Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - 8.3. Право на приватне життя

При підході до цього права, слід керуватися таким положенням: воно як і всяке суб'єктивне право, є соціальним благом, для захисту якого громадянин може вдатися до примусової сили держави.

Право на приватне життя як юридична категорія складається із ряду прав. Передусім йдеться про надання громадянину право перебувати поза службою у стані деякої обосібленості від держави, суспільства, колективу.

Стосовно понять "особисте життя" та "приватне життя" Зрештою це рівнозначна термінологія. Що ж до поняття "сімейне життя" його слід було б розглядати як різновид приватного (особистого) життя.

Що ж являє собою право на приватне життя? Насамперед - це свобода спілкування між людьми на неформальній основі. Людина сама визначає коло своїх знайомих і зміст розмов з близькими, знайомими, рідними. При цьому, вона повинна бути впевненою, що інформація особистого характеру не стане надбанням державних органів. Сама ж недоторканність приватного життя охоплює собою всю сферу сімейного життя, родинних та дружніх зв'язків, домашнього укладу, інтимність та інших особистих відносин, уподобань, симпатій та антипатій.

Право на приватне життя означає надану людині та гарантовану державою можливість контролювати інформацію про самого себе, не припускати розголошення відомостей інтимного характеру. Із права на приватне життя випливає недопустимість спостереження за людиною, прослуховування та запису особистих розмов, що ведуться дома або в громадських місцях, в тому числі телефонних розмов, за виключенням випадків передбачених законом.

Право на приватне життя, це також недоторканність житла. Адже людина має право на усамітнення у найманому нею чи сім'єю помешканні. Недоторканними є особисті папери, малюнки та ін.

Право людини на Приватне життя - це також її право на конфіденційне спілкування з іншими людьми, зокрема через пошту та телеграф, а держава гарантує таємницю поштової кореспонденції та телеграфних повідомлень.

До сфери приватного життя відносять також: шлюб, дітонародження, всиновлення, розлучення, поділ майна, сімейний бюджет, розпорядження власністю та грошовими вкладами.

До приватного життя належать і таємниці особисті та сімейні, які повідомляються медичним працівникам, адвокатам, служителям релігійним культів, працівникам правоохоронних органів, нотаріату та ін. Тобто, різні види таємниць (лікарська, адвокатська, переписки, всиновлення тощо), все це є правом громадянина на недоторканність приватного життя.

Якщо представити право на приватне життя як сукупність гарантованих ним таємниць, то серед них можна відрізняти таємниці особисті (нікому не довірені) та таємниці професійні (довірені представникам певних професій для захисту прав та законних інтересів громадян). У цьому контексті, до особистих таємниць слід віднести таємницю творчості та спілкування, таємниці сімейних та інтимних відносин, таємницю життя, щоденників, особистих паперів, таємницю поштово-телеграфної кореспонденції та телефонних переговорів. Професійні ж таємниці, це медична таємниця, таємниця судова, представництва, сповіді, усиновлення, попереднього слідства, таємниця нотаріальних дій та записів актів громадського стану. В основі професійних Таємниць Покладено особисті таємниці, які захищені правовими заборонами, адресованими тим, кому ці таємниці довірені по необхідності.

Схожі статті




Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - 8.3. Право на приватне життя

Предыдущая | Следующая