Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б. Є. - РОЗДІЛ 8. ОЦІНКА ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ

8.1. Особливості оцінювання вартості бізнесу

Основні питання:

Огляд законодавства з питань оцінки вартості бізнесу;

Бізнес, як діючій об'єкт оцінки;

Оцінка вартості у використанні;

Особливості застосування основних підходів до оцінки бізнесу;

Огляд законодавства з питань оцінки переконує, що оцінювання бізнесу в умовах України - це зовсім не така проста справа, як це може здаватися. Бізнес - (від англ. business - справа, підприємництво) - ініціативна економічна діяльність, яка реалізується за рахунок власних або позикових коштів на власний ризик та під свою відповідальність, головна ціль якого отримання прибутку та розвиток власної справи [ 143,153]. Ллє ж в умовах централізованої економіки традиційно оцінювалась господарська діяльність а не діючій об'єкт на продаж, і якщо надавали вартісну оцінку, то лише результатам діяльності. То що ж таке бізнес з точки зору вітчизняного оцінювача?

Закон "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 47, ст. 251 із останніми змінами, внесеними згідно Закону № 1992-1V (1992-15) від 09.09.2004, ВВР, 2005, № 1, ст. 14) встановлює, що майном, яке може оцінюватися, вважаються:

- "об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо;

- паї, цінні папери;

- нематеріальні активи, в т. ч. об'єкти права інтелектуальної власності;

- цілісні майнові комплекси всіх форм власності" [5].

Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються: "будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги" [5]. Бізнес не вказується у якості об'єкта оцінки й не входить до термінології, якою оперує Закон. Взагалі дуже невдало виділені окремо об'єкти в матеріальній формі, хоча далі в переліку вказані будівлі та споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, які безсумнівно теж є об'єктами в матеріальній формі.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" вже інакше виділяє об'єкти оцінки:

- "об'єкти оцінки у матеріальній формі - нерухоме майно (нерухомість) та рухоме майно; нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень;

- або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов'язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна; рухоме майно - матеріальні об'єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди. До рухомого майна належить майно у матеріальній формі, яке не є нерухомістю;

- об'єкти оцінки у нематеріальній формі - об'єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До об'єктів у нематеріальній формі належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права;

- об'єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (ЦМК) - об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності;

- бізнес - певна господарська діяльність, яка провадиться або планується для провадження з використанням активів цілісного майнового комплексу" [ 19]. Таким чином, серед об'єктів оцінки Стандарт № 1 бізнесу теж не передбачає навіть у складі об'єктів оцінки у нематеріальній формі, хоча й вказує, що бізнес - це не цілісний майновий комплекс і не підприємство, а діяльність. ЦМК (підприємство, а також його структурні підрозділи) - це об'єкти оцінки, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність, тобто бізнес. Цілісний майновий комплекс за таким визначенням є формою об'єкта оцінки, відмінною від матеріальної або нематеріальної - тобто є їх сукупністю. 1 ця форма враховує лише те, що зафіксовано в балансі як актив. Але ж не всі нематеріальні об'єкти визнаються бухгалтерським обліком як актив, хоча ніхто не гарантує, що нематеріальний об'єкт, не визнаний активом, не буде впливати на ціну. Ми вважаємо, що буде, й саме цим оцінка бізнесу (й визначення дійсно ринкової ціни об'єкту, без обмежень, які накладають правила обліку) буде відрізнятися від оцінки майнового комплексу в ході приватизації [139,170].

Згідно з Постановою КМ У № 1655 від 29 листопада 2006 р. в Україні затверджено Національний стандарт № 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів", де бізнес теж лише згадується: "Оцінка об'єктів у матеріальній та нематеріальній формах, вартість яких визначається вартістю цілісного майнового комплексу, що створений на їх основі (об'єкти, асоційовані з бізнесом), проводиться згідно з цим Стандартом". Але й за цим Стандартом бізнес не входить до переліку об'єктів оцінки. До того ж ЦМК вже не ототожнюється з підприємством: "З метою проведення оцінки цілісного майнового комплексу необхідно здійснити: аналіз організаційно-правової форми підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється;...", "Оцінка окремих видів ЦМК проводиться з урахуванням особливостей діяльності підприємств, що функціонують на їх основі". Таким чином, підприємство розглядається вже не просто як майно, а з урахуванням організаційно-правової форми діяльності та особливостей його функціонування як бізнесу.

Недостатня визначеність законодавства з питань виділення об'єктів оцінки призводить до того, що важко розрізнити поняття "бізнес", "сукупний потенціал підприємства", "діяльність" та "підприємство": "Особливе місце серед об'єктів оцінки займає бізнес (підприємство), в процесі визначення вартості якого об'єктом оцінки виступає діяльність, що здійснюється на основі функціонування майнового комплексу підприємства та має на меті отримання прибутку", або: "оцінка сукупного потенціалу підприємства (вартості бізнесу)" [105, с. 258J. Оцінка бізнесу за стандартами BSV Американського Товариства Оцінювачів - "акт/процес підготовки висновку (визначення) щодо вартості підприємства або частки акціонерів у його капіталі" [69, с. 184]. Дійсно, при перекладі з англійської словники трактують бізнес, підприємство, фірму, як синоніми, але практика оцінки підприємств в Україні показує, що оцінюються вони зовсім не так, як бізнес в ринкових країнах. Деякий час купівля чи продаж підприємства в нашій країні могла означати лише перереєстрацію пакету документів, оскільки іноді підприємство існувало тільки на папері. З цієї точки зору бізнес має особливості оцінки, у тому числі в порівнянні з оцінкою окремого підприємства або ЦМК. Згідно діючому Національному законодавству з оцінки бізнес взагалі не є об'єктом оцінки.

Господарчій кодекс не використовує поняття бізнесу, замінюючи його не зовсім адекватним, але найближчим за значенням поняттям "підприємництво" поряд з підприємством та майновим комплексом [16]. Але оцінювати підприємництво для продажу неможливо, тоді як продаж бізнесу за світовою практикою - явище ординарне. Відповідно до міжнародних стандартів [115,117, 191], розрізняється підрахунок вартості бізнесу, ЦМК та пов'язаних з ним прав, хоча всі ці питання знаходяться у взаємозв'язку. За теорією, з якою згодна більшість вітчизняних дослідників, більш складна система не є простою сумою складових елементів, що входять до неї, оскільки має місце ефект синергії. Тому бізнес - не сума елементів (таких як окремі підприємства, майнові комплекси, майнові права або фірми, які входять у одну й ту саму сферу певного бізнесу), а інший цілісний носій, який має свої властивості. Щоб оцінити бізнес, його не можна розглядати як зафіксоване балансом майно, бізнес - це діючій об'єкт оцінки, який має численні зв'язки з оточенням. Підприємство, на відміну від його складових елементів, може виробляти готову продукцію, то й бізнес, на відміну від окремого підприємства (якщо воно не являє собою увесь бізнес цілком, чого майже ніколи не буває), оцінюється разом із зв'язками, які з'єднують його з зовнішнім середовищем. Іноді, як от у приватній лікарняній практиці, цінність можуть мати лише саме ці зовнішні зв'язки, картотеки пацієнтів, історії хвороби. В таких випадках підприємство не створюється взагалі і не входить складовою частиною до такого бізнесу, що в Україні законодавчо визнається як підприємницька діяльність без створення юридичної особи. Таким чином, бізнес особливе явище, він може вміщувати не одну фірму або підприємство, а може вестись взагалі без створення юридичної особи. Найчастіше бізнес об'єднує декілька підприємств, іноді не має майнового комплексу, не використовує найманого труда та ін., але з врахуванням зовнішніх зв'язків, напрацьованих з роками, має окрему цінність. Слід враховувати, що це можуть бути і негативні зв'язки, які знижують вартість бізнесу, наприклад, - залежність від одного і до того ж ненадійного джерела сировини. Таким чином, оцінка бізнесу потребує іншого сполучення традиційних результатних, порівняльних та витратних підходів, та використання конкретних методів оцінки саме бізнесу.

Перша й найважливіша особливість бізнесу, яка потребує окремого врахування у тому, що оцінюється вартість у використанні - термін, який застосовується міжнародними стандартами оцінки та міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ 36.27). Якщо бізнес не діє, то це вже не бізнес, і оцінюватись будуть майнові права або майновий комплекс. В Україні ще не скінчився період приватизації крупних майнових комплексів, тому вітчизняний бізнес (підприємництво) знайшов широке розповсюдження лише у сфері малого бізнесу. До того ж питання, що стосуються бізнесу як такого, знайшли відображення лише у Господарчому Кодексі України, якщо вважати, що бізнес - це підприємництво, оскільки за Кодексом це "самостійна ініціативна систематична на власний ризик господарча діяльність, що реалізується суб'єктами господарювання (підприємцями)" [16]. За таким визначенням надавати оцінку бізнесу (як діяльності) неможливо, для цього його потрібно розуміти як діючий цілісний комплекс, що може вміщувати підприємства, фірми, майнові комплекси, майнові права у купі із зовнішніми зв'язками, гудвілом та іншими нематеріальними об'єктами. Виходячи з вказаних причин, на цей час загальні питання оцінки бізнесу ще потрібно узгоджувати з міжнародними стандартами, які рекомендують визначати оцінку бізнесу і надання результатів для фінансової звітності за наступними даними:

- характер отриманих вказівок і мети оцінки;

- база оцінки, включаючи тип оцінюваної вартості;

- строк володіння активами й оцінюваними правами;

- класифікація активів і прав;

- дата оцінки;

- найменування активів, їх місцезнаходження, дата й рівень їх обстеження за певними методами оцінки;

- умови оцінки, встановлені нормативними актами;

- всі особливі допущення й (або) обмежуючі умови;

- інші обставини, що мають відношення до проведення оцінки.

Оцінка спеціалізованих об'єктів майна, таких як готелі, бензозаправні станції, ресторани й т. п., може проводитися по ринковій вартості з врахуванням того, що в неї включаються не тільки земельні ділянки й будови, але й інші активи. Такі об'єкти за національним законодавством можуть класифікуватися як "майно з торгівельним потенціалом", і звичайно продаються на ринку як єдиний діючий комплекс, для якого встановлення окремо вартості землі, будов і інших об'єктів є скрутним або неможливим. Проводячи визначення ринкової вартості, оцінювач повинен виділяти вартість земельної ділянки, будови й інших складових або, в альтернативному випадку, надати обгрунтування причин, з яких оцінка проведена для комплексу в цілому.

Справедлива вартість інвестиційного майна не відображає майбутні капітальні видатки, які вдосконалять або поліпшать даний актив, і не враховують пов'язані із цим майбутні вигоди від цих майбутніх видатків. Проте, справедлива вартість обов'язково включає вартість "реальних можливостей вибору", закладених у майні. Сенс даного положення міжнародних стандартів оцінки в тому, що ринкова вартість не відображає потенційних видатків на поліпшення майна (так само як і ризиків і невизначеності, пов'язаних з будь-якою такою майбутньою подією), і при розрахунку поточної величини вартості не враховується навіть вірогідність настання такої події.

Оскільки оцінка бізнесу може виконуватись лише як оцінка вартості у використанні, окрема оцінка будинків, споруд, машин та обладнання, НА може мати місце лише як акт продажу залишкового майна, яке не впливає на загальну вартість діючого бізнесу. Тому відмінною рисою бізнесу, як об'єкта оцінки, є необхідність цілісної оцінки у взаємодії усіх елементів та наявних зовнішніх зв'язків.

Як вже вказувалось, друга особливість бізнесу, як об'єкта оцінки, полягає втому, що вій може провадитись без створення юридичної особи [16], проте, він може бути обтяжений певними фінансовими обов'язками, обмежений законодавством, мати якісь пільги або позитивні зобов'язання з боку інших учасників бізнес-процесів, державних установ тощо. Якщо бізнес створено на базі одного чи кількох підприємств, які є і юридичними особами, і суб'єктами господарювання, на нього розповсюджується дія Господарчого Кодексу не тільки за статтями 42-51, але й в частині, яка регулює діяльність підприємств.

Третя особливість оцінки бізнесу у тому, що покупець може бути зацікавлений лише у зовнішніх зв'язках, і майновий комплекс йому не потрібен. Звідси витікає необхідність виділення майнового комплексу в окремий об'єкт продажу іншому покупцю. Крім того, під час оцінки бізнесу часто виникають ситуації, в яких покупець зацікавлений у підвищенні власного іміджу, гудвілу за рахунок приєднаного бізнесу. З окремим підприємством таке трапляється лише тоді, коли воно повністю репрезентує весь бізнес.

Власник може оцінити бізнес самостійно, на основі оцінок власних спеціалістів, але ці спеціалісти повинні мати відповідний сертифікат. Найчастіше для оцінки запрошується незалежний експерт або група оцінювачів. Інколи провадиться конкурсний відбір оцінювача на тендерній основі. У цьому випадку оцінювачам надається загальна інформація про бізнес, на основі якої вони дають пропозиції щодо строків і вартості оцінки. За діючим законодавством оцінювач повинен забезпечити конфіденційність, але іноді підписується окрема угода, яка передбачає відповідну компенсацію при її порушенні.

В Україні найчастіше цього вимагають іноземні компанії, які працюють в умовах жорсткої конкуренції і мають досвід з цих питань. При узгодженні умов, оцінювач повинен представити розрахунок бюджету оцінки, штатний розпис виконавців по категоріях, перелік етапів та графік виконання робіт. Оплата роботи оцінювача може базуватись на проценті від суми оцінки, бути фіксованою або виконуватись за почасовою оплатою. Якщо в ході оцінки бізнесу виникає необхідність окремо оцінити ЦМК на території України, слід додержуватись національного законодавства з цього питання.

Згідно з Національним стандартом №3, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки ЦМК суб'єкта господарювання, суб'єктами оціночної діяльності (а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу), вибір бази оцінки ЦМК здійснюється відповідно до вимог, встановлених Національним стандартом №1 (1440-2003-п).

З метою проведення оцінки цілісного майнового комплексу Стандарт № 3 передбачає необхідність здійснення таких заходів, як [21]:

- аналіз організаційно-правової форми підприємства, ЦМК якого оцінюється;

- ознайомлення та аналіз ринку продукції (товарів, робіт, послуг) цілісного майнового комплексу в. обсязі, достатньому для формування уявлення про обсяг та сегментацію такого ринку, поточної частки ринку продукції (товарів, робіт, послуг) ЦМК, перспектив діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється на відповідному ринку для оцінки коректності припущень, зроблених під час підготовки прогнозу діяльності оцінюваного цілісного майнового комплексу;

- ознайомлення та аналіз ринку сировини і основних матеріалів, що використовуються у діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється у разі, коли припущення щодо перспектив розвитку ринку сировини і основних матеріалів є складовою прогнозу діяльності такого майнового комплексу;

- аналіз правових засад провадження господарської діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється, зокрема ліцензування, квотування, застосування механізмів ціноутворення на ринку відповідної продукції (товарів, робіт, послуг), наявність державної підтримки або обмежень, антимонопольні та екологічні вимоги, система оподаткування;

- аналіз його фінансово-господарської діяльності, майнового та фінансового стану на дату оцінки та за період, що передує цій даті;

- підготовка обгрунтованого прогнозу діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, за основними показниками виробництва та реалізації продукції, фінансового і майнового стану та прогнозу потреби такого підприємства в інвестиціях з визначенням джерел фінансування.

Отримані результати покладаються в основу проведення оцінки. Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи:

- витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів);

- дохідний;

- порівняльний.

Національний стандарт №3 визначає наступні особливості застосування основних підходів до оцінки, які повинні враховувати оцінювачі:

1. Майновий підхід застосовується для визначення ринкової вартості ЦМК у разі, коли саме зазначений підхід відбиває типову логіку потенційних покупців, яка грунтується на усталеній практиці. Зокрема, це стосується оцінки ЦМК, ринкова вартість якого визначається поточною вартістю ймовірного результату ліквідації зазначеного майнового комплексу.

Основним методом майнового підходу до оцінки цілісного майнового комплексу є метод накопичення активів, хоча оцінювачами може застосовуватися метод поточної вартості ймовірного результату ліквідації ЦМК, а також інші методи майнового підходу, доцільність застосування яких у конкретній ситуації необхідно обгрунтувати у звіті.

Метод накопичення активів полягає у визначенні чистої вартості активів цілісного майнового комплексу. Чиста вартість активів для даного випадку визначається як різниця між вартістю активів та вартістю зобов'язань підприємства, визначених на дату оцінки відповідно до вимог пункту 11 Стандарту № 3. Оцінка активів та зобов'язань на дату оцінки проводиться з урахуванням таких особливостей:

- необоротні активи в частині основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва, довгострокових фінансових вкладень оцінюються з використанням бази оцінки, що відповідає ринковій або іншим видам вартості, вибір та визначення яких здійснюються відповідно до вимог національних стандартів;

- необоротні активи в частині довгострокової дебіторської заборгованості та відстрочених податкових активів оцінюються з урахуванням строку та ймовірності їх повернення (погашення, відшкодування);

- поточна дебіторська заборгованість оцінюється з урахуванням строку та ймовірності її Повернення (погашення, відшкодування);

- матеріальні оборотні активи (запаси, товари) у разі, коли їх поточна вартість еквівалентна вартості, що відображена у бухгалтерському обліку, оцінюються виходячи з цих даних, в інших випадках - виходячи з їх ринкової вартості або вартості ліквідації, якщо ринкова вартість не перевищує вартість ліквідації;

- довгострокові та поточні фінансові інвестиції оцінюються виходячи з їх ринкової вартості;

- векселі одержані оцінюються, виходячи з їх ринкової вартості з урахуванням строку та ймовірності їх погашення;

- поточна вартість довгострокових та поточних зобов'язань залежно від їх виду визнається такою, що дорівнює даному показнику у бухгалтерському обліку, або розраховується шляхом дисконтування сум (основний борг, відсотки), що підлягають погашенню у відповідних періодах, за обгрунтованою для кожного із зобов'язань ставкою дисконту [21].

Визначення поточної вартості ймовірного результату ліквідації ЦМК може бути окремим завданням оцінки або складовою процесу визначення його ринкової вартості. Поточна вартість ймовірного результату такої ліквідації визначається як поточна вартість доходів, що очікуються від продажу активів ЦМК, які зменшені на суму витрат, пов'язаних з ліквідацією, що збільшена на суму поточної вартості грошових потоків від прогнозованої господарської діяльності підприємства в період ліквідації, та зменшена на суму поточної вартості зобов'язань цього підприємства

Слід додати, що Стандарт оцінки №3, як і інші, головним чином регламентує процеси приватизації в умовах затяжної кризи. Тому, у разі прийняття рішення про ліквідацію оцінюваного цілісного майнового комплексу, наслідком якого є скорочення строків погашення його довгострокової заборгованості, поточну вартість зобов'язань треба визначати з урахуванням ймовірності такого скорочення. Продаж приватної власності може цього не враховувати.

Доходи від продажу активів оцінюваного ЦМК визначаються з урахуванням такої особливості: якщо ліквідація здійснюється за рішенням власника ЦМК або суду і не передбачає примусового відчуження активів у строк, значно коротший, ніж строк експозиції подібного майна, активи оцінюються відповідно до вимог, визначених у пункті 11 та і 2 Стандарту № 3, інакше оцінка визначається за ліквідаційною вартістю.

Дохідний підхід до проведення оцінки цілісного майнового комплексу грунтується на застосуванні оціночних процедур переведення очікуваних доходів (чистих грошових потоків або дивідендів) у вартість ЦМК. Оцінка цілісного майнового комплексу проводиться з урахуванням поточного фінансового стану підприємства та прогнозних показників його діяльності з використанням такого майнового комплексу.

Основним методом дохідного підходу, що застосовується для проведення оцінки ЦМК, є метод дисконтування грошового потоку, який передбачає такі оціночні процедури:

- вибір відповідної моделі грошового потоку;

- визначення прогнозного періоду надходжень грошового потоку;

- проведення прогнозування складових чистого грошового потоку та його розрахунку на кожен рік (квартал, місяць) прогнозного періоду;

- обгрунтування складових ставки дисконту та її визначення;

- проведення розрахунку вартості реверсії та його обгрунтування;

- визначення поточної вартості чистих грошових потоків, реверсії та надлишкового майна у разі його наявності в ЦМК;

- визначення вартості цілісного майнового комплексу як суми поточної вартості вказаних складових [21].

- Виходячи із специфіки діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється, та завдань оцінки, застосовуються такі моделі грошового потоку:

- чистий грошовий потік для власного капіталу;

- чистий грошовий потік для інвестованого капіталу.

Розрахунок грошового потоку грунтується на результатах аналізу показників фінансово-господарської діяльності підприємства за період, що передує даті оцінки, та прогнозний період. Прогнозний період визначається з урахуванням специфіки діяльності оцінюваного цілісного майнового комплексу, а саме: життєвого циклу продукції (товарів, робіт, послуг), графіка обслуговування довгострокової заборгованості, інвестиційних планів та прогнозів щодо очікуваних істотних змін, що відбудуться в діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється.

Вибір тривалості прогнозного періоду повинен узгоджуватися із способом визначення вартості реверсії. Тривалість прогнозного періоду вважається достатньою, якщо обраний спосіб визначення реверсії дає змогу врахувати всі відомі на дату оцінки факти та припущення щодо результатів провадження діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється, в період, що настає за прогнозним [21].

Знов вертаючись до цього питання, не можна не вказати на не виправдану складність термінології, зайві повтори, невизначеність термінів (як от період, що настає за прогнозним), які характерні не тільки для стандарту оцінки № 3, а для всього законодавства з оціночної діяльності.

Чистий грошовий потік для власного капіталу на кожен рік (квартал, місяць) прогнозного періоду розраховується як прогнозована величина чистого прибутку, збільшена на прогнозовану суму амортизації, відкоригована на прогнозовану зміну робочого капіталу, капітальних інвестицій, довгострокових зобов'язань за відповідний період.

Модель чистого грошового потоку для інвестованого капіталу відображає вартість цілісного майнового комплексу з урахуванням власного та запозиченого капіталу.

Чистий грошовий потік для інвестованого капіталу на кожен рік (квартал, місяць) прогнозного періоду розраховується на тих же умовах, що для чистого грошового потоку, але з врахуванням припущення про відсутність витрат на сплату відсотків за довгостроковим боргом за відповідний період.

Прогнозування грошового потоку за будь-якою з його моделей, зазначених у Стандарті № 3, здійснюється у цінах відповідного року (кварталу, місяця) прогнозного періоду з урахуванням прогнозованого рівня інфляції (номінальний грошовий потік) або у цінах, що діють на дату оцінки, без урахування прогнозованого рівня інфляції (реальний грошовий потік).

У разі прогнозування номінального грошового потоку прогнозований рівень інфляції враховується під час визначення ставки дисконту відповідно до пункту 23 Стандарту № 3. Принцип найбільш ефективного використання втілюється під час проведення оцінки цілісних майнових комплексів шляхом здійснення під час прогнозування грошових потоків ЦМК припущення про раціональне розпорядження майном, що включає оцінюваний ЦМК. Раціональним вважається розпорядження майном цілісного майнового комплексу, що спрямоване на максимізацію поточно! вартості очікуваних чистих грошових потоків такого ЦМК і отже - на максимізацію його ринкової вартості.

У разі, коли прогнозується збільшення (зменшення) обсягу виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства, ЦМК якого оцінюється, під час прогнозування складових чистого грошового потоку враховуються відповідні очікувані зміни робочого капіталу.

Прогнозування капітальних інвестицій, збільшення (зменшення) робочого капіталу та сум довгострокових зобов'язань здійснюється на підставі та у взаємозв'язку з прогнозними показниками діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється. Під час прогнозування необхідно враховувати лише ті інвестиції, збільшення (або зменшення) робочого капіталу та сум довгострокових зобов'язань, доцільність яких економічно обгрунтована, а відповідні витрати забезпечені прогнозованими внутрішніми або зовнішніми джерелами фінансування (можливістю позичення необхідних коштів).

У разі, коли початок чи продовження (відновлення) провадження господарської діяльності оцінюваного підприємства без початкових капітальних інвестицій або покриття дефіциту оборотних засобів неможливо, ціна зменшується на розрахунковий розмір таких інвестицій:

- без дисконтування, якщо очікувані строки їх внесення наближені до дати оцінки і можуть бути обгрунтовано ототожнені з нею;

- у складі прогнозованих грошових потоків на відповідні квартали або місяці, що підлягають дисконтуванню. При цьому прогнозування та дисконтування грошових потоків у межах прогнозного періоду здійснюються за кварталами або місяцями [21].

Дефіцит оборотних засобів визначається як різниця між величиною робочого капіталу, необхідного для нормального функціонування підприємства, ЦМК якого оцінюється, та величиною його наявного робочого капіталу на дату оцінки.

Вартість реверсії визначається виходячи з очікуваних результатів найбільш ефективного використання активів цілісного майнового комплексу в період, що настає за прогнозним, на підставі грошових потоків ЦМК, отримання яких передбачається після прогнозного періоду, з урахуванням у разі наявності тенденції до їх рівномірного збільшення (зменшення) [21].

Основним методом розрахунку ставки дисконту для власного капіталу є метод кумулятивної побудови, який враховує додаткові ризики інвестування в оцінюваний ЦМК порівняно з інвестуванням в альтернативні об'єкти, що характеризуються мінімальним ризиком.

Основним методом розрахунку ставки дисконту для інвестованого капіталу є метод середньозваженої вартості капіталу, який грунтується на врахуванні норм доходу на власний та запозичений капітал з урахуванням розміру часток власного та запозиченого капіталу в інвестованому капіталі. Застосування інших методів розрахунку ставки дисконту, проведення такого розрахунку на початок, середину або кінець кожного року (кварталу, місяця) прогнозного періоду обгрунтовується у звіті про оцінку ЦМК.

Для дисконтування вартості реверсії застосовуються коефіцієнти, обчислені з урахуванням часу, на який вона визначається, і вибір якого залежить від методу розрахунку. Вибір обгрунтовується у звіті про оцінку цілісного майнового комплексу. Розрахунок ставки дисконту для номінального грошового потоку здійснюється з урахуванням прогнозного рівня інфляції, для реального грошового потоку - без урахування такого рівня. Визначення поточної вартості надлишкового майна здійснюється з використанням баз оцінки, що відповідають принципам корисності та найбільш ефективного використання надлишкового майна.

У разі, коли грошові потоки від функціонування цілісного майнового комплексу очікуються постійні і однакові за обсягом або з тенденцією до рівномірного зростання та їх отримання не обмежується у часі, може застосовуватися метод прямої капіталізації доходу. При цьому як дохід розглядається чистий грошовий потік. У разі наявності в ЦМК надлишкового майна, його вартість додається до вартості, визначеної із застосуванням методу прямої капіталізації доходу. Застосування методу прямої капіталізації доходу передбачає визначення:

- періоду капіталізації чистого грошового потоку (рік, квартал, місяць, операційний цикл);

- чистого грошового потоку за період;

- відповідної ставки капіталізації і її обгрунтування;

- вартості надлишкового майна у разі його наявності в ЦМК;

- вартості цілісного майнового комплексу шляхом ділення чистого грошового потоку на ставку капіталізації і збільшення отриманого результату на вартість надлишкового майна у разі його наявності в ЦМК [21].

Застосування положень даного стандарту потребує використання такого показника, як доход, але податкове законодавство використовує термін "прибуток", то цей момент буде розглянуто у наступному розділі.

Основними методами порівняльного підходу до оцінки ЦМК є метод ринку капіталу та метод ринкових угод.

Загальним для методів порівняльного підходу є етап формування переліку подібних ЦМК, що використовуватимуться як об'єкти порівняння та збирання інформації про них. Перелік подібних цілісних майнових комплексів формується з урахуванням таких критеріїв, як належність ЦМК (підприємства) певній галузі, його розмір, тип виробництва, рівень спеціалізації бізнесу, ринки збуту продукції (товарів, робіт, послуг), структура активів та інвестованого капіталу, місцезнаходження та інших суттєвих критеріїв. В Україні більшість крупних підприємств машинобудівного комплексу аналогів не має, тому вказаний підхід для них неможливий.

Метод ринку капіталу грунтується на припущенні про рівноцінність ринкової вартості цілісного майнового комплексу його ринковій капіталізації або можливій ринковій капіталізації з урахуванням вартості прав контролю. Ринкова капіталізація ЦМК визначається як добуток ринкового курсу однієї акції акціонерного товариства, що існує або може бути створене на базі оцінюваного ЦМК, на загальну кількість акцій такого товариства.

Ринковий курс однієї акції визначається виходячи з даних про продаж (пропонування) цінних паперів акціонерного товариства на фондових біржах та в позабіржових торгівельно-інформаційних системах. Ринковий курс однієї акції, за даними про продаж, визначається з використанням інформації про останню угоду, укладену в день, що визначений як дата оцінки, а за відсутності укладених угод у цей день - з використанням інформації про останню укладену угоду до дати оцінки, на яку визначається курс, з обгрунтуванням у звіті про оцінку можливості використання такої інформації. Ринковий курс однієї акції за даними про пропонування (максимальна ціна, яка пропонується покупцем, або мінімальна ціна, яка пропонується продавцем) визначається за цінами пропонування, дійсними на дату, на яку визначається такий курс, а у разі відсутності пропонування на дату оцінки - за цінами пропонування на найближчу минулу дату. Урахування вартості прав контролю здійснюється шляхом застосування контрольної надбавки.

Можлива ринкова капіталізація ЦМК дорівнює добутку фінансово-економічних показників діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється, на відповідні мультиплікатори. Мультиплікатори визначаються на підставі інформації про подібні підприємства, виходячи з цін продажу (пропонування) їх цілісних майнових комплексів. У разі проведення оцінки ЦМК на підставі його можливої капіталізації, ринкова вартість такого майнового комплексу визначається шляхом узагальнення отриманих результатів проведення розрахунку його можливої ринкової капіталізації, урахування вартості прав контролю та внесення у разі потреби інших поправок.

Метод ринкових угод грунтується на припущенні про еквівалентність ринкової вартості цілісного майнового комплексу цінам продажу подібних ЦМК. Як базовий показник для зазначеного методу застосовуються ціни продажу та ціни пропонування подібних цілісних майнових комплексів або ціни продажу та ціни пропонування їх корпоративних часток, що характеризуються певними правами контролю. У разі, коли базовим показником є ціна продажу (пропонування) подібного ЦМК, ринкова вартість оцінюваного цілісного майнового комплексу визначається як добуток фінансово-економічних показників, що характеризують діяльність підприємства, ЦМК якого оцінюється, та відповідних мультиплікаторів, визначених на підставі інформації про подібні об'єкти.

Якщо базовим показником є ціна продажу (пропонування) корпоративної частки подібного цілісного майнового комплексу, попередньо здійснюється її коригування на розмір контрольної надбавки з метою врахування прав контролю за стовідсотковою корпоративною часткою з наступним визначенням мультиплікаторів. Ринкова вартість ЦМК визначається як добуток фінансово-економічних показників, що характеризують діяльність підприємства, ЦМК якого оцінюється, та відповідних мультиплікаторів, визначених на підставі інформації про подібні об'єкти. Фінансово-економічними показниками, що характеризують діяльність підприємства в даному випадку, або для подібних ЦМК, є показники балансової вартості власного капіталу, фінансового результату від провадження звичайної діяльності та інші обгрунтовані у звіті про оцінку цілісного майнового комплексу показники.

Під час підготовки висновку про вартість оцінюваного ЦМК, що визначається на підставі результатів застосування методів порівняльного підходу, може враховуватися інформація про ціни продажу та ціни пропонування оцінюваного ЦМК та його корпоративних часток.

Вимоги до звіту про оцінку цілісного майнового комплексу регулюються Національним стандартом № 1 (1440-2003-п) з урахуванням особливостей, визначених в пункті 8 Стандарту № 3.

Ліквідаційна вартість цілісного майнового комплексу визначається виходячи з й



Схожі статті




Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б. Є. - РОЗДІЛ 8. ОЦІНКА ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ

Предыдущая | Следующая