Регіональна економіка - Качан Є. П. - 7.2. Природно-ресурсний потенціал України

Класифікація природних ресурсів

Традиційним підходом до класифікації природних факторів, як зазначає Л. Г. Мельник [15, 14-15), був їх поділ на природні ресурси та природні умови. Ресурси, на відміну від умов, - це тіла та сили природи, котрі на чинному рівні розвитку продуктивних сил можуть бути використані в соціально-економічній діяльності людей. Проте нині такий підхід не зовсім відповідає практиці господарювання, а тому потребує перегляду. Справа в тому, що природні ресурси - поняття історичне, а самі ресурси динамічні і змінні не лише у процесі використання. Сучасний розвиток продуктивних сил стирає грані між природними ресурсами й умовами - виникає постійне перетворення одних елементів природного середовища в інші. Якщо енергія, прихована в потоках води з її здатністю перетворюватися в електроенергію, - ресурс із чітко вираженими властивостями, які можна оцінити економічно, то й потоки вітру чи сонячної радіації необхідно розглядати з подібного погляду.

Однією з таких спроб стала поява концепції "інтегрального ресурсу", запропонована М. Ф. Реймерсом. Вона грунтується на уявленнях про ресурс як системне утворення, що експлуатується різними господарськими галузями і підтримує життя на Землі. Оскільки усі природні фактори використовуються або загалом можуть бути використані, то в цьому випадку доцільно говорити про єдиний інтегральний ресурс і класифікувати природні фактори за виконуваними функціями. Обмеження природних факторів у межах їхнього виробничого використання визначає їх як природні ресурси.

У структурі інтегрального природного ресурсу М. Ф. Реймерс виокремлює такі групи ресурсів: енергетичні, газово-атмосферні, водні, грунтово-геологічні, біологічні, кліматичні, рекреаційні, антропоекологічні, інформаційні ресурси та ресурси простору і часу.

Запаси корисних копалин визначають за потужністю пластів або рудних тіл, їх протяжністю або глибиною залягання, вмістом корисного компонента й іншими показниками. В геології вирізняють чотири категорії запасів корисних копалин: А - детально розвідані й вивчені; В і С - розвідані менш детально; С2 - оцінені попередньо й приблизно. Водночас, коли йдеться про геологічну розвідку нових територій, виокремлюють прогнозні запаси для оцінки потенційних ресурсів. Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С,, С2 разом з прогнозованими запасами становлять геологічні запаси.

До промислових належать вивчені й розвідані запаси, готові для експлуатації. Гірничорудні підприємства будують за наявності запасів мінеральних ресурсів категорій А, В, С1.

Природні ресурси вивчають за їх природничим і економічним значеннями. Тому для проектування розміщення продуктивних сил потрібна інформація стосовно економічної оцінки природних ресурсів, яка передбачає розробку інтегральних кількісних і якісних показників природно-ресурсного потенціалу (ПРП) окремих регіонів і країни в цілому.

Оцінка природної складової життєдіяльності

Природні умови здійснюють різнобічний вплив на життєдіяльність людей і торкаються усіх сфер людського буття. У кожній місцевості вони визначають умови життя в цілому, а зокрема й умови праці, побуту і дозвілля, здійснення господарської діяльності, окреслюють можливі рівні адаптації до незвичних або змінних умов. Сукупність природних складових формує природну комфортність певних регіонів. В. Л. Бабуріна та Ю. Л. Мазуров [3,21] виокремлюють 5 рівнів природної комфортності територій:

- ектремальні території - полярні території, високогірні райони високих широт (характеризуються надзвичайно складними умовами виживання);

- дискомфортні території - райони з суворими природними умовами, малопридатними для проживання й адаптації некорінного населення (арктичні пустелі, тундра, тайга, аридні території);

Гіперкомфортні території мають обмежену сукупність сприятливих факторів для переселенців;

- прекомфортні території - це райони із незначними відхиленнями від природного оптимуму для формування постійно проживаючого населення;

- комфортні території - райони з ідеальними умовами зовнішнього середовища для життєдіяльності населення.

Для території України характерні переважно прекомфортні умови на більшості територій, хоча на значних територіях чітко простежуються ознаки гіперкомфортності - гірські масиви Карпат і Кримських гір із загрозами паводків, зсувів грунту, селів, складний рельєф, надмірна зволоженість Полісся, загроза паводків у Закарпатті, посухи на півдні України тощо.

Звичайно, рівень комфортності життя не визначається виключно природними аспектами, на нього значною мірою впливають антропогенні фактори. Останні можуть спричинити такі зміни природного середовища, внаслідок яких воно не зможе виконувати функції природної першооснови розвитку. Тридцятикілометрова зона радіоактивного відчуження навколо Чорнобильської АБС і є прикладом нонкомфортних територій.

Схожі статті




Регіональна економіка - Качан Є. П. - 7.2. Природно-ресурсний потенціал України

Предыдущая | Следующая