Регіональна економіка - Качан Є. П. - Невідповідність ширини українських колій ширині європейських колій

Від Радянського Союзу Україні у спадок серед всього іншого залишилась система залізничних колій, ширина яких не відповідає ширині європейських. Це наносить відчутний удар по транзитним перевезенням, оскільки на кордоні вагони потрібно або перевантажувати, або міняти колеса. Це створює додаткові труднощі та затримку в часі.

З метою забезпечення неперервних вантажних і пасажирських перевезень необхідно:

- збудувати швидкісні залізничні лінії; розвантажити перевантажені ділянки й лінії з вантажонапруженістю 80 млн т - км, перевівши частину поїздопотоків на паралельні лінії;

- збільшити середню масу одного потягу за рахунок підвищення статичного навантаження, видовження приймально-відправних колій; реконструювати 12 великих залізничних станцій, ряд мостів і тунелів;

- довести довжину станційних колій до 80-85 % експлуатаційної довжини залізниць; збільшити полігон електричної тяги до 45-50 % експлуатаційної довжини залізниць, довжину других і третіх колій - до 50-55 %, оснащених автоблокуванням і диспетчерською централізацією - до 80 % від довжини мережі головних колій;

- поповнити парк локомотивів електровозами й тепловозами нового покоління з максимальною уніфікацією вузлів, автоматизованими системами управління, діагностики й безпеки, а вагонний парк великовантажними вагонами (що дасть змогу збільшити середню вантажопідйомність одного вагона до 85 т); збільшити парк пасажирських і спеціалізованих (до 35-40 %) вантажних вагонів; підвищити потужність верхньої будови колії відповідно до нормативної вантажопідйомності вагонів; автоматизувати роботу сортувальних гірок;

- перейти на електронну централізацію стрілок; створити виробничу базу для будівництва пасажирських вагонів з використанням імпортного устаткування та нових технологій; створити виробничі потужності для випуску вантажних і маневрових електровозів; завершити будівництво заводу з виробництва шляхових машин у Кіровограді.

Для України важливою е інтеграція в європейську транспортну систему, тому що через її територію проходять 4 транспортних коридори. Для цього необхідна електрифікація залізниць. Із загальної протяжності залізничних шляхів 22,8 тис. км електрифіковано 9,16 тис. км (37,7 %).

Транспортна мережа також потребує значної реконструкції насамперед у широтному напрямі. Є потреба у швидкісних магістралях, у районах високого навантаження паралельних шляхів, у збільшенні довжини станційних колій, більшій автоматизації руху, у заводі шляхових машин для будівництва залізниць.

Морський транспорт

Умови України сприятливі для розвитку морського транспорту: на півдні її територію омивають Чорне й Азовське моря, котрі практично не замерзають і з'єднуються із Середземним морем протокою Босфор, Мармуровим морем і протокою Дарданелли. Загальна довжина морської берегової лінії України понад 2000 км. Регулярні морські перевезення Чорним та Азовським морями почалися наприкінці XVIII ст.

Морський транспорт займає незначне місце в структурі внутрішніх перевезень, але має великий транзитний потенціал. Через морські порти відбувається експорт російської нафти до Європи, а також контейнерні перевезення.

Комплекс морського транспорту складається з кораблів та морських портів. Зараз морський флот України нараховує близько 240 суден, але всі вони є морально та фізично застарілими, потребують значних капіталовкладень.

Морських портів в Україні налічується 18, але прибутково з них діють не більше п'яти. Інші змушені майже щорічно скорочувати обсяги основних засобів виробництва. В Україні найбільш гострими проблемами морського транспорту є;

- відсутність портів третього покоління;

- не використання або погане використання в роботі останніх досягнень логістики;

- порти є державними підприємствами, тому до них досі застосовується практика "навішування" соціальних об'єктів (дитсадок, лікарні), що звичайно збільшує видатки підприємств та зменшує їх рентабельність;

- скорочення обсягів контейнерних перевезень.

Найважливішими морськими портами є Одеса, Ізмаїл, Іллічівськ, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч та ін. Великі портові міста на берегах Азовського моря (Маріуполь, Бердянськ). Через порти Чорного й Азовського морів здійснюються зовнішньоекономічні зв'язки країни. Основними експортними вантажами є залізна руда, кокс, чорні метали, ліс, хімічні продукти; імпортними - машини, устаткування, мінерально-сировинні ресурси тощо.

Основу морського транспорту України становлять Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП) та Українсько-Дунайське (УДП) пароплавства, що володіють транспортним флотом сумарним тоннажем 5,2 млн т і пасажирським флотом на 9,9 тис. місць. Всього на території України розташовані 18 портів, до них належать 175 перевантажувальних комплексів і 8 судноремонтних заводів.

Великі можливості е для експорту транспортних послуг. Проте український флот досяг критичного віку і, якщо не буде оновлений, всього за 5-7 років його витіснять конкуренти.

З урахуванням нормативного списання флоту потреба України (окрім танкерів та газовозів) становить 117 вантажних транспортних суден тоннажем 1,1 млн т і 11 пасажирських суден на 4,5 тис. місць.

За розробленою концепцією розвитку морських портів і судноремонтних заводів України до 2010 р. збудовано в Іллічівському морському торговельному порту (МТП) контейнерний термінал та паливно-бункерний комплекс, введені в експлуатацію комплекси перевантаження зерна, зріджених газів та рослинної олії, в Маріупольському МТП та порту Южний - перевантажувальні комплекси генеральних вантажів.

В організації пасажирських перевезень морським транспортом основним завданням е вдосконалення туристсько-експлуатаційних перевезень, підвищення якості обслуговування пасажирів.

Щорічні валютні надходження від пароплавства становлять 800-900 млн дол. Однак сучасна система оподаткування зводить нанівець можливість самофінансування морського транспорту.

Схожі статті




Регіональна економіка - Качан Є. П. - Невідповідність ширини українських колій ширині європейських колій

Предыдущая | Следующая