Ринок праці - Волкова О. В. - Тести поточного контролю знань по темі 5

1. Узагальнюючий термін, що характеризує кількість товару, який продавці бажають продати за певний час - це:

А) пропозиція;

Б) попит;

В) потреба;

Г) ціна.

2. Індивідуальна пропозиція праці включає:

А) кількість робочих годин на тиждень, місяць, рік, протягом яких індивід бажає працювати, перебуваючи на ринку праці;

Б) якість роботи, що визначається рівнем його здібностей, загальної та професійної підготовки, досвідом індивіда;

В) кількість годин відпочинку;

Г) інтенсивність праці, яку людина проявляє в процесі виробництва продуктів.

3. Пропозиція праці, згідно із вузьким підходом включає пропозицію, праці надходить від:

А) безробітних;

Б) осіб, що вперше шукають роботу;

В) всього зайнятого населення;

Г) найманих працівників, що незадоволені умовами своєї праці, які шукають нове місце роботи.

4. Індивідуальну пропозицію праці можна виразити у вигляді формули: Si = Т - Кя - Кі, де Кя - коефіцієнт якості праці, Кі - коефіцієнт інтенсивності праці, Т - це:

А) кількість працюючих протягом обстежуваного періоду;

Б) кількість безробітніх, що пропонують свою працю на ринку;

В) кількість економічно активного населення країни, регіону, галузі, підприємства;

Г) кількість робочих годин на тиждень, місяць, рік, протягом яких індивід бажає працювати, перебуваючи на ринку праці.

5. Ціна праці, грошовий еквівалент товарів і послуг - це:

А) вартість дозвілля;

Б) вартість спожитих товарів і послуг;

В) доход;

Г) трудовий доход.

6. Функція корисності, або функція переваги - це:

А) співвідношення між комбінаціями трудового доходу та дозвілля і рівнем корисності;

Б) співвідношення між трудовим доходом та корисністю спожитих благ;

В) співвідношення між трудовим доходом та ціною спожитих благ;

Г) співвідношення між корисністю праці та корисністю відпочинку для споживача.

7. Загальна формула функції корисності така: U =f (І, Н), де U - рівень корисності; I - кількість одиниць доходу; Н - це:

А) кількість годин дозвілля;

Б) рівень корисності дозвілля;

В) ціна спожитих благ;

Г) корисність споживаних благ, куплених за отриманий трудовий дохід індивіда.

8. Крива байдужості індивіда на ринку праці має вигляд:

А) спадаючої кривої;

Б) вертикальної прямої;

В) прямої із зворотнім нахилом;

Г) гіперболи.

9. Зображення процесу відмови індивіда від певної величини доходу для отримання додаткового часу відпочинку на графіку кривої байдужості індивіда на ринку праці відображається:

А) переміщенням по кривій байдужості зверху вниз;

Б) переміщенням по кривій байдужості знизу вверх;

В) переміщенням кривої байдужості вверх;

Г) переміщенням кривої байдужості вниз.

10. Співвідношення відносних змін доходу та дозвілля:

називається:

А) граничною нормою заміщення доходу на відпочинок;

Б) граничною нормою заміщення праці на відпочинок;

В) граничною нормою заміщення відпочинку на доход;

Г) граничною нормою заміщення відпочинку на працю.

11. Величина втрати рівня задоволення, що припадає на кожну одиницю грошового доходу, від якої відмовились, в обмін на збільшення задоволення від кожної додаткової одиниці дозвілля, з тим, щоб забезпечити постійний рівень корисності визначається:

А) граничною нормою заміщення доходу на відпочинок;

Б) граничною нормою заміщення праці на відпочинок;

В) граничною нормою заміщення відпочинку на доход;

Г) граничною нормою заміщення відпочинку на працю.

12. Сукупність комбінацій дохід-дозвілля, характерний для різних рівнів корисності для індивіда відображає:

А) крива байдужості;

Б) карта кривих байдужості;

В) бюджетне обмеження;

Г) бюджетне обмеження із урахуванням нетрудового доходу.

13. Більш привабливими є комбінації дохід-дозвілля, розташовані на карті кривих байдужості:

А) на початку координат;

Б) на кривій байдужості, розташованій якомога ближче до початку координат;

В) на кривій байдужості, розташованій якомога далі від початку координат;

Г) між початком координат і кривими байдужості.

14. Обмеження рівня корисності індивіда, що визначається розміром доходу та часу дозвілля, називається:

А) бюджетним;

Б) трудовим;

В) корисностним;

Г) індивідуальним.

15. Сукупність комбінацій дохід-дозвілля, які можуть бути доступні індивіду при його рівні доходу відображає:

А) бюджетне обмеження;

Б) трудове обмеження;

В) корисністне обмеження;

Г) індивідуальне обмеження.

16. Наявність нетрудового доходу надає можливість індивіду більше споживати при тому ж рівні годин праці, дозволяє отримувати блага, не приносячи в жертву години дозвілля. Графічно наявність нетрудового доходу відображається так:

А) лінія бюджетного обмеження пересувається вниз;

Б) переміщуються криві байдужості на карті кривих, байдужості;

В) лінія бюджетного обмеження пересувається вверх;

Г) переміщення відбувається на лінії бюджетного обмеження.

17. Рівновага продавця на ринку праці буде отримана при досягненні комбінації доход-дозвілля з максимальною корисністю, яка є доступною для споживача:

А) в точці, де бюджетне обмеження дотикається до найбільш привабливої, але доступної (в цій єдиній точці) кривій байдужості;

Б) в точці найбільш віддаленої від початку координат кривої байдужості;

В) в точці найменш віддаленої від початку координат кривої байдужості;

Г) на лінії бюджетного обмеження, що враховує нетрудові доходи індивіда.

18. Заміна годин дозвілля робочим часом для збільшення можливості споживання - це:

А) ефект заміщення;

Б) заміщення набором товарів і послуг, які можна придбати на зростаючу заробітну плату;

В) ефект доходу;

Г) підвищення ціни дозвілля.

19. Сукупний ефект від збільшення погодинної ставки оплати праці визначається співвідношенням:

А) "ефекту доходу" та "ефекту заміщенням;

Б) ціною та продуктивністю праці;

В) якістю та інтенсивністю праці;

Г) умовами праці.

20. Здатність праці приносити додаткову вартість - це:

А) інтенсивність праці;

Б) якість праці;

В) ціна праці;

Г) привабливість умов праці.



Схожі статті




Ринок праці - Волкова О. В. - Тести поточного контролю знань по темі 5

Предыдущая | Следующая