Розслідування навмисних вбивств - Комаринська Ю. Б. - 2.3. Планування та версіювання розслідування навмисних вбивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті

Важливою умовою успішного розкриття та розслідування убивства є правильна організація початкових заходів, оптимальне використання науково-технічних засобів, висування та перевірка необхідних слідчих версій. Узагальнення кримінальних справ про нерозкриті убивства свідчить про те, що злочинці не встановлюються головним чином в результаті допущених слідчих помилок (поверхневий огляд місця події та трупу, не використання науково-технічних засобів, поверхневе складання протоколу огляду тощо).

Як зазначалось раніше, кримінальна справа може бути порушена при наявності даних, що вказують на ознаки злочину. Саме тому процес версіювання (як наслідок процес планування розслідування) стає більш складним при розслідуванні вбивств замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті. Перед слідчим повстає завдання виявити всі ознаки та докази, які намагається приховати злочинець, з метою видати вбивство за нещасний випадок або виробничу травму. Основою для висунення версії про інсценування є огляд місця події, показання свідків, вивчення повідомлень про злочин чи подію, будь-яка первина інформація про обставини події.

Після порушення кримінальної справи перед слідчим повстає питання організації розслідування та планування.

Плановий організаційний початок притаманний розслідуванню всіх злочинів, незалежно від їх кваліфікації. Це не значить, що слідчий лише повинен скласти й виконувати всі пункти плану - це лише зовнішнє вираження цього процесу. Планування являє собою організаційну та творчу сторону роботи слідчого, вона триває протягом всього розслідування. Така робота передбачає: побудову версій; аналіз версій та всіх обставин, що підлягають доказуванню; визначення слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів, за допомогою яких перевіряються висунуті версії; визначення конкретних виконавців запланованих заходів, строків та черговості їх виконання.

Планування розслідування спирається на наступні принципи: індивідуальність, динамічність, реальність, конкретність та ситуативність.

Так як при плануванні розслідування кримінальної справи слідчий розраховує провести його у конкретні строки, то при проведені окремих слідчих дій, наприклад судових експертиз, він повинен враховувати, що вони займають деякий час. З огляду на специфіку злочинів, які ми розглядаємо проведення експертиз є обов'язковим, тому слідчий має приділяти цій слідчій дії значну увагу, а саме: продумати порядок її призначення, збирання необхідних матеріалів, організовувати співпрацю з органами дізнання, прокуратури, експертними установами тощо.

Вже з перших кроків розслідування (навіть з моменту отримання повідомлення про злочин чи подію, під час огляду місця події) виявлення доказів, збирання показів, вивчення та систематизація отриманої інформації у слідчого починається процес версіювання.

Висування версій при розслідуванні убивств, прихованих самогубством або нещасним випадком, має свою специфіку та відрізняється від процесу висування версій при розслідуванні інших різновидів убивств. Така обставина пояснюється преш за все тим, що в процесі розкриття злочину слідчий виявляє протиріччя, що не вкладаються в звичайну логічну схему дій злочинця і тому викликають підозри про інсценування події, яке орієнтує слідчого на протилежну інтерпретацію виявлених доказів, а значить, на пошук інших підстав для висування слідчих версій.

Ознаки маскування (приховування) не завжди можна виявити під час огляду місця події та трупу. Тому під час проведення слідчих дій версії можуть змінюватися. Це обумовлено не лише виявленням нових доказів, а ще й особливістю ходу думок, логіки, мислення кожного окремого слідчого. Відбувається уявне передбачення про місце виявлення в загальній сукупності доказів, його логічної залежності або ж протиріч, узгодженості з лінією поведінки злочинця або явно порушує його.

Так як процес версіювання - це логічна обробка отриманих в результаті слідчих дій фактів, їх аналіз та узагальнення, в результаті якого слідчий робить висновки про злочин, його механізм, особу потерпілого та злочинця, мотиви злочину тощо, то слідчий повинен ретельно досліджувати усі виявленні докази.

Під час виявлення слідчим доказів, що заперечують попереднім висновкам, змінюється логічне уявлення про подію, що сталася. Моментом, що розриває ланцюг логічних уявлень, є виявлення негативних обставин, вид та характер яких одразу показують помилковість попередніх уявлень про подію, направляючи мислення слідчого в інше русло, підказуючи шляхи пошуку істини. Виявлення негативних обставин як в процесі огляду місця події, так і в процесі експертизи, як би підриває уявлення, що склалося, про подію злочину, змушуючи по-новому розмірковувати про механізм злочину, дії та наміри злочинця, у відповідності з отриманими додатковими даними.

Негативні обставини впливають на хід розслідування та його результат. Тому їх вивченням займалися велике число науковців, таких як Р. С. Белкин, Г. М. Мудьюгин, В. О. Коновалова та багато інших. Негативні обставини визначаються деякими авторами як відсутність на місці події слідів та предметів, які повинні би були бути при природному розвитку подій.

Але таке визначення є неточним тому, що сліди та предмети, що відсутні на місці події, як раз і повинні бути відсутні тому, що мала місце інша подія, а не та, що передбачається. Тому більш точним буде визначення негативних обставин як відсутність деяких факторів, що зазвичай є в наявності, якщо версія про подію вірна.

Найбільш оптимальне визначення негативних обставин надав В. А. Овечкин. Він зазначає, що негативні обставини - це такі фактичні дані, що суперечать уявленню, в наслідок того, що є не відповідними дійсності, не відносяться до справи, або ж по причині неадекватності уявлення об'єктивної реальності. Таким чином, термін "негативні обставини" в криміналістичному його поняттю завжди повинен розглядатися відносно версії.

Типовими загальними версіями при розслідуванні навмисних вбивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті є: 1) чи мало місце убивство; 2) чи мало місце самовбивство; 3) чи мав місце нещасний випадок; 4) чи мала місце природна смерть.

Підставою до висування версії про приховування може бути відсутність слідів, наприклад, відсутність слідів крові на залізничному полотні, де виявлено труп. Як наявність, так і відсутність слідів в подібних випадках не вкладається в загальну картину події, суперечить механізму утворення слідів, і ці невідповідності є підставою для побудови версії про інсценування.

При виявленні трупу людини на рейках залізної дороги, при огляді місця події слідчий може висувати версію про те, що сталося самогубство, однак отримавши результати судово-медичної експертизи, де експерт вказує на насильницький характер смерті (наприклад удушення, отруєння тощо), слідчий висуває наступну версію про вбивство або навмисне вбивство.

При перевірці повноти інформації, що міститься в повідомленнях про виявлення трупу (частин), її достовірності, умов отримання тощо, висуваються версії на основі вихідних матеріалів, якими володіє особа, що проводить цю перевірку.

Як зазначалось раніше, діяльність слідчого та працівників дізнання з перевірки повідомлень про виявлення трупу (частин) на об'єктах залізничного транспорту або поблизу від них полягає, перш за все, в перевірці типових версій, тобто в з'ясуванні питання: що відбулось - убивство, самогубство, нещасний випадок або природна смерть?

На слідчих та оперативних працівників значно впливає та обставина, що на залізничних шляхах досі часто трапляються нещасні випадки з людьми. Тому при виявлені трупу на залізничному полотні оперативні працівники та слідчі не рідко обмежуються висуванням версії про нещасний випадок. Під таким впливом їх увага концентрується лише на слідах, що підтверджують нещасний випадок, сліди ж убивства або інших можливих пояснень причини гибелі потерпілого не помічаються.

Разом із загальними типовими версіями у випадках виявлення трупа на залізничному полотні на стадії попередньої перевірки залежно від характеру події можуть бути висунуті окремі типові версії про місце вчинення злочину і про подію злочину.

1. Стався нещасний випадок або самогубство:

- потерпілий знаходився на залізничному полотні і загинув в результаті нещасного випадку - наїзду поїзда або покінчив життя самогубством, кинувшись під потяг;

- потерпілий знаходився в поїзд і впав з нього з необережності або вистрибну з метою самогубства.

2. Сталося вбивство:

- потерпілий був убитий на залізничному полотні в тому місці, де виявлений труп;

- потерпілий був убитий за межами залізничного полотна; труп його був покладений на залізничну колію з метою інсценування самогубства або нещасного випадку - наїзду поїзда;

- потерпілий (або його труп) знаходився в поїзді і був скинутий з нього злочинцем (злочинцями) на залізничне полотно.

При виявленні трупа із тілесними ушкодженнями у вагоні, разом із версіями про нещасний випадок, самогубство, вбивство у вагоні, може виникнути версія і про те, що вбивство вчинене поза даним вагоном, а труп потім був перенесений у вагон з метою приховати місце вчинення злочину.

В разі підтвердження загальної типової версії про те, що смерть потерпілого все-таки настала в результаті вбивства, необхідно висунути і перевірити окремі типові версії не лише про місце його здійснення, але і про спосіб спричинення смерті.

Система окремих типових версій про способи вбивств, вчинених на залізничному транспорті є:

1. Вбивство вчинене з використанням залізничних засобів пересування:

- потерпілого виштовхнули на ходу потягу без попереднього нанесення йому ушкоджень;

- потерпілому спочатку нанесли ушкодження, а потім виштовхнули з рухомого складу;

- потерпілому в поїзді нанесли смертельні ушкодження, а потім труп, з метою приховування злочину, скинули на залізничне полотно;

- потерпілого несподівано, без попереднього нанесення ушкоджень штовхнули під рухомий залізничний склад;

- потерпілого кинули під рухомий поїзд після нанесення йому ушкоджень;

- потерпілого привели в безпорадний стан (напоїли спиртними напоями, побили тощо) і поклали на рейки перед рухомим поїздом;

- потерпілого убили за межами залізниці, а потім труп, з метою створення видимості нещасного випадку, поклали на рейки перед поїздом, що наближається.

2. Вбивство вчинене способом, не пов'язаним з використанням залізничних засобів пересування.

Під час проведення слідчих дій, зокрема опитування очевидців, допиту свідків, підозрюваних та обвинувачених, на підставі отриманої інформації слідчий може висувати нові версії.

З особливою обережністю необхідно відноситися до висунення версій як вбивства так й самогубства потерпілого зі сторони осіб, яких допитують. Так якщо більшість родичів повністю виключають можливість самогубства, а один з них постійно проводить цю думку, необхідно ретельно перевірити причетність даної особи до вчинення вбивства. Зазвичай злочинець підлаштовує докази під свою теорію. Якщо ж близькі потерпілого пропонують слідчому своє обгрунтоване пояснення о причині та обставинах смерті загиблого, увага з перших же слідчих дій повинно бути зосереджено на перевірці даної версії.

Якщо версію підтримують декілька осіб, то важливо з'ясувати, хто з них підтримав та висунув її першим, щоб перевірити можливість причетності до убивства автора версії, паралельно з цим необхідно з'ясувати й обставини, що прямо вказують на факт убивства. Однак, далеко не завжди убивця відразу ж висуває неправдиву версію, тим самим надаючи слідчому можливість перевірити вигадані ним факти й, спростувати їх, викрити автора версії явної брехні. Нерідко убивця займає пасивну, вичікувальну позицію, утримуючись від будь яких стверджень. Частіше за все так поводять себе особи, які не проживають спільно із постраждалими, які не є членами його родини.

Доцільно всіх встановлених слідством осіб, пов'язаних із потерпілим, занести в окремий список, а потім приступити до перевірки причетності їх до убивства потерпілого. Не обов'язково всіх цих осіб перевіряти слідчим шляхом. Процес цей трудомісткий й такий шлях може виявитись занадто довгим. Для прискорення перевірки слідчий поряд із проведенням слідчих дій дає відповідні доручення оперативним працівникам, які можуть швидко провести необхідну перевірку, не "злякавши" при цьому злочинця, якщо він виявиться серед осіб, яких перевіряють, а також можуть надати іншу цікаву для слідчого інформацію.

Версія, що виправдовує підозрюваного, зазвичай охоплює собою не лише причину і обставини смерті загиблого, але й взаємовідносини з останнім. Розповідає про них і розуміючи, що невмотивоване вбивство - виключення, злочинець із числа "своїх", намагається виправдатись, майже завжди стверджує, що між ним та постраждалим існували хороші, принаймні нормальні відносини і що у нього не було ніякої зацікавленості в смерті, а отже, були відсутні мотиви до його вбивства. Лише інколи підозрюваний визнає, що у нього бували непорозуміння із постраждалим, але намагається применшити їх значення, змальовуючи їх як випадкові та короткочасні.

При убивстві кого-небудь з членів родини по заздалегідь обміркованому плані злочинці нерідко перед реалізацією задуму спеціально змінюють свою поведінку, щоб створити у оточуючих уявлення прекрасного відношення до майбутньої жертви, таке "психологічне алібі", й тим самим відвести від себе в подальшому можливі підозри.

Тому якщо є підстави підозрювати в убивстві окремих осіб, необхідно перевіряти їх поведінку до настання смерті потерпілого і після виявлення трупу.

Похожие статьи