Політологія - Логвина В. Л. - 3. Політологія як наука

Політологія як наука про політику вивчає певні закономірності та тенденції політичного життя. Законам політичного життя не властиві такі ж стійкість і необхідність, як законам природи. Політичні закономірності - це стійкі й необхідні зв'язки між політичними явищами і процесами, на підставі яких можна прогнозувати майбутні політичні події. Однак про достовірність цього передбачення не можна стверджувати з такою точністю, як на підставі природного закону. Наприклад, мало хто з політологів точно передбачив путч 1991 р. у Москві або швидкий розпад СРСР. Тому багато вчених вважають більш доцільним вживати замість терміна "політична закономірність" інший - "політична тенденція" як певний напрям розвитку в різних варіантах. У політичному житті завжди існують альтернативні варіанти, і мистецтво політика полягає у виборі саме того варіанта, який би завдав якнайменшої шкоди суспільству. Політик повинен враховувати якомога більшу кількість взаємодіючих факторів, виявляти певні закономірності. Унікальність політичної ситуації полягає в тому, що вона завжди неповторна, включає такі елементи, які не мають аналогів у світовій історії.

Разом з тим у кожній ситуації виявляються ознаки, які мають здатність повторюватися при збігові тих чи інших факторів і нехтувати якими не можна. Наприклад, політичною закономірністю можна вважати неможливість здійснити реформи при слабкій виконавчій владі або ефективно управляти за відсутності чіткого розподілу функцій державних органів.

У політологічній літературі вирізняються три групи законів політичного життя: закони структури, функціонування, розвитку. Закони структури виявляють сталість, визначеність зв'язків певної політичної структури (держави, партії). Так, закономірність олігархізації партії значною мірою зумовлена її авторитарною організаційною структурою. Закони функціонування торкаються сталості й визначеності зв'язків у процесі політичної діяльності в певному часовому вимірі. Наприклад, закономірністю можна вважати відчуженість політичної участі мас у тоталітарному режимі. Закони розвитку характеризують сталість і визначеність зв'язків при переході від однієї політичної системи до іншої. Сюди відносяться закономірності реформ, революцій.

Отже, Політологія - це наука про закономірності й тенденції функціонування і розвитку політики, політичних систем та окремих політичних інститутів, їх взаємодію з різними підсистемами суспільства.

Нині термін "політологія" вживається здебільшого в країнах колишнього СРСР, а в інших країнах застосовується термін "політичні науки", який об'єднує політичну філософію, політичну соціологію і політичну психологію.

Стосовно розуміння предмета політології виділяються два підходи: плюралістичний і моністичний. Прихильники плюралістичного підходу включають до політології різні дисципліни: історію політичних і правових учень, політичну соціологію, політичну філософію, політичну географію. Прихильники моністичного напряму розглядають політологію як окрему галузь дослідження зі специфічними методами. Так, у французьких та італійських посібниках термін "політологія" застосовується на позначення дисципліни, яка вивчає політичні режими, інститути, елементи громадянського суспільства. В англо-американській традиції відповідна дисципліна називається "порівняльним правлінням". Політологія в моністичному значенні включає два аспекти: етатистський (державознавчий), який охоплює коло проблем, пов'язаних з функціонуванням державних інститутів, й такратологічний, що вивчає владні відносини на всіх рівнях суспільства.

На сучасному етапі проблематика політології тісно переплітається з проблематикою соціології. Деякі західні політологи, зокрема Р. Бендікс і С. Ліпсет, розрізняють політологію і соціологію на тій підставі, що перша вивчає вплив держави на суспільство, а друга - вплив суспільства на державу. Це твердження не є незаперечним з огляду на дедалі більше зближення політології й соціології в площині спільного використання методів дослідження. Йдеться про те, що методологія сучасних політологічних досліджень змістилася до конкретно-соціологічного аналізу політичних явищ і процесів, тобто соціолого-поведінковий аспект досліджень визначає специфіку сучасної політології. Отже, політологія нині зводиться до одного з підрозділів соціології - соціології політики.

Політологія тісно переплітається з політичною філософією. Відмінність між ними, на думку багатьох політологів, полягає в тому, що філософія розглядає більш умоглядні, абстрактні проблеми, а політологія - ті явища, які можна експериментально перевірити; філософія говорить про те, що має бути, а політологія - про те, що є.

Схожі статті




Політологія - Логвина В. Л. - 3. Політологія як наука

Предыдущая | Следующая