Правознавство - Молдован В. В. - 3. Форма державного устрою

Форма державного устрою - національно-територіальна та адміністративно-територіальна організація державної влади. Територія держави поділяється на окремі національно-політичні чи адміністративні одиниці, які характеризуються співвідношенням частин держави та її органів із державою в цілому та між собою. Теорія права розрізняє просту та складну форми державного устрою.

Проста (унітарна) держава - єдина держава, що не має всередині відокремлених державних утворень, які користуються певною самостійністю (не мають ознак суверенітету).

Ознаки унітарної держави:

1) не входять державні утворення з ознаками суверенітету;

2) єдина система державних органів;

3) єдина конституція і єдина система законодавства;

4) єдине громадянство;

5) у міжнародних відносинах держава виступає як єдиний представник.

Простими (унітарними) державами називають себе країни Балтії, Польща, Білорусь та ін. Згідно з ч. 2 ст. 2 Конституції нашої держави Україна є унітарною державою.

Складні форми державного устрою - федерація і конфедерація.

Федерація - це складна держава, до якої входить кілька територіальних утворень (суб'єктів федерації), що володіють суверенітетом або мають ознаки державності.

Два різновиди федерації:

А) Союзна федерація (заснована на договорі), суб'єктами якої є суверенні держави, що зберігають за собою значний обсяг повноважень, аж до права виходу зі складу федерації; приклад - колишній СРСР;

Б) Федерація, заснована на автономії, суб'єктами якої є державні утворення, що не мають суверенітету, але мають певні ознаки державності у вигляді повноважень самостійно вирішувати питання місцевого значення (приклад - Російська Федерація).

Конфедерація - союз держав, об'єднаних для досягнення певних цілей одним або кількома органами (наприклад військовими) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

Ознаки конфедерації: 1) відсутність законодавчих органів; 2) відсутність загального законодавства, громадянства, судової та фінансової систем; 3) рішення загальних конфедеративних органів для членів конфедерації не є обов'язковим і їх невиконання не має ніяких санкцій; 4) наявність безумовного права виходу зі складу конфедерації у кожного суб'єкта.

Конфедерація - це досить нестійка, перехідна форма від співіснування повністю незалежних держав до їх федерації або до утворення нової унітарної держави. Через етап конфедерації у своєму розвитку пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, яка і нині офіційно називається конфедерацією. З 1981 по 1989 рр. існувала конфедерація Сенегамбія, що об'єднувала Сенегал і Гамбію.

4. Державно-правовий (державний) режим

Державно-правовий режим - це сукупність форм і методів здійснення державної влади та рівень участі громадян в управлінні справами держави і суспільства.

Важливим є те, які методи переважають у процесі здійснення державної діяльності та досягнення цілей, що стоять перед державою, а також наскільки реально громадяни впливають на стан державних і суспільних справ. Розрізняють демократичний і антидемократичний державно-правові режими.

Демократичний державно-правовий режим - стан політичного життя, за якого державна влада здійснюється демократичними методами на основі широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у формуванні і здійсненні державної політики, утворенні та діяльності органів держави, на неухильному дотриманні основних прав людини і громадянина.

Різновиди демократичного державно-правового режиму - режим парламентської демократії, демократично-ліберальний, національно-демократичний та ін.

Антидемократичний державно-правовий режим - звуження або усунення можливості реального впливу громадян та їх об'єднань на управління державою, обмеження або порушення основних прав людини, зосередження влади в руках не контрольованої народом групи осіб чи однієї особи.

Різновиди - авторитарний, тоталітарний, вождізм, військово-диктаторський, фашистський, расистський та ін.

Авторитарний режим - державна влада концентрується в руках правлячої верхівки. Допускаються деякі розмежування політичних сил, існують легальні можливості через представницькі органи чи громадські об'єднання обстоювати інтереси певних верств населення. Але якщо виникає різке протистояння політичних сил, спрацьовує механізм дії реакційного закону чи прямого насильства.

У більшості сучасних країн твердо встановилися певні різновиди демократичних державно-правових режимів (країни Північної та Західної Європи, Північної Америки). У небагатьох країнах, переважно Близького Сходу, Африки, зберігаються різні модифікації антидемократичних державно-правових режимів.

5. Особливості елементів форми української держави

На сучасному етапі розвитку України питання про форму держави набуває особливого значення, адже воно стосується найважливіших аспектів організації та діяльності молодої суверенної держави. Тому правильне розуміння відповідних теоретичних положень, що виходять з аналізу світового досвіду державно-правового будівництва, застосування їх до конкретних умов і національних традицій може суттєво сприяти створенню життєздатної форми Української держави, яка забезпечить прогресивний розвиток і розквіт усього суспільства.

В Україні відбуваються процеси становлення і розвитку демократичного державно-правового режиму, основи якого знайшли своє закріплення в Конституції України 1996 р.

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна проголошується суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

Конституція характеризує Україну як демократичну державу, яка за формою правління є республікою (ст. 5). Про демократичний характер нашої держави свідчить те, що законодавчий орган, Президент України, місцеві ради обираються громадянами України на принципах періодичних, конкурентних, вільних виборів.

Україна має змішану форму правління. У результаті внесення змін і доповнень до Конституції України законом від 8 грудня 2004 р. Україна є парламентсько-президентською республікою.

Частина 2 ст. 2 Конституції закріплює положення про те, що за своїм державним устроєм Україна є унітарною державою. Автономна Республіка Крим має статус адміністративно-територіальної одиниці, є невід'ємною складовою частиною України. Унітарна форма державного устрою для України є найбільш виправданою, оскільки відповідає її етнічному складу, історичному минулому, економічним та культурним реаліям.



Схожі статті




Правознавство - Молдован В. В. - 3. Форма державного устрою

Предыдущая | Следующая