Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - 1.7. Національна безпека та особа

Кожному об'єктові безпеки властиві свої інтереси. Оскільки особа - вища цінність суспільства, то першооснову національної безпеки мають складати інтереси окремих громадян, з яких витікають інтереси суспільства та держави в цілому. Держава розглядається як інструмент, що забезпечує якнайкращі умови для розвитку громадян, суспільства і самої держави. Для забезпечення і захисту життєво важливих інтересів особи і суспільства вона формує і використовує різні сили і засоби - політичні, дипломатичні, економічні, інформаційні, військові та інші. Безпека суспільства і держави починається, таким чином, з безпеки окремої особи. Тому побудова системи безпеки суспільства і держави повинна першочергово відбуватися із урахуванням життєво важливих інтересів особи.

До життєво важливих інтересів особи можуть бути віднесені:

O реальне забезпечення конституційних прав і свобод людини;

O духовний та інтелектуальний розвиток;

O забезпечення гідності людини, його життя і здоров'я, надійний захист особистої і майнової безпеки;

O забезпечення гідного і гарантованого державою мінімуму матеріальних і екологічних умов існування при тенденції до їх поліпшення.

Життєво важливі інтереси особи розділяються:

O на групи фізичних (стан фізичного здоров'я і свобода пересування);

O вітальних (безпечне життя);

O психічних (стан психічного здоров'я);

O духовних (стан духовного здоров'я);

O інтелектуальних (можливість вільної творчості);

O генетичних (стан генотипу);

O репродуктивних (можливість продовження роду).

Задоволення цих інтересів необхідне для життєдіяльності людини, аби вона не загинула або не втратила притаманні їй якості.

Життєво важливі інтереси особи визначають основні цінності людини, що підлягають соціальному захисту, тобто: життя, свобода, здоров'я, сім'я, безпека.

Відповідно життєво важливим інтересам існують джерела загроз, такі як війни, злочинність, хвороби, епідемії, економічна, духовна і психічна агресії, геноцид, екоцид, негативні космічні чинники, можлива дія непізнаних наразі сил, фізіологічні процеси тощо.

Умови соціального забезпечення безпеки особи можна звести у дві групи:

O умови, що надають засоби для здійснення нормальної життєдіяльності (економічні, екологічні, державні, правові, духовні, соціально-психологічні, сімейно-побутові, науково-освітні, культурні);

O умови, що забезпечують безпеку особи при виникненні небезпечних ситуацій (військові, юридичні, медичні, соціальне забезпечення, що забезпечують безпеку в надзвичайних ситуаціях, техногенні).

Забезпечення безпеки особи припускає розроблення комплексу заходів у всіх сферах життєдіяльності з реалізації життєво важливих інтересів людини. Заходи забезпечення безпеки особи повинні відбивати систему її життєво важливих інтересів у політичній, екологічній, економічній та інших сферах. До иих пред'являються такі вимоги:

O необхідність і адекватність заходів захисту життєво важливих інтересів особи (заходи повинні бути адекватні загрозам за змістом і достатніми за обсягом для їх усунення);

O соціальна гарантованість безпеки особи;

O безоплатність забезпечення безпеки (держава і суспільство зобов'язані на безкомпенсаційній основі ліквідовувати виниклу загрозу життєво важливим інтересам особи).

Виходячи з вимог до забезпечення безпеки особи, до основних принципів її забезпечення можна віднести:

O пріоритетність людини над всіма іншими соціальними цінностями;

O науковість у визначенні заходів по забезпеченню безпеки і при аналізі загроз безпеки;

O максимум у визначенні обсягу засобів на забезпечення безпеки особи і максималізація безпеки;

O комплексність забезпечення безпеки;

O рівність безпеки для всіх громадян;

O послідовний пріоритет життєво важливих інтересів (життя, здоров'я, репродуктивна здатність, генотип, інтелектуальні інтереси, духовні принципи);

O облік демографічних пріоритетів при забезпеченні безпеки (діти, жінки, люди похилого віку, чоловіки, решта);

O гласність і законність забезпечення безпеки;

O попереджувальний характер заходів безпеки і соціальна компенсація збитку.

Забезпечення безпеки особи припускає рішення ряду задач. До числа першочергових можна віднести:

O розроблення такої системи соціальних цінностей, де інтереси людини враховувалися б у першу чергу, розкриття сутності і розроблення системи та принципів забезпечення безпеки особи;

O визначення системи умов, що забезпечують безпеку особи;

O виявлення чинників, що формують загрозу життєво важливим інтересам особи;

O визначення критеріїв безпеки особи по всіх сферах життєдіяльності;

' створення в суспільстві умов для культу істинних духовних цінностей особи;

O визначення політики і стратегії правового забезпечення безпеки особи;

O скоординованість розвитку науки про людину.

Розроблення системи забезпечення безпеки особи припускає визначення умов і заходів безпеки у кожній життєво важливій сфері інтересів людини, їх законодавче закріплення, розрахунок відповідних сил і засобів.

Для кожного виду безпеки особи мають бути встановлені правові норми, що є підставами для відповідних відносин безпеки. Мета цих відносин - поновлення або забезпечення нормальної життєдіяльності людини, усунення загроз його життєво важливим інтересам.

У системі забезпечення безпеки перебувають особи разом із об'єктом захисту, джерелами загроз і умовами, що забезпечують безпеку, відокремлюються також суб'єкти безпеки, відносини між ними та цілі. Суб'єктом безпеки є людина, життєво важливі інтереси якої знаходяться під загрозою, а також держава та суспільство, які є гарантом безпеки особи. Суб'єкти безпеки знаходяться між собою в певних відносинах. Ці відносини повинні носити правовий характер, тобто такий, що породжує необхідні права і обов'язки.

Безпека особи може бути реально здійснена лише в правовій державі. Принципи правової держави покликані забезпечувати коло умов, в яких особа може вільно розвиватися, користуватися своїми правами та свободами. Верховенство права визначає правовий характер держави, його залежність від закону і зв'язаність у діях законом. За державою визнається активна роль у забезпеченні безпеки особи, гарантуванні її прав і свобод, тобто держава несе у собі ціле коло обов'язків і зобов'язань по відношенню до особи. Взаємостосунки ж особи та держави, особи та суспільства будуються на основі єдності їх прав і обов'язків по відношенню одне до одного. Тільки при такій умові здійснюється баланс інтересів особи, суспільства і держави, досягається стабільність, мирне розв'язування виникаючих проблем і конфліктів. Вчення про правову державу є теоретичною основою рішення проблеми забезпечення безпеки особи.



Схожі статті




Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - 1.7. Національна безпека та особа

Предыдущая | Следующая