Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Аргументи "проти" евтаназії
Евтаназія порушує принцип святості людського життя, оскільки основним аргументом на користь евтаназії є твердження про благість не самого життя як такого, а життя з певними якісними ознаками. Як стверджує A. A. Гусейнов, евтаназія в такому випадку мислиться як гідний спосіб поведінки в ситуації, коли життя втрачає якості, що роблять її благом. З цього твердження слідує, що життя спрямоване на благо вище за саме життя як таке, що саме по собі життя не є благом. У межах світосприйняття, котре визнає життя благом, аргументувати евтаназію неможливо, переконаний філософ.
Евтаназія є неймовірним навантаженням на людську совість. Вже став хрестоматійним так званий випадок лікаря Джона Краая. У 1965 р. лікаря похилого віку Дж. Краай звинуватили у навмисному вбивстві свого 80-річного пацієнта та товариша Фредеріка Вагнера, що страждав на хворобу Альцгеймера. Щоб припинити страждання свого друга, Краай таємно, нікому не повідомляючи, увів йому потрійну дозу інсуліну, внаслідок чого Ф. Вагнер помер. Краай зафіксував смерть Вагнера, а коли правда відкрилася - лікаря заарештували. На час слідства доктора Краая відпустили під заставу, а через два тижні він зробив собі смертельну ін'єкцію і пішов з життя.
Як зазначає A. A. Гусейнов, неймовірний тиск прийнятого рішення про евтаназію опосередковано підтверджується тим, що відповідні рішення, які приймаються в країнах, в яких практика евтаназії має напрацьовані юридично узаконені форми, ухвалюють колегіально - спеціально створеними етичними комітетами, колективними органами, що представляють достатньо повно інтереси хворого та суспільства. До складу цих комітетів входять лікарі, представники адміністрації лікувальної установи, працівник служби соціального страхування, представники релігійної общини, громадськості, філософи, етики та ін. Таке розширене представництво якраз і обумовлене необхідністю колективного розподілу відповідальності за рішення, що виходить за межі етично прийнятного.
Моральна санкція евтаназії збільшує небезпеку зловживань зі сторони лікарів та родичів пацієнта, особливо в ситуації безнадійного стану, що може привести до дискредитації лікарського фаху та мати негативні наслідки для суспільного життя в цілому (потенційна небезпека формування соціальної стратегії позбавлення від недієздатних громадян, котра матиме правове забезпечення). Мораль є одним з останніх перешкод на шляху зловживань, тому моральна легітимація евтаназії, що надає їй статусу благої справи, може відкривати необмежені можливості для того, щоб "грішити з чистою совістю".
Евтаназія неприпустима з огляду на можливість діагностичних та прогностичних помилок.
Прихильники цього аргументу стверджують, що у випадку неправильного діагностування можна втратити безпідставно людське життя, а також поспішність здійснення евтаназії може не враховувати, що невиліковне захворювання "сьогодні" матиме засоби до лікування "завтра". Правова легітимація евтаназії може стати серйозною перешкодою розвитку медичного знання, спрямованого на пошук нових лікувальних засобів від смертельних захворювань.
Існує альтернатива евтаназії - сучасна паліативна медицина16, котра розвивається на основі розуміння евтаназії як сукупності дій, спрямованих на полегшення процесу вмирання, а не здійснення акту "милосердного вбивства". Як уже зазначалося, таке розуміння евтаназії започатковане Ф. Беконом.
В основі концепції паліативної медицини лежить відмова від екстраординарних (трудомістких, болючих, дефіцитних, високовартісних) методів лікування і зосередження на полегшенні болю хворим, котрі перебувають у вкрай важкому стані. Така допомога надається в хоспісах (англ. hospice - початково означало постоялий двір, особливо для хворих подорожніх, котрий утримувався, як правило, релігійним орденом; від лат. hospitium - гостинність, притулок, готель) - медико-соціальна установа, в якій спеціально підготовлені лікарі та середній медичний персонал ефективно вирішують проблеми боротьби з болем та іншими симптомами, пов'язаними з процесом вмирання. Велика увага приділяється також послабленню душевних страждань, здійснюється психологічна підготовка пацієнта та його родини до прийняття смерті як природного етапу завершення життя. Паліативна допомога може здійснюватися не лише стаціонарно, а й амбулаторно. Тому правильніше розуміння хосггісу буде не лише як спеціальної установи, а як спеціальної концепції надання кваліфікованої допомоги навченим персоналом смертельно хворим людям в останній період їхнього життя. Мета хоспісів - зменшити страждання - нерідко вимагає таких доз знеболювальних ліків, що це прискорює смерть пацієнта. Така тактика називається непрямою (опосередкованою) евтана-зією, "евтаназією подвійного ефекту" (double-effect euthanasia), що в принципі виправдовується сучасною біоетикою.
Перший притулок для догляду за вмираючими від раку хворими відкритий 1842 р. в Ліоні (Франція) Ж. Гарне. Аналогічний заклад 1879 р. відкрито в Дубліні ірландськими сестрами милосердя, а 1905 р. - в Лондоні. Перший сучасний хоспіс, що має назву хоспіс Святого Кристофера, відкрито в Лондоні 1967 р. Саме його лікарями були вперше сформульовані клінічні принципи лікування паліативної терапії. Відкриття цього хоспісу поклало початок хоспісному руху у всьому світі. Перший український хоспіс створено у 1996 р. у Львові під патронатом
УГКЦ. На сьогодні хоспіси діють у Луганську, Донецьку, Харкові, Києві. В Україні функціонує Всеукраїнська асоціація паліативної допомоги.
Паліативний вид допомоги надається тільки в тих ситуаціях, коли медицина не спроможна вилікувати хворого і суспільство зобов'язане забезпечити людині можливість гідного вмирання.
Варто зазначити, що проблема евтаназії є актуальною лише для секуляризованої (вільної від релігійного впливу) свідомості. Позиція представників християнської релігії (католицизм, православ'я) є категоричною щодо можливості здійснення евтаназії, оскільки людина не владна над своїм життям, а звідси і не може самовільно визначати час своєї смерті.
Проблема евтаназії в сучасному етико-філософському знанні не має однозначного вирішення, як це можна спостерігати в медичній теорії й особливо в медичній практиці, а також в юриспруденції, котрі передусім акцентують увагу на питаннях: Чи повинно суспільство наполягати на подовженні немічного людського життя, збільшуючи час вегетативного існування, та продовжуючи муки і біль? Як чинити у тому випадку, коли смертельно хворий приречений при такому виборі на тривале вмирання? Чи потрібно продовжувати життя, коли шанси на повернення до повноцінного життя надзвичайно малі?
Етико-філософський дискурс передбачає пошук відповідей на питання іншого порядку, про які говорить професор Оксфордського університету Філіпа Фут: Чи є акти евтаназії такими, що можуть бути виправданими коли-небудь... Чи існує достатнє виправдання вибору смерті для іншого, чи може смерть коли-небудь вважатися більш корисною, аніж шкідливою, оскільки саме на такій основі приймається рішення? Як право на життя впливає на моральність актів евтаназії? Чи можуть такі акти інколи (чи завжди) суперечити праву людей на життя? Чи маємо ми право вбити кого-небудь заради його власного ж блага, якщо немає ніякої уяви, про те, що він однозначно хоче жити? Що можна сказати про випадок, коли немає жодних сумнівів у тому, що хтось хоче померти: або він сказав нам раніше, що хотів би цього за подібних обставин і не подав ніякого знаку щодо зміни цього, або що він говорить нам це тепер, перебуваючи в повній свідомості та повному розумі. Чому хтось не може відмовитися від свого права на життя?
Схожі статті
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Коротка історія суспільної та правової легітимації евтаназії
1906 р. - у США (штат Огайо) здійснена перша спроба прийняти закон, який би дозволяв евтаназію. 1935 р. - у Лондоні створено перше в світі Міжнародне...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Аргументи на користь евтаназії
По-перше, право людини на гідне життя, що конкретизується в праві на вільне самовизначення; виборі своєї долі; захисті від неефективного та негуманного...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Евтаназія
Сучасна наука успішно може боротися з багатьма хворобами, що донедавна вважались невиліковними, повертати людей до повноцінного життя зі стану клінічної...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Аборт
Застосування названих принципів біоетики, при розумінні її предметного поля з медичною домінантою (чи в американському чи в західноєвропейському...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 2.3. Дилеми біоетики: аборт, евтаназія, трансплантологія
Застосування названих принципів біоетики, при розумінні її предметного поля з медичною домінантою (чи в американському чи в західноєвропейському...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - З історії легалізації аборту
Прихильники заборони аборту висувають найголовніший аргумент, як "Вимога совісті". Громадянський закон, котрий легітимує аборт, втрачає моральну...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Аргументи, котрі не допускають аборту
Прихильники заборони аборту висувають найголовніший аргумент, як "Вимога совісті". Громадянський закон, котрий легітимує аборт, втрачає моральну...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 1.4. Основні принципи етичної регуляції в сучасному суспільстві
В останнє десятиліття формуються якісно нові теоретичні концепції, в яких узагальнюються закономірності морального життя різних соціумів, функціонування...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 1.1. У витоків етики як практичної філософії
1.1. У витоків етики як практичної філософії. 1.2. Методологічні підстави прикладної орієнтації етики. 1.3. Прикладна етика як нова стадія розвитку...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 1.3. Прикладна етика як нова стадія розвитку етики
Прикладна етика свідчить про нову стадію розвитку етики і моралі, на якій здійснюється їх органічний синтез і внаслідок цього етика всю систему свого...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - З історії становлення етичних комітетів
Особлива роль біоетики (в медичній інтерпретації) у забезпеченні реалізації майбутнього вимагала її популяризації як серед фахівців (біологів, медиків...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 2.2. Предмет та основні принципи біоетики
На сьогодні біоетика є науковою дисципліною, котра не має однозначно виваженого та загальноприйнятого наукового апарату. Більше того, не існує чітко...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Біоетика як соціальний інститут
Особлива роль біоетики (в медичній інтерпретації) у забезпеченні реалізації майбутнього вимагала її популяризації як серед фахівців (біологів, медиків...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Біоетика як академічна дисципліна
Особлива роль біоетики (в медичній інтерпретації) у забезпеченні реалізації майбутнього вимагала її популяризації як серед фахівців (біологів, медиків...
-
1.1. У витоків етики як практичної філософії. 1.2. Методологічні підстави прикладної орієнтації етики. 1.3. Прикладна етика як нова стадія розвитку...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 1.2. Методологічні підстави прикладної орієнтації етики
У прикладній етиці найбільш методологічно плідним буде широке розуміння корисності як критерію універсальності принципів. Синкретичне розуміння корисного...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Передумови становлення
2.1. Історія становлення біоетики. 2.2. Предмет та основні принципи біоетики. 2.3. Дилеми біоетики: аборт, евтаназія, транс-плантологія. 2.1. Історія...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 2.1. Історія становлення біоетики
2.1. Історія становлення біоетики. 2.2. Предмет та основні принципи біоетики. 2.3. Дилеми біоетики: аборт, евтаназія, транс-плантологія. 2.1. Історія...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Розділ 2. Біоетика
2.1. Історія становлення біоетики. 2.2. Предмет та основні принципи біоетики. 2.3. Дилеми біоетики: аборт, евтаназія, транс-плантологія. 2.1. Історія...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - ВСТУП
Соціокультурна ситуація початку XXI століття означена актуалізацією морально-етичних засновків цілого ряду соціальних практик. У просторі політики,...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Естонія
Початок створення етичних комітетів в Україні припадає на 1992 p., коли при Інституті медицини праці Академії медичних наук України (АМНУ) та Інституті...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Росія
Початок створення етичних комітетів в Україні припадає на 1992 p., коли при Інституті медицини праці Академії медичних наук України (АМНУ) та Інституті...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Чеська Республіка
Початок створення етичних комітетів в Україні припадає на 1992 p., коли при Інституті медицини праці Академії медичних наук України (АМНУ) та Інституті...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Румунія
Початок створення етичних комітетів в Україні припадає на 1992 p., коли при Інституті медицини праці Академії медичних наук України (АМНУ) та Інституті...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Україна
Початок створення етичних комітетів в Україні припадає на 1992 p., коли при Інституті медицини праці Академії медичних наук України (АМНУ) та Інституті...
-
Етика - Вознюк Н. М. - Розділ 3. Моральна відповідальність та вчинок людини
69. Чи згодні ви із таким твердженням: "Якщо ми відчуваємо у чомусь гостру потребу, так це в технології поведінки, яка б не поступалася в ефективності...
-
Етика - Вознюк Н. М. - Розділ 4. Основні етичні цінності
107. "Робити добро дурням - все одно, що підливати воду в море" (Сервантес). Чи поділяєте ви цю думку? Відповідайте аргументовано, використовуючи поняття...
-
1.1. Питання етики Етика - наука, що вивчає мораль. Але самі слова "етика", "мораль" сприймаються нині неоднозначно. З одного боку, ми всі начебто...
-
Етика ділового спілкування - Гриценко Т. Б. - 1.4. Техніка спілкування
Спілкування у своєму вербальному та невербальному виявах - явище загальнолюдське. Водночас йому завжди притаманні етнічні особливості, національна...
-
Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Право на повагу до свого сімейного життя
Право на сім'ю закріплене у багатьох міжнародно-правових документах, а також у ст. 291 ЦК та уст. 4 СК. Право на сім'ю є природним правом людини....
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Аргументи "проти" евтаназії