Порівняльне конституційне право - Кириченко В. М. - 2. Об'єкти і суб'єкти конституційного права

Конституційне право як будь-яка галузь національного права, має свій окремий об'єкт правового регулювання, тобто сукупність однорідних суспільних відносин, які виникають у процесі здійснення державної влади, її формування та взаємодії між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. Ці відносини набувають правового характеру і перетворюються на конституційно-правові, оскільки вони врегульовані нормами конституційного права.

До об'єктів конституційного права належать:

1) найважливіші принципи функціонування держави (народовладдя, демократія, соціальна політика);

2) вищі органи державної влади (форма правління, глава держави, парламент, уряд, їхня компетенція та строки повноважень);

3) конституційно-правовий статус людини і громадянина (громадянство, права, свободи та обов'язки );

4) виборче право (порядок організації та проведення виборів вищих посадових осіб і представницьких органів, референдумів);

5) символіка держави (прапор, герб, гімн);

6) адміністративно-територіальний устрій (форма державного устрою, статус територіальних одиниць, їх відносини з центром та між собою);

7) організація судової влади, органів місцевого самоврядування тощо.

Об'єктами конституційних правовідносин є різноманітні явища, на які спрямовано правовий вплив у конкретному соціальному зв'язку. Учасниками цих правовідносин виступають суб'єкти конституційного права, які беруть участь в діяльності, що пов'язана з політичною владою і мають права, повноваження, обтяжені обов'язками й заборонами. На відміну від інших галузей права, конституційно-правові відносини ніколи не можуть виникнути між фізичними особами, тому що одним із суб'єктів цих відносин завжди виступає держава в особі якого-небудь державного органу або посадової чи службової особи.

Суб'єктів конституційного права можна поділити на чотири групи:

1) фізичні особи;

2) державні утворення;

3) органи державної влади;

4) недержавні об'єднання.

До фізичних осіб відносяться:

1) громадяни (піддані) держави;

2) іноземні громадяни (піддані);

3) особи без громадянства (апатриди);

4) особи, які мають подвійне громадянство (біпатриди);

5) особи, яким надано статус біженця або притулок у державі.

У деяких країнах окремо виділяють фізичних осіб, які мають спеціальну правоздатність (виборці, кандидати в депутати, депутати). До державних утворень належать:

1) держава в цілому;

2) складові частини держави (суб'єкти федерації, адміністративно-територіальні одиниці, автономні утворення).

До органів державної влади відносяться:

1) центральні (федеральні) органи державної влади (парламент, глава держави, уряд, конституційний суд тощо);

2) регіональні органи, органи державної влади суб'єктів федерації;

3) державні органи місцевого управління.

До недержавних об'єднань відносяться:

1) соціальні спільності (народ, нація, етнічні групи, населення адміністративно-територіальної одиниці);

2) органи місцевого самоврядування;

3) громадські організації (політичні партії, профспілки, міжнародні та релігійні організації, фонди тощо).

У певних країнах суб'єктами конституційно-правових відносин можуть бути центральні й місцеві органи правлячої політичної партії або руху.

Незважаючи на різноманіття суб'єктів конституційного права, розбіжності в їхньому правовому режимі та статусі, необхідно зазначити, що головним суб'єктом конституційно-правових відносин є людина. Саме права і свободи людини повинні визначати сутність і зміст будь-якої конституції.

Схожі статті




Порівняльне конституційне право - Кириченко В. М. - 2. Об'єкти і суб'єкти конституційного права

Предыдущая | Следующая