з СЗГ та СОБ до господарського портфелю можуть бути включені стратегічні сегменти (СС).
Можливі варіанти складу господарського портфелю представлено на рис. 5.2.
Рис. 5.2. Склад господарського портфелю підприємства
В цілому формування господарського портфелю підприємства представляють у вигляді етапів портфельного аналізу, виділяючи при цьому наступні завдання:
1. Стратегічна сегментація (виділення СЗГ і СОБ).
2. Визначення поточних ринкових позицій СОБ.
3. Визначення пріоритетів розвитку господарського портфеля.
4. Визначення напрямів стратегічного розвитку СОБ.
5. Зниження стратегічної вразливості портфелю.
6. Оптимізація господарського портфелю.
7. Досягнення рівноваги між довго - і короткостроковими перспективами розвитку.
8. Оптимальний розподіл ресурсів між СОБ.
У зв'язку з тим, що в основі формування господарського портфелю лежить стратегічна сегментації розглянемо більш детально підходи до проведення цього процесу.
Схожі статті
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - РОЗДІЛ 3. Сутність середовища підприємства
3.1. Середовище підприємства як об'єкт стратегічного аналізу Будь-яке підприємство існує і функціонує у взаємозв'язку з безліччю чинників, які по-різному...
-
2.1. Стратегічне бачення Основне питання щодо стратегії підприємства, яке повинне задавати собі керівник, звучить так: "Як ми бачимо своє підприємство,...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - РОЗДІЛ 4. Стратегічний аналіз підприємства
4.1. Зміст стратегічного аналізу середовища підприємства Для виявлення основних чинників середовища і можливих тенденцій їхньої зміни в майбутньому...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - РОЗДІЛ 1. Становленя концепції стратегічного управління
Дисципліна "Стратегічне управління" є однією із головних частин підготовки студентів кафедри економіки _ та підприємництва. Управління компанією в умовах...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - Стратегічне планування
У 60-ті роки у США та більшості країн Західної Європи почався "бум стратегічного планування", який базувався на домінуванні концепції підприємства як...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - Стратегічне управління
У травні 1971 р. у Піттсбурзі (США) було проведено розширену конференцію з питань стратегічного управління, де в 14 розгорнених доповідях було підбито...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 1.1. Передумови стратегічного управління
Дисципліна "Стратегічне управління" є однією із головних частин підготовки студентів кафедри економіки _ та підприємництва. Управління компанією в умовах...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 3.3. Внутрішнє середовище підприємства
Внутрішнє середовище підприємства Визначається внутрішніми змінними всередині підприємства, які безпосередньо впливають на процес перетворень...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 3.2. Чинники макросередовища та мікросередовища підприємства
Не існує ні одного підприємства, яке не мало б зовнішнього оточення, та не знаходилось б з ним у стані постійної взаємодії. Будь-яке підприємство...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 3.1. Середовище підприємства як об'єкт стратегічного аналізу
3.1. Середовище підприємства як об'єкт стратегічного аналізу Будь-яке підприємство існує і функціонує у взаємозв'язку з безліччю чинників, які по-різному...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - Поточне планування та бюджетування
Розрізняють такі етапи розвитку стратегічного управління: бюджетне, довгострокове і стратегічне планування, стратегічне управління. Поточне планування та...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 2.3. Цілі в стратегічному управлінні
Формулювання цілей - це один із способів, за допомогою яких організація бореться з невизначеністю. Адекватне твердження про цілі завжди повинне...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 2.2. Місія
2.1. Стратегічне бачення Основне питання щодо стратегії підприємства, яке повинне задавати собі керівник, звучить так: "Як ми бачимо своє підприємство,...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 2.1. Стратегічне бачення
2.1. Стратегічне бачення Основне питання щодо стратегії підприємства, яке повинне задавати собі керівник, звучить так: "Як ми бачимо своє підприємство,...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 4.3. Аналіз привабливості галузі і конкуренції в ній
У кожній галузі формується власне конкурентне середовище. Саме тому підприємство повинно правильно оцінити його конкурентів та їх інтереси, галузь (або...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 4.2. Аналіз можливостей і загроз
4.1. Зміст стратегічного аналізу середовища підприємства Для виявлення основних чинників середовища і можливих тенденцій їхньої зміни в майбутньому...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 4.1. Зміст стратегічного аналізу середовища підприємства
4.1. Зміст стратегічного аналізу середовища підприємства Для виявлення основних чинників середовища і можливих тенденцій їхньої зміни в майбутньому...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 1.2. Еволюція концепції стратегічного управління
Розрізняють такі етапи розвитку стратегічного управління: бюджетне, довгострокове і стратегічне планування, стратегічне управління. Поточне планування та...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - Вступ
Дисципліна "Стратегічне управління" є однією із головних частин підготовки студентів кафедри економіки _ та підприємництва. Управління компанією в умовах...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - Принцип резервування ресурсів
Підприємство є відкритою системою, оскільки його функціонування неможливе без взаємодії із зовнішнім середовищем. Співвідношення активності прямого і...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - Принцип диверсифікації
Підприємство є відкритою системою, оскільки його функціонування неможливе без взаємодії із зовнішнім середовищем. Співвідношення активності прямого і...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - Принцип безперервної адаптації
Підприємство є відкритою системою, оскільки його функціонування неможливе без взаємодії із зовнішнім середовищем. Співвідношення активності прямого і...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - Принцип самовизначення
Підприємство є відкритою системою, оскільки його функціонування неможливе без взаємодії із зовнішнім середовищем. Співвідношення активності прямого і...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 1.5. Модель стратегічного управління
Виходячи із сутності стратегічного управління, можна виділити основні етапи і послідовність формування стратегічної поведінки. У подальшому буде...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 1.4. Поняття стратегічного управління
Кожна організація в процесі своєї діяльності дотримується певної стратегії поведінки і це не залежить від того, в який час і за яких умов вона...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - 1.3. Школи стратегічного управління
В літературі з менеджменту визначено десять основних наукових шкіл, що відрізняються принциповим баченням стратегічного управління. Умовно їх можна...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - Принцип обмеженої раціональності
Ефективність стратегічних рішень визначається не тільки ступенем оцінки об'єктивних чинників, але і тим, як враховуються інтереси суб'єктів з їх...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - Принцип самоорганізації
Ефективність стратегічних рішень визначається не тільки ступенем оцінки об'єктивних чинників, але і тим, як враховуються інтереси суб'єктів з їх...
-
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - Принцип рефлексі
Ефективність стратегічних рішень визначається не тільки ступенем оцінки об'єктивних чинників, але і тим, як враховуються інтереси суб'єктів з їх...
-
Кожне підприємство в ході своєї господарської діяльності є учасником конкурентної боротьби за споживача, а тому одним із важливих елементів є визначення...
Стратегічне управління - Дикань В. Л. - РОЗДІЛ 5. Формування господарського портфелю підприємств