Правознавство - Олійник А. Ю. - § 1. Конституційне право як провідна галузь національного права України

Глава VII. Основи конституційного права України
§ 1. Конституційне право як провідна галузь національного права України

Конституційне право України слід розглядати як галузь права та галузь законодавства, як юридичну науку та навчальну дисципліну, що має свій предмет і метод, характеризується особливими правовими нормами, принципами, інститутами, відносинами, специфічними закономірностями правового регулювання та охорони, загалом.

Конституційне право України як галузь права - це система конституційних норм та принципів, що регулюють та охороняють найбільш важливі та загальні суспільні відносини, мають найвищу юридичну силу, забезпечуються найбільш дієвими заходами суспільного та державного впливу.

Конституційне право як галузь законодавства - це система нормативно-правових актів у яких закріплюються, (у вигляді статей, пунктів) конституційні норми та принципи, що регулюють та охороняють найбільш важливі та загальні суспільні відносини, мають найвищу юридичну силу, забезпечуються найбільш дієвими заходами суспільного та державного впливу.

Конституційне право як юридична наука - це система науково обгрунтованих та підтверджених практикою теорій, концепцій, доктрин про конституційно-правову практику, конституційно-правові відносини.

Конституційне право як навчальна дисципліна - це система знань, умінь та навиків, стосовно конституційно-правових норм принципів, інститутів, відносин, конституційно-правового регулювання та охорони, загалом, які є обов'язковими до вивчення тс засвоєння для здобуття фаху юриста або ж іншого суспільно-значущого фаху. Предметом цієї науки є: власне галузь конституційно го права; суспільні відносини, що підлягають конституційно-правовому регулюванню; історія (іноземна й вітчизняна) становленню галузі конституційного права. Джерелами науки конституційного права слід визнати: праці вітчизняних і закордонних учених, які безпосередньо чи опосередковано стосуються її проблем; правові акти (чинні й такі, що вже втратили чинність), які містять конституційно-правові норми. Наука конституційного права має і свої методи, основними з яких є діалектичний, історичний, порівняльний, системний, статистичний, структурно-функціональний і конкретно-соціологічний.

Провідна роль конституційного права, як галузі права та законодавства, у праві та законодавстві й суспільному розвитку вбачається у тому, що через нього забезпечується організаційна та функціональна єдність суспільства України як цілісної соціальної системи. При цьому закріплюються такі доленосні явища як основи конституційного ладу України, загальні засади правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, система державних органів, основні положення і принципи організації місцевого самоврядування в Україні, тощо.

Отже, предметом конституційного права України, як галузі права, є особливе коло суспільних відносин, що регулюється та охороняється цією галуззю права. Ці відносини характеризуються певною специфікою, а саме: стосуються всіх найважливіших сфер життєдіяльності суспільства; є найбільш загальними; виступають як базові в політичній, економічній, духовній, соціальній та інших сферах життя суспільства. Саме тому можна стверджувати, що структуру предмета конституційного права України складають:

А) основи конституційного ладу України, тобто її політична, економічна, соціальна, духовна, правова та інші системи суспільства;

Б) основи правового статусу людини і громадянина, тобто правосуб'єктність, принципи правового статусу, громадянство, права, свободи та обов'язки людини і громадянина, гарантії реалізації прав, свобод та обов'язків;

В) основи народовладдя, тобто здійснення влади народом безпосередньо та через систему органів держави і місцевого самоврядування;

Г) основи територіального устрою, тобто співвідношення держави у цілому із її складовими частинами.

Метод конституційно-правового регулювання - це сукупність способів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет конституційного права. Він характеризується: найбільшою загальністю; максимально високим юридичним рівнем; імперативністю; універсальністю; доцільністю; поєднанням прямого й опосередкованого регулювання.

Конституційне право являє собою певну систему. Система конституційного права - це сукупність внутрішньо-єдиних, об'єктивних елементів, які складають конституційне право. До цих елементів належать: конституційні норми, принципи та інститути.

Конституційно-правова норма - це одиничне, загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки, що регулює та охороняє суспільні відносини, які складають предмет конституційного права. їхніми специфічними ознаками є те, що вони:

А) регулюють особливе, з огляду на його важливість, коло суспільних відносин;

Б) встановлюють порядок створення інших правових норм, який є обов'язковим для інших галузей права;

В) мають вищу юридичну силу щодо інших правових норм;

Г) відрізняються особливою структурою в тому розумінні, що для них не є характерною тричленна структура (гіпотеза, диспозиція та санкція). Деякі конституційно-правові норми (норми-принципи, норми-декларації) взагалі мають лише диспозицію.

Під конституційно-правовими принципами розуміють найзагальніші нормативно-регулятивні правила поведінки, у яких відображаються сутність і соціальне призначення конституційного регулювання суспільних відносин. До них відносять принципи: верховенства права; верховенства і прямої дії Конституції та законів у системі нормативно-правових актів; загальної демократії; політичного, економічного та ідеологічного плюралізму; поділу влади; гуманізму; пріоритетності норм і принципів міжнародного права порівняно з вітчизняним законодавством; державного та іншого гарантування прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, народовладдя, захисту суверенітету й територіальної цілісності України тощо.

Конституційно-правові інститути - це сукупність конституційних норм та принципів, які регулюють та охороняють однорідні суспільні відносини. До конституційно-правових належать інститути: громадянства; правового статусу Верховної Ради України; Президента України; територіального устрою в Україні, тощо.

На підставі конституційних норм та принципів виникають конституційно-правові відносини. Конституційно-правові відносини - це суспільні, правові відносини, що врегульовані та охороняються конституційно-правовими нормами та принципами, суб'єкти яких наділяються взаємними правами та обов'язками, згідно з якими вони повинні функціонувати.

Виходячи з цього, а також із викладеного вище, можна стверджувати, що вони мають специфічний, тільки їм притаманний, зміст; характеризуються особливими суб'єктами, тобто певні їх учасники не можуть вступати в деякі інші види правовідносин. Так, приміром, Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також здійснювати іншу оплачувану чи підприємницьку діяльність або входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Такі відносини порівняно з іншими галузевими правовідносинами мають найбільш загальний характер.

Схожі статті




Правознавство - Олійник А. Ю. - § 1. Конституційне право як провідна галузь національного права України

Предыдущая | Следующая