Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 5.5. Політика і чесність: чи можливо моральне виправдання політичної брехні
Одним із поширених звинувачень на адресу політики та політиків є визначення її як "брудної справи". Така думка має свої підстави - власне характер реальної політичної практики.
Політика, уособлюючи владу, провокує тих, хто цю владу обіймає, використовувати її з метою власної користі. Розбещеність владноможців як продукт високого престижу влади та доступу до матеріальних та духовних благ, непомірної її концентрації та безконтрольності - загальнопоширений факт будь-якої політики. Адже ще англійським істориком лордом Д. Актоном у XIX ст. виголошено, що "усіляка влада розбещую, а абсолютна влада розбещує абсолютно". Таке збочення основної мети політичної діяльності із загального на приватний інтерес породжує наявність брехні у реальній політиці як притаманної їй стратегії.
Але не лише порок егоїстичної корисливості забруднює політику аморальністю. Значно складнішим і більш глибинним підгрунтям виправдання будь-яких засобів у досягненні політичний цілей є органічний зв'язок політики з насущними, прагматичними інтересами людей, запитами актуальної соціальної життєдіяльності. Задля розв'язання насущних проблем обстоюється необхідність та право бути політиці "реальною". Ще з часів Макіавеллі використовування навіть неморальні засоби виголошується "мистецтвом можливого". Брехня виправдовується, якщо вона вимушена інтересами держави.
Однак постає питання, щодо якого має свою компетенцію політична етика як дослідна галузь. Чи є аморальність засобів, менше зло у протистоянні більшому, брехня, зокрема, вимогою самої суті та структури політики? Чи політика як професія неминуче вимагає морально непорядної поведінки? І чи є критерії розмежування допустимої та недопустимої аморальності політичних дій? І, нарешті, якщо певна міра припустимості брехні, обману, уведення в оману, безжалісності в ім'я важливих політичних причин допускається для людини як політика, чи буде він спроможний утриматися від аморальності як людина, особливо у просуванні власних інтересів?
Дійсно, цілий ряд особливостей політичної діяльності провокує ці колізії з мораллю. Так, панування в політичному просторі групових інтересів (партійність) породжують і специфічні групові цінності - непорядність як особиста жертовність в ім'я загальної справи, наприклад, чи спільність думки у прийнятті політичних рішень, що обертається безвідповідальним відступом від моралі. Тому допустимим є висновок, що "політика постає галуззю, де кожен суб'єкт (людина, певна соціальна група тощо) дбає про своє, а ще точніше, дбає про себе - аж ніяк не про Іншого, дарма що з ним спілкується. З цього погляду її, певне, можна розуміти як сферу де спілкування збігається з інтересом, отже, не досягається повноти свого власне етичного сенсу, своєї етичної самоцінності".
Проблема чесності в політиці, яку можна розуміти і як прояв власне моральності в політиці, безперечно, складна і неоднозначна. В ряді ситуацій чесність як позиція політика може бути і не виправданою. Більше того, X. Арендт, яка розглядала моральне обгрунтування політичного вчинку, критикувала абсолютистські моральні позиції в політиці104. Так, абсолютна мораль любові обертається на політичному просторі безмірною жорстокістю. Як засвідчує історичний досвід, політика, що моралізує в ключі універсальної жалості, обертається необмеженою розлюченістю натовпу та царством терору. На думку філософа, абсолютна мораль совісті на суспільно-політичному поприщі межує з відсутністю повноцінної участі у колективних справах. Хоч в ситуаціях жорстоких криз (у безнадійно корумпованому політичному просторі, наприклад) абсолютизм моральної совісті - єдиний засіб чинити супротив хоча б в якості "негативного вчинку", в нормальному політичному процесі, це спонука до ухиляння від активної дієвої позиції.
Такою ж непродуктивною вбачається і безкомпромісна боротьба з лицемірством. Намагання постійного викривання лицемірства обертається нав'язливою недовірою до не тільки політичних контрагентів, а й до політичних союзників, що приводить до руйнування ефективної взаємодії.
Навряд чи можна розуміти таку критику морального абсолютизму в політиці як проповідь імморалізму. Ці останні міркування скоріше викривають тонкощі моральнісного супроводу політичної діяльності. Політика має бути результативною, тому і діячі в ній більше переймаються наслідками та ефективністю. Але це все ж таки не виправдовує відсутність морально-ціннісних вимірів політичної практики.
Необхідність бути безжальним, чи лицемірним в деяких політичних обставинах не має супроводжуватися не усвідомленням того імморального чи аморального характеру, який був допущений в дії. Тобто політик має усвідомлювати "бруд своїх рук". Крім того, вимушеність до морально неприйнятних вчинків чи засобів не має бути унормованою. Визнання правомірності морально сумнівних засобів політики може спричинити схильність до такого стилю політичної діяльності, бо втрачаються "рамки дозволеного" в системі координат політичної необхідності.
Етична адекватність політика саме визначається ставленням до допустимості аморальних вчинків, коли їх робити необов'язково. "Лише той, хто не має бажання чи схильності чинити морально неприйнятні речі, навіть якщо вони необхідні, дуже ймовірно не вчинить ці речі у ситуації, коли такої необхідності не буде". Але ті, хто від регулярності морально неприйнятних вчинків позбулися чутливості до них "можуть у довгостроковій перспективі перестати помічати неприємні речі взагалі, а така перспектива примушує хвилюватись передусім нас, які живуть під їх керівництвом" .
Політика - складна сфера щодо однозначно моральної позиції в ній. І "етика відповідальності" у політиці, як зазначав ще М. Вебер, часто конфліктує з "етикою переконань". Чесність як обстоювання власних найфундаментальніших етичних переконань може опинятися під тиском політичних обов'язків, утиском політичної необхідності. Але політик має знати, що він пожертвував чимось важливим, коли полишив свої моральні принципи. Цим моральний політик відрізняється від просто політика чи просто людини. "Ми пізнаємо його по брудних руках. Якби він був тільки моральною людиною, його руки не були би брудними; якби він був тільки політиком, він вдав би, що його руки чисті" .
Отже, репрезентуючи інтереси якоїсь верстви, громадський діяч вже не належить собі, мусить стримувати власні почуття та дії, позаяк йому потрібно піклуватися про інтереси тих, хто йому довірився, бути обачним, щоб не зашкодити спільній справі й людям. Однак погано, коли політичний процес зусиллями його учасників цілком перетворюється на лицедійство й видовище, на виставу, під час якої можна буде задовольнити власне марнославство, здобути бали у політичному змаганні, на змагання з приводу того, хто кого більше ошукає.
Спражнього політика як громадського діяча виділяє вміння обійти небажані питання, уникнути запитань і відповідей, які тягнули б за собою негативні наслідки, доречно промовчати, але не вдаватися до брехні. Політик не завжди може про все сказати, але ніколи не має права брехати. Наполегливість у відстоюванні ним декларованих принципів має поєднуватися з виваженістю й відповідальністю у вчинках та заявах.
Схожі статті
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Аргументи на користь евтаназії
По-перше, право людини на гідне життя, що конкретизується в праві на вільне самовизначення; виборі своєї долі; захисті від неефективного та негуманного...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Аборт
Застосування названих принципів біоетики, при розумінні її предметного поля з медичною домінантою (чи в американському чи в західноєвропейському...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 5.3. Політична етика: пошуки визначення
Якщо звернутися до результатів деяких спроб систематичного висвітлення політичної етики, можна побачити різноманітність її визначень та різність...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Моральний статус корпорації як колективного суб'єкта
Моральний статус корпорації як колективного суб'єкта Як вже зазначалося, активні процеси раціоналізації мислення та діяльності, які почалися в культурі...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 4.4. Соціальна відповідальність суб'єктів господарства
Моральний статус корпорації як колективного суб'єкта Як вже зазначалося, активні процеси раціоналізації мислення та діяльності, які почалися в культурі...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 2.3. Дилеми біоетики: аборт, евтаназія, трансплантологія
Застосування названих принципів біоетики, при розумінні її предметного поля з медичною домінантою (чи в американському чи в західноєвропейському...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Етичні кодекси корпорацій як механізм соціальної відповідальності
Конкретизація моральних обов'язків корпорації перед своїми членами та "стейкхолдерами" відбувається в нормативно-ціннісних документах організацій -...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 1.3. Прикладна етика як нова стадія розвитку етики
Прикладна етика свідчить про нову стадію розвитку етики і моралі, на якій здійснюється їх органічний синтез і внаслідок цього етика всю систему свого...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 1.1. У витоків етики як практичної філософії
1.1. У витоків етики як практичної філософії. 1.2. Методологічні підстави прикладної орієнтації етики. 1.3. Прикладна етика як нова стадія розвитку...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 3.7. Відповідальність як підгрунтя екологічної етики
Проблема відповідальності є досить актуальною, так як саме вона фокусує важливі загальні проблеми етики. Класична проблема відповідальності в...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Аргументи "проти" евтаназії
Евтаназія порушує принцип святості людського життя, оскільки основним аргументом на користь евтаназії є твердження про благість не самого життя як...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 5.4. Влада як фокус взаємин моралі та політики
Нарівні із спеціальними аспектами політичної етики в її проблематиці завжди були присутні моральні дилеми, пов'язані із притаманними політиці феноменами...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 1.4. Основні принципи етичної регуляції в сучасному суспільстві
В останнє десятиліття формуються якісно нові теоретичні концепції, в яких узагальнюються закономірності морального життя різних соціумів, функціонування...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 5.1. Політична етика - виклик соціально-політичної кризи
Ознайомлення з політичною етикою, в першу чергу, передбачає визначення її відношення до власне етики як науки про мораль. В той же час сфера політичного...
-
Крім існуючої нормативної бази, яка може залишатися суто декларативною, існують ще інші методи підвищення етичної компетенції персоналу корпорацій. Все...
-
1.1. У витоків етики як практичної філософії. 1.2. Методологічні підстави прикладної орієнтації етики. 1.3. Прикладна етика як нова стадія розвитку...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Аргументи, котрі не допускають аборту
Прихильники заборони аборту висувають найголовніший аргумент, як "Вимога совісті". Громадянський закон, котрий легітимує аборт, втрачає моральну...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 1.2. Методологічні підстави прикладної орієнтації етики
У прикладній етиці найбільш методологічно плідним буде широке розуміння корисності як критерію універсальності принципів. Синкретичне розуміння корисного...
-
В класичній економічній теорії лібералізму, заснованій на філософії егоїзму та індивідуалізму (А. Сміт, Д. Рікардо), основою та джерелом добробуту...
-
Хоча класична політична економія розглядала діяльність економічних суб'єктів крізь призму власного інтересу, сьогодні вже не ставиться під сумнів те, що...
-
Незважаючи на те що діяльність суб'єктів сучасної економіки достатньо жорстко детермінується логікою економічної системи, вона завжди має моральнісне...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Етичні цінності західноєвропейської економічної культури
Як відомо, спосіб виробництва матеріальних благ пов'язаний із способом життєдіяльності людини, її життєвими настановами. Господарська діяльність...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Виникнення та становлення етико-економічного знання
4.1. Поняття та предмет економічної етики. 4.2. Економічна етика як теорія фактичної економічної поведінки. 4.3. Економічна етика як нормативна теорія...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 4.1. Поняття та предмет економічної етики
4.1. Поняття та предмет економічної етики. 4.2. Економічна етика як теорія фактичної економічної поведінки. 4.3. Економічна етика як нормативна теорія...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Розділ 4. Економічна етика
4.1. Поняття та предмет економічної етики. 4.2. Економічна етика як теорія фактичної економічної поведінки. 4.3. Економічна етика як нормативна теорія...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 5.2. Політика і мораль: схоже у відмінному
Протягом тривалого процесу становлення і розвитку політичної етики намітився ряд основних інтерпретацій взаємин політики та моралі як основної...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Евтаназія
Сучасна наука успішно може боротися з багатьма хворобами, що донедавна вважались невиліковними, повертати людей до повноцінного життя зі стану клінічної...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 3.2. Поняття та предмет екологічної етики
Екологічна етика як результат міждисциплінарного синтезу міститься на межі таких форм знання в культурі, як етика і екологія, поєднуючи в цілісний...
-
Крім етичних кодексів організацій важливою нормативною базою, яка забезпечувала б реалізацію проспективної корпоративної соціальної відповідальності, є...
-
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - Моральні проблеми трансплантології
Перші операції з трансплантації органів викликали у світі подив, захоплення безмежними науковими та технічними можливостями, професійною унікальністю...
Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 5.5. Політика і чесність: чи можливо моральне виправдання політичної брехні