Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 2.16. Реалізація права

Відносин, врегульованих нормами права, дуже багато, тому їх залежно від різних критеріїв розподіляють на різні групи.

Залежно від предмета правового регулювання, тобто від приналежності норми права до певної галузі права, правовідносини можуть бути:

- конституційними;

- адміністративними;

- господарськими;

- житловими;

- земельними;

- екологічними;

- кримінальними;

- сімейними та іншими.

Залежно від функціонального призначення правової норми правовідносини можуть бути:

- регулятивними, які пов'язані з правомірними діями суб'єктів і настанням позитивного результату. Наприклад, відносини між роботодавцем і найманим працівником, що здійснюються на підставі укладеного трудового договору;

- охоронними, які пов'язані із неправомірними діями суб'єктів або їхньою бездіяльністю. Наприклад, притягнення винної особи до кримінальної відповідальності за крадіжку (за протиправну дію) або за несплату податку (за безцільність).

Залежно від методу правового регулювання правовідносини можуть бути:

- договірними, які базуються на диспозитивному методі. Наприклад, відносини між постачальником, який здійснює підприємницьку діяльність, і покупцем на підставі укладеного між ними договору поставки (ст. 712 Цивільного кодексу України);

- управлінськими, які пов'язані з однобічною залежністю підпорядкованого учасника відносин від керівної волі уповноваженого суб'єкта, який має право вимагати виконання своїх наказів. Наприклад, адміністративні відносини, що пов'язані з різними статусами посад, певною субординацією.

Залежно від характеру виконання обов'язків суб'єктами правовідносин ці відносини можуть бути:

- активними, які вимагають від суб'єкта вчинення дій, передбачених нормою (заплатити за проїзд, виконати роботу...);

- пасивними, в яких особа утримується від заборонених нормами права дій і тим самим її діяння є правомірними (дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, не порушення правил дорожнього руху тощо).

Залежно від тривалості правових відносин:

- короткотривалими (відносини купівлі-продажу);

- довготривалими (відносини життя людини). Залежно від кількості суб'єктів правовідносини можуть

Бути:

- простими, участь в яких приймають тільки два суб'єкти;

- складними, участь в яких приймають три і більше суб'єктів.

Існують і інші критерії розподілу правових відносин.

2.16. Реалізація права

Реалізація права - це безпосередній процес втілення приписів правової норми в суспільне життя, в діяльність конкретних суб'єктів права.

Реалізація правових норм може здійснюватись шляхом:

1) дотримання приписів правових норм;

2) використання суб'єктивного права, наданого певній особі;

3) виконання юридичного обов'язку зобов'язаним суб'єктом;

4) застосування права компетентною особою за допомогою видання індивідуального правового акту.

Саме зміст правової норми визначає форму її реалізації.

Дотримання правових приписів є формою реалізації правових норм забороняючого змісту, які виконують охоронну функцію. Ця форма реалізації права є пасивною. Вона полягає в тому, що особа не вчиняє діянь, заборонених нормою (не вчиняє адміністративних чи інших проступків, злочинів) і тим самим її поведінка є правомірною.

Використання суб'єктивного права, наданого певній особі - це форма реалізації правових норм уповноважуючого змісту. Особа, маючи певні суб'єктивні права, сама вирішує реалізувати "їх чи ні. Ця форма реалізації права може бути і активною (особа приймає участь у голосуванні при виборах органів місцевого самоврядування) і пасивною (особа не бажає віддавати свій голос за одного з кандидатів на пост Президента України і не йде на вибори) і це є її правом. В більшості випадків особа використовує своє суб'єктивне право активними діями, тобто вона проявляє політичну активність, набуває освіту, стає власником певного майна, укладає трудовий договір, утворює сім'ю і таке інше.

Виконання юридичного обов'язку зобов'язаним суб'єктом - це форма реалізації правових норм зобов'язуючого змісту, яка завжди є активною. Вона вимагає від суб'єкта здійснити певні дії, які є її юридичним обов'язком, тобто сплатити податок, подати декларацію про доходи у випадках, передбачених законом, утримувати своїх дітей до їх повноліття та інше.

Застосування права компетентною особою за допомогою видання індивідуального правового акту - це особлива форма реалізації правових норм, яка полягає в тому, що уповноважена посадова особа на підставі загальної норми права видає акт застосування права (наказ, розпорядження, постанову, вирок...), яким розповсюджує дію норми на конкретну життєву ситуацію і визначених осіб. Наприклад, роботодавець видає наказ про прийняття найманого працівника на роботу, прокурор видає постанову про порушення кримінальної справи тощо. Ця форма реалізації права є активною, вона пов'язана із владною діяльністю державних органів, посадових осіб та інших уповноважених суб'єктів, які здійснюють видання акту застосування права у встановленому законом процесуальному порядку тільки в межах своєї компетенції і тільки у випадках, коли певні правовідносини не можуть виникнути без видання індивідуального-правового акту. Наприклад, для надання особі статусу студента вищого навчального закладу потрібне видання ректором наказу про зарахування особи до складу студентів.

Схожі статті




Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 2.16. Реалізація права

Предыдущая | Следующая