Соціальне страхування - Кропельницька С. О. - 1.3. Фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування

В Україні найбільшого розвитку і відповідного правового оформлення набуло загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, що передбачає надання соціальною захисту, тобто матеріальне забезпечення громадян у випадку хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них обставинами, а також у старості й у інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, сформованих шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Державне соціальне страхування, залежно від страхового випадку, поділяється на такі види:

O пенсійне страхування;

O страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

O медичне страхування;

O страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;

O страхування на випадок безробіття.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється за такими принципами:

1. законодавчого визначення умов і порядку здійснення державного соціального страхування;

2. обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

3. надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

4. обов'язковості фінансування страховими фондами витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг у обсягах, передбачених законами з окремих видів страхування;

5. солідарності та субсидування;

6. державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

7. забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій;

8. інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

9. цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

10. паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні ним.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

А) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

Б) фізичні особи;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на загальнообов'язкове соціальне страхування в Україні за умови сплати ними страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Суб'єктами Загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Застрахованою Є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Страхувальниками За загальнообов'язковим соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи.

Страховиками Є цільові страхові фонди з окремих видів страхування. Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг у разі настання страхових випадків.

Об'єктом Загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Страховий стаж - Це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню і сплачувала збір (самостійно, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

Державні цільові фонди (ДЦФ) - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних потреб із визначених джерел, що мають цільове

Призначення та знаходяться в розпорядженні центральних і місцевих органів влади. За основними напрямами використання коштів фонди ділять на економічні та соціальні (рис. 1.2).

структура державних цільових фондів

Рис. 1.2. Структура державних цільових фондів

Шляхи створення ДЦФ:

O виділення коштів Державного бюджету на цілі, що мають першочергове значення для країни на цей момент;

O формування спеціальних фондів, що мають самостійні джерела фінансування.

Цільові фонди бюджету включають бюджетні призначення винятково на конкретні цілі у випадках:

O передбаченого законом покриття витрат з конкретно визначеного джерела надходжень;

O одержання центральними, місцевими органами влади або безпосередньо розпорядником бюджетних дотацій, грантів або подарунків у вартісному розрахунку на конкретну мету.

Цільові фонди певним чином доповнюють Державний бюджет, мають цільове призначення і на інші цілі не використовуються.

Основними джерелами Коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців та застрахованих осіб. Розміри внесків з кожного виду страхування визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:

O надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг;

O фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;

O створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

O покриття витрат страховика, пов'язаних із здійсненням страхування.

Розміри внесків на державне загальнообов'язкове державне соціальне страхування Залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб водночас із затвердженням державного бюджету, якщо інше не передбачено законодавством.

Страхові внески залежно від виду встановлюються на календарний рік у відсотках:

O для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам;

O для фізичних осіб - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

За загальнообов'язковим соціальним страхуванням надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

1) пенсійне страхування: Пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсії у зв'язку з втратою годувальника; медичні профілактико-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів;

2) медичне страхування: Діагностика та амбулаторне лікування; стаціонарне лікування; надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення; профілактичні та освітні заходи; забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання;

3) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: Допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога із вагітності та пологів; допомога на поховання; забезпечення оздоровчих заходів;

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: Профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога із тимчасової непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаних з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

5) страхування від безробіття: Допомога із безробіття; відшкодування витрат, пов'язаних з професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією; матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї; дотація роботодавцю на створення робочих місць; допомога на поховання безробітного.

Управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють страхові фонди.

Ці органи провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування соціальних виплат та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями. Вони не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено.

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального страхування. Це означає, що застраховані особи і роботодавці, як учасники системи, несуть відповідальність за управління страховим фондом. Сутність самоврядування в системі соціального страхування полягає у виділенні органів управління цієї системи із органів безпосереднього державного управління. Органи соціального страхування мають юридичну самостійність, але держава несе відповідальність за цю сферу суспільної діяльності. Вона створює правову основу шляхом прийняття законодавчих та нормативних актів, здійснює нагляд і контроль, беручи участь на засадах партнерства в управлінні фондами соціального страхування. Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів.

Правління страхового фонду

O затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі, виконавчої дирекції;

O подає у встановленому порядку пропозиції щодо встановлення розмірів внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування;

O затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету фонду;

O створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

O спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції фонду та її робочих органів тощо.

Виконавча дирекція Страхового фонду є виконавчим органом правління фонду. Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси.

Нагляд за діяльністю фондів здійснює Наглядова рада, До складу якої входять у рівній кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців та держави. Рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів відповідним фондом із загальнообов'язкового державного соціального страхування. Державний нагляд здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. Держава здійснює контроль за дотриманням страхувальниками та страховиками законів України, інших нормативно-правових актів.



Схожі статті




Соціальне страхування - Кропельницька С. О. - 1.3. Фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування

Предыдущая | Следующая