Психологія - Русинка Іван - Розділ 2. Мозок і психіка

Людські схильності можна задовольнити і в межах дуже малого кола так само повно, як і в межах дуже великого.

О. Бальзак

2.1. Мозок людини, його будова й функції. Психіка людини як цілісна, інтегрована система

Все наше життя це робота нашого мозку. Все, що ми сприймаємо, всі наші переживання і прозріння - це робота нашого мозку, не більше того.

Мозок - це пульт управління нашою психікою.

Мозок - тонка, вразлива і надзвичайно гнучка, непередбачувана, загадкова система. Мозок - сховище таїн; ніхто достеменно не знає, що насправді приховано у його підвалинах, уже не кажучи про те, що він весь час прагне загнати нас у глухий кут.

Щодо вразливості мозку, то вона виявляється в тому, що внаслідок "поломки" однієї з його підструктур у свідомості людини можуть відбутися кардинальні зміни, аж до зміни типу особистості й основних параметрів її поведінки. Внаслідок такої "поломки" у людини може сформуватися синдром, який у психіатрії відомий як "синдром Кусоями". Якщо говорити спрощено, то це означає те, що особистість може стати своєю протилежністю. В ментальному і моральному плані інстинкти і комплекси, які індивід протягом попереднього життя зусиллями волі, свідомості, виховання придушував у собі, вириваються на поверхню, а те, що становило пріоритетні й буденні інтереси, на цю мить втрачає будь-яку цінність. Жертва синдрому, який уперше описав Кусояма, так би мовити, спалює все, до чого схилялася, що шанувала, і навпаки шанує все, що спалювала. Людина ніби перетворюється на свій негатив - щось на зразок фотоплівки: все, що було білим, стає чорним, що було чорним, стає білим.

Отже знати, як працює мозок (не так, як це подають спеціалісти-професіонали, чиїми знаннями мало хто володіє), - означає вміти керувати своїм життям, уміти змінювати його на власний розсуд.

Однак, для початку, необхідно розібратися з тим, що становить фізіологічну базу механізму функціонування мозку. Об'єднуючись у структури, ці фізіологічні механізми забезпечують сприйняття і переробку інформації, прийняття рішень та їх виконання, орієнтацію організму в середовищі, його активну поведінку.

Мозок як саморегульована система складається з трьох основних блоків. Енергетичний блок підтримує тонус, необхідний для роботи вищих відділів кори головного мозку. Джерелом тонусу є як надходження інформації із зовнішнього середовища, так й імпульси із внутрішнього середовища. Другий блок забезпечує приймання, переробку та зберігання інформації різної модальності (зорова, слухова та ін.). Третій блок - програмування - виконує функцію регуляції і контролю діяльності та порівняння ефекту дії з початковими намірами. Всі три блоки беруть участь у психологічній діяльності людини, в регуляції її поведінки, причому кожен виконує свою функцію. Порушення хоча б одного з них призводить до порушень психічної діяльності. Так, ненормальна робота першого блоку здатна викликати нестійкість уваги, швидку виснажливість, сонливість, байдужість або сильне занепокоєння. Порушення роботи другого блоку спричиняє відхилення у прийманні та переробці інформації різної модальності. Порушення третього блоку призводить до дефектів поведінки людини у сфері організації її дій: цільові дії замінюються інертними стереотипами, безглуздими повтореннями рухів, не зумовлених заданою метою.

Отже, визначальною функцією вищої нервової діяльності людини є забезпечення єдності організму та умов життя. Іншими важливими її властивостями є пластичність, здатність швидко й тонко змінюватись відповідно до мінливих умов життя.

Установлено, що психічні функції людини певним чином розподілені між правою та лівою півкулями головного мозку. Обидві півкулі здатні отримувати й переробляти інформацію у вигляді як образів, так і слів, але існує функціональна асиметрія головного мозку - різний ступінь виявленості тих чи інших функцій у лівій і правій півкулях.

Якщо запитати людей, то більшість із них буде наполягати, що вони достатньо раціональні й відповідно реагують на реальність. Але хочеться запитати їх, на яку саме реальність, адже всередині кожного з нас є дві розділені, відмінні та рівні між собою реальності. Одна з них пов'язана з лівою півкулею мозку, інша - з правою, і кожна півкуля сприймає реальність власним унікальним способом. Ліва півкуля спеціалізується на словесних виразах, числах, аналітичному мисленні та лінійно-цифрових міркуваннях. Права півкуля спеціалізується на просторовості, візуальній образності, уяві, кольорових ритмах, кінестетичних переживаннях і творчості. Структура і функції цих двох половинок мозку певною мірою підкреслюють два види свідомості, які одночасно співіснують у кожному з нас. Коли ліва півкуля досягає піка активності, активність правої півкулі перебуває у своїй нижній точці. І навпаки. Вислів "Разом ми вистоїмо, розділені - загинемо" психологи інтерпретують як співвідношення функцій півкуль, які тільки тоді є протилежними, коли одна використовується за рахунок іншої. Оскільки різноманітні завдання і види діяльності потребують різних розумових умінь, стає зрозуміло, для чого нам необхідні обидві півкулі: кожна людина повинна навчитися збалансовувати діяльність обох півкуль, що дасть можливість зламати непродуктивні моделі поведінки і наблизить нас до обопільного використання їх.

Обидві півкулі зумовлюють, як уже зазначалося, два види свідомості, які у свою чергу зумовлюють два типи мислення, - формально-логічний, аналітичний тип мислення й емоційно-образний, інтуїтивно-чуттєвий тип мислення. Коли ми міркуємо логічно, намагаючись прийти до певного рішення, ми використовуємо ліву півкулю; коли дозволяємо нашим передчуттям вести нас до креативного способу вирішення, ми використовуємо праву півкулю мозку, яка у нас поки що слабо розвинена або не розвинена зовсім, оскільки загальноосвітня школа орієнтована переважно на ліву півкулю. Ігноруючи праву півкулю, ми "саботуємо" роботу свого інтелекту, адже почуття сприймають інформацію, за допомогою яких розум здатен краще організовувати і реорганізовувати цю інформацію. Коли працює весь мозок - приходять інстинкт та інтуїція - ключові механізми правої півкулі, які набагато ближчі до нашого "Я", ніж розум; власне кажучи, інстинкт, відчуття та інтуїція - це і є те, що насправді належить нам, все інше - похідне від інтелекту (детальніше див. підрозд. 5.4). Отже, для того щоб зійти з протореної стежини і знайти новий спосіб вирішення проблеми, треба подолати обмеженість лівої півкулі і всіляко розвивати й використовувати творчу уяву правої півкулі, оскільки джерело проблем міститься в лівій півкулі, яке відповідає за логічне мислення.

Переважання формально-логічного мислення збіднює людину, позбавляючи її не тільки радості сприйняття навколишнього світу у всій багатоманітності, а й задоволення від відчуття себе нерозривною частиною цього невичерпно багатого світу. Таке мислення створює передумови для постійних конфліктів як зі світом, так і з самим собою. Справа в тому, що логічне мислення за своєю природою альтернативне, воно не визнає амбівалентних відносин - одночасного сприйняття і відображення напівтонів між білим і чорним, проміжних варіантів між "так" і "ні", між любов'ю і ненавистю, які взаємно живлять одна одну, керовані відчуттям самозбереження. Воно внаслідок своєї нетерпимості призводить до помилок під час застосування до основних життєвих проблем. "Хай твоє "так" завжди буде так, і хай твоє "ні" завжди буде ні" - ось основний принцип логічного мислення. Такий тип мислення не допускає, що в найголовніших, визначальних питаннях життя (свобода волі, мотивація певних вчинків, наприклад) всі раціональні аргументи можуть залишатися по один бік, а інтуїтивне знання по інший, що одне не заперечує і не знецінює інше, оскільки істина цілісна, неподільна, і шукати себе треба обабіч істини. У здорової, гармонійно розвинутої людини в нормальних умовах здатність до виокремлення себе зі світу, до логічного мислення і встановлення однозначних зв'язків гармонійно врівноважується здатністю до встановлення зв'язків багатозначних. Людина здатна до широкого використання образного мислення, завдяки якому забезпечується інтеграція зі світом не на раціональному, а на безпосередньо-чуттєвому рівні. Таке мислення відіграє ключову роль в інтуїції і творчому осяянні, забезпечує нові несподівані, нетривіальні підходи до вирішення проблеми, можливості пошуку, оскільки воно принципово неальтернативне (за принципом і те, і те, на відміну від альтернативного - або те, або те).

Тут необхідно зазначити: практичне й істинне тільки те усвідомлення, яке не породжує альтернативи і плутається в них, а навпаки, - те, що вислизає із пут альтернатив. В цьому розумінні одне рішення, яке ми приймаємо, не буває правильним або неправильним, воно буває тільки вимушеним. Наприклад: те, що відбувається навколо вас, - це добре чи погане? Ні те, ні інше: воно таке, яке є, і не більше того. Ким має бути людина? Оптимістом або песимістом? Ні те, ні інше: реалістом, в основу поведінки якого покладено зважений підхід, що базується на мудрому виборі. А мудрість, помічаючи полярності, намагається "надати слово" кожній із них і таким чином увійти у третій вимір - у серединний шлях. "Не тільки свобода і рок, але і Бог і диявол, краса і потвора, сміливість і боягузтво, розум і віра - ставлення до всього цього повинно врівноважуватися, як шальки терезів", - писав видатний японський письменник Акутагава. У давні часи це називалося золотою серединою. В чому сенс середини? В тому, що й сенс язика: він забезпечує процес засвоєння через перетворення різнорідного (тобто наші протилежності) в однорідну масу, придатну до поглинання. В глобальному аспекті без цього здорового глузду не можливо досягти щастя. А якщо досягнеш його, то таке щастя обернеться злом, так само, як у спекотний день підтримувати вогонь або в холодну погоду обмахуватися віялом.

Принцип роботи двокамерного мозку можна пояснити за допомогою такої аналогії. Як відомо, ідеологією ліберальної демократії є наявність рівноважної системи, яка стабілізована балансом противаг і стримувань. У ліберальному суспільстві політична опозиція, наприклад, повинна бути такою самою сильною як і влада, її партії і преса фінансуються державою. Така політична система передбачає точне дотримання балансу сил. Ідея рівноваги, покладена в основу політичної системи лібералізму, передбачає оборотність процесів - тут не допускаються фатальні для суспільства рішення. У сфері політики лібералізм - антипод тоталітаризму і авторитаризму, коли гору над усім бере одна політична сила на шкоду іншим. Так само, як у діяльності мозку, нерозвиненість однієї його ділянки компенсується гіпертрофованим розвитком іншої ділянки, так і в державі наявність слабкої опозиції зумовлює перекос в управлінні державою влади, коли вона починає зловживати своїми повноваженнями, "тихо" сповзаючи до тоталітаризму. Урегулювання нормальної роботи мозку зводиться до відновлення балансу рівноваг і стримувань. Як писали стародавні мудреці, зважувати треба обидві сторони, і "нічого занадто". У такий спосіб створюється, а потім підтримується на належному рівні система динамічної рівноваги, яка коливається навколо стабільного стану.

Усвідомлення специфіки функціонування обох типів мислення може стати також ефективним захистом у протидії небажаному маніпулятивному впливові (детальніше див. розд. 8). Що мається на увазі? Ефективна система маніпуляції виникає, коли вдається маніпулювати як раціональною свідомістю людини (логічне мислення), так й інтуїтивно-образним (художнім) мисленням. Скрутити голову однією рукою важко, а двома легко, навіть дуже міцну шию. Найлегше зруйнувати логіку; ефективність маніпуляції свідомістю досягається, коли свідомість максимально раціональна, позаяк найбільш чисте логічне мислення майже беззахисне, адже алгоритми його прорахувати не важко. Мислення, яке "армоване" (від слова "арматура") включеннями ірраціональних уявлень (художніх, міфологічних, релігійних), традицій і табу, набагато міцніше, оскільки охоплює такі пласти психіки людини, які не прорахуєш. З іншого боку, раціональне мислення може стати в пригоді художньо-образному мисленню, коли на останнє ефективно впливають, щоб відірвати його від "острівця" раціонального мислення через намагання придушити, або нейтралізувати здоровий глузд людини. Наприклад, за допомогою спеціальних технологій із напівправди виліплюють хибний образ дійсності, граючи на почуттях та емоціях людей, причому люди самі цей образ багатократно домальовують у своїй розпаленій уяві. Схильність будувати у своїй уяві хибні образи, а після цього, беручи на озброєння ці образи, виробляти з них самогубну лінію поведінки, стає справжнім лихом для людини, за яке вона потім жорстоко розплачується. Саме тут і надає допомогу здоровий глузд, який не дає можливості відірватися від грішної землі і злетіти високо в небо, щоб потім згоріти там і впасти на "грішну землю".

Отже, за правильним відображенням життя, для того, щоб приймати мудрі й обдумані рішення, людина мусить звертатися як до раціонального, так і до художнього типу мислення, інакше картина життя виявиться спотвореною і може принести їй багато страждань.

Якщо в якійсь структурі не міститься пропорцій і симетрії, то цій структурі загрожує руйнація.

Сократ

Двокамерний принцип роботи мозку можна ефективно використати і в управлінні бізнесом.

Американські менеджери задумалися над таким питанням: чому японський робітник переважає за продуктивністю американського робітника? Інтерес до японської системи зростає у зв'язку з тим, що вона кардинально відрізняється від інших. Вони не знайшли там високого духу змагальності, більш жорсткого контролю і суворішої дисципліни або сильніших спонукальних програм. Те, що вони все-таки знайшли, важко описати в стандартних термінах західного конкурентного бізнесу. Це щось більш тонке, ефемерніше. Це групова позиція, почуття колективізму, командний дух. Кожний індивід присвячує себе не тільки самому собі і своїй сім'ї, а й своїй компанії і своїй державі. Це свідчення роботи двокамерного мозку. Тут наявні не тільки конкуренція, а й співробітництво.

Ліва півкуля мозку, наприклад, вираховує, що і як потрібно робити на індивідуальному рівні, тоді як права півкуля підтримує зв'язок із групою та її спільними нуждами. Як результат, індивіди працюють в унісон, якщо вимірювати за кількістю здобутків і втрат - утворюється гарна "музика".

Розглянувши, як побудований людський мозок, переходимо до наступної теми нашої розмови, а саме: як функціонує мозок.


Схожі статті




Психологія - Русинка Іван - Розділ 2. Мозок і психіка

Предыдущая | Следующая