Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень
Професійна готовність педагога до виховної діяльності має передбачати, крім діяльнісно-особистісних здібностей, і знання ним різноманітних перешкод, які її супроводжують. Такі знання допомагають виробляти правильну індивідуальну методичну тактику, позбуватися тривоги і страху, які педагог переживає за відсутності відповідної компетентності. Адже часто через нерозуміння складності внутрішнього світу вихованця він потрапляє у стан постійного розгублення та розпачу, що гнітить його і змушує замислюватися над доцільністю обраної професії.
Одним із внутрішніх утворень вихованця, яке ускладнює виховний вплив педагога, є зухвалість.
Зухвалість - спосіб поведінки, що характеризується грубістю, зневажливістю, пихатістю вихованця.
Її зараховують до емоційно-почуттєвої палітри суб'єкта і визначають у показниках його емоційної акцентуації, зумовленої дією Его-почуттів. Цю емоційну характеристику можна вважати такою, що має природно-біологічні витоки. На перших етапах психічного розвитку суб'єкта це емоційне утворення проявляється як реакція у зв'язку з певною ситуацією: вона ще не узагальнюється, тому їй не властива й стійкість. Далі в процесі неодноразового поведінкового втілення ця спорадична реакція набуває ознак почуття, що постійно діє як усталений особистісний спосіб поведінки. Тепер зухвалість можна кваліфікувати за такими ознаками, як зарозумілість, грубість, зневажливість, брутальність чи пихатість.
Зухвалість спонукається певними життєвими обставинами: повинна виникнути ситуація, яку особистість вирішує способом зухвалості. Такими можуть бути ситуації незадоволення життєво важливих потреб або задоволення не настільки, як того очікує особистість, а також ситуації прямої вимоги дорослих, до якої вона внутрішньо не готова. Зухвалості сприяють неврівноважений і нестійкий тип характеру, певні статеві особливості, соціальний статус, місце в системі міжособистісних взаємин.
Практичний перебіг у вихованця почуття зухвалості є процесом свідомо неконтрольованим: це переживання настільки сильне, що не допускає виникнення розумового супроводу, який міг би його вгамувати чи знизити міру напруженості. Тому вихованці вдаються до передчасного крику і безпідставних звинувачень. Вони можуть скаржитися на те, за що слід було б дякувати, і засуджують те, що потрібно було б схвалювати.
Нинішня соціальна ситуація, в якій здійснюється реальна життєдіяльність вихованця, серед причин його зухвалості на перше місце висуває матеріальні вимоги. Вихованець, не враховуючи всі зовнішні і внутрішні обставини, вимагає невідкладного задоволення певних матеріальних потреб, які з об'єктивних причин не можуть бути реалізованими. Не отримавши згоди дорослих, він демонструє щодо них непомірну зухвалість.
З метою запобігання цьому явищу слід у програму морально-духовного розвитку особистості зараховувати мету формування у неї морального раціоналізму як почуття розумної домірності у всіх своїх прагненнях. Йдеться про збалансованість різноманітних потреб і можливостей їх задоволення. Доцільна обмеженість прагнень особистості видається істотним показником її морально-духовного розвитку.
Виправдання у міжособистісних стосунках вихованців
У численності взаємодій, які виникають між вихованцями у процесі їхньої життєдіяльності, на особливу педагогічну увагу заслуговує виправдання одного з них перед іншим. Це міжособистіне явище є свідченням конфліктності як особливого типу стосунків, і в цьому вбачається його виховна небезпека. Безпосередня конфліктність, її частотність, що проявляється як виправдання, сигналізує про моральну неоднорідність вихованців, різний ступінь їхньої вихованості.
Виправдання як соціально-психологічний факт означає зворотну дію одного суб'єкта на звинувачення іншого. Це означає, що один суб'єкт має певні підстави для акта звинувачення (в іншому разі це явище не виникло б).
У виховному аспекті доцільно осмислити не юридичні підстави, а підстави, що мають міжособистісну природу і регулюються моральними засадами. Це означає необхідність зосередитися на площині соціальної перцепції, тобто на сприйнятті одного вихованця іншим, від глибини та різнобічності якої залежать їхні міжособистісні взаємини. Коли соціальна перцепція є процесом педагогічно некеро-ваним, її рівень розвитку у вихованця виявляється недостатнім, щоб діяти адекватно щодо ровесника, враховуючи його внутрішню і зовнішню ситуацію, в якій він перебуває.
Найпоширенішим видом звинувачення у середовищі вихованців є нарікання. Вихованець осуджує ровесника за найпростіші дії, які не узгоджуються з його власним баченням. Інколи вихованцю не подобаються звернений на нього погляд ровесника, емоційний тон, яким він з ним спілкується, вираз обличчя, манера сміху тощо. Приводом для нарікання може бути і таке судження вихованця: "З іншими він спілкувався з веселим обличчям, ласкавим голосом, а зі мною - зневажливо". Якби таке судження вихованця залишалося на рівні акту мислення, воно ще не спричинило б у нього дії звинувачення ровесника. Проте всі ці поведінкові прояви він тлумачить як власну образу, що стає безпосереднім мотивом звинувачення.
Такі конфліктні ситуації знімаються, якщо педагог вчасно і планомірно розвиватиме у вихованців соціальну перцепцію та згладжуватиме певні їхні особистісні вади. Складнішим буде корекційний процес, спрямований на цей міжособистісний недолік, коли нарікання стає психологічним джерелом задоволення. В такому разі у нього відсутня будь-яка зовнішня причина: нарікання стає повністю несправедливим.
Для оптимального налагодження виховного процесу педагогу необхідно враховувати внутрішню психологічну ситуацію об'єкта нарікання. Підтиском нарікань він може розгніватися і впасти у затяжний стан смутку, що може спричинити певні психічні розлади - високу тривожність чи стрес. У такому стані індивід не здатен на будь-яку зворотну дію. Іншим варіантом поведінки об'єкта нарікання є виправдання. Щоб воно відбулося, індивід повинен володіти такими вольовими якостями, як рішучість і наполегливість, а також розумовими вміннями аргументування, щоб успішно захистити свою позицію, свій погляд на певні речі та на їх оцінку. Якщо цих якостей та вмінь не вистачає, педагог повинен зосередитися на їх формуванні.
Схожі статті
-
Повноцінний психічний розвиток суб'єкта відбувається у процесі гармонійного задоволення вітальних та соціогенних потреб. Враховуючи цю закономірність,...
-
Перебіг реального виховного процесу характеризується психологічно неприємними для вихованця моментами, які виникають як наслідок низької особистісної...
-
Справжнім збурювачем нормативного перебігу виховного процесу є учасники, які мають стійку тенденцію до неадекватної моральної самооцінки. Вона є...
-
Розуміння педагогом аспекту Я-образу вихованців, який фіксує два полюси їхніх якостей, допоможе йому методично точніше організувати виховний процес. У...
-
Особистісне функціонування вихованця набуває для нього особливого сенсу, коли він постійно підтримує зв'язок між своєю життєдіяльністю і людьми, що...
-
Перебіг реального виховного процесу характеризується психологічно неприємними для вихованця моментами, які виникають як наслідок низької особистісної...
-
Розуміння як внутрішній процес, що передбачає з'ясування способу виникнення певного предмета чи способу його формування, є основою інтелектуального...
-
Справжнім збурювачем нормативного перебігу виховного процесу є учасники, які мають стійку тенденцію до неадекватної моральної самооцінки. Вона є...
-
Успіх виховного впливу значною мірою залежить від глибокого розуміння педагогом ціннісної ієрархії його Я-образу, оскільки не всі внутрішні утворення...
-
У колективі класу як соціальній групі вихованці перебувають у системі міжособистісних взаємин, займаючи певне становище, з яким безпосередньо пов'язують...
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Обіцянка і відмова як виховні прийоми
Повноцінний психічний розвиток суб'єкта відбувається у процесі гармонійного задоволення вітальних та соціогенних потреб. Враховуючи цю закономірність,...
-
У колективі класу як соціальній групі вихованці перебувають у системі міжособистісних взаємин, займаючи певне становище, з яким безпосередньо пов'язують...
-
Вихованець, який подолав шлях власних морально-духовних перетворень, змінює на краще загальну ситуацію своїх взаємин і з педагогом. Він стимулює...
-
Філософська і психолого-педагогічна наука, розкриваючи шляхи оволодіння людиною моральністю, значну увагу приділяє проблемі морального вибору. Однак це...
-
Віра людини іншій є ключовою умовою їхніх оптимальних ділових і міжособистісних відносин. Такі відносини, крім своїх цільових характеристик, пов'язаних з...
-
У виховному процесі педагог часто вдається до використання почуття сорому, переживання якого вихованцем може змінити у нього суспільно несхвальні способи...
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Відповідальність педагога за вихованця
У діяльності педагога почуття відповідальності поєднує його професійні зусилля із загальним інтелектуально-почуттєвим станом школяра. Вікові освітні...
-
У морально-духовному розвитку підростаючої особистості діють не лише виховні механізми, якими оперує педагог, а й механізми групові. Узгоджена єдність...
-
Повноцінний процес виховання неможливий без морально-духовного самовиховання і саморозвитку особистості. В іншому разі вихованець долучається до духовних...
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Духовний помисел у саморозвитку вихованця
Повноцінний процес виховання неможливий без морально-духовного самовиховання і саморозвитку особистості. В іншому разі вихованець долучається до духовних...
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Педагогічне виказування у виховному процесі
Особливої методичної майстерності педагога вимагає виховний процес у зв'язку з перебуванням вихованця на ситуативній стадії морально-духовного розвитку....
-
Філософсько-методологічна теза про безмежний розвиток особистості є відображенням її сутності, що визначає всі життєві смислоціннісні устремління. Ця...
-
Внаслідок морально недосконалих взаємин між вихованцем і дорослим часто формується зв'язок імперативного характеру "ви повинні", який регулює їхні...
-
Внаслідок морально недосконалих взаємин між вихованцем і дорослим часто формується зв'язок імперативного характеру "ви повинні", який регулює їхні...
-
У виховному процесі педагог часто вдається до використання почуття сорому, переживання якого вихованцем може змінити у нього суспільно несхвальні способи...
-
У діяльності педагога, якщо вона гуманістично орієнтована, мають гармонійно поєднуватися професійно-технологічна і ціннісно-особистісна позиції. Такий...
-
Надзичайно важливе значення у виховному процесі належить вчинковій вибірковості, сутність якої полягає в тому, що вона не пов'язана з такими вчинковими...
-
Незалежно від того, якими знаннями володіє дорослий стосовно процесу виховання, його прагнення якомога раніше і частіше включати вихованця у виконання...
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Міжособистісне примирення
Розуміння педагогом аспекту Я-образу вихованців, який фіксує два полюси їхніх якостей, допоможе йому методично точніше організувати виховний процес. У...
-
Успіх виховного впливу значною мірою залежить від глибокого розуміння педагогом ціннісної ієрархії його Я-образу, оскільки не всі внутрішні утворення...
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень