Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 17 ПРАВОВА ПОЛІТИКА
17.1.Сутність правової політики
17.2.Суб'єкти й основні форми реалізації правової політики
17.1. Сутність правової політики
Перейшовши на шлях розвитку та становлення суверенної, правової, соціальної демократичної держави, формування громадянського суспільства, орієнтуючись на окреслені світовою спільнотою демократичні та гуманітарні за змістом і спрямованістю, міжнародні стандарти, Україна поставила перед собою завдання - вироблення та впровадження єдиної цілеспрямованої загальнонаціональної правової політики. Як своєрідний суспільний феномен, правова політика виникає в суспільстві лише за умови розвитку суспільства демократичним, правовим шляхом. За часи тоталітарного політичного режиму навіть не йшлося про вказане явище, оскільки і держава, і державна політика грунтувалися переважно на принципі права сили, відкидаючи принципи сили права. І влада, і народ не знали поваги не лише до права, а й до держави й закону, яких просто боялися.
В умовах незалежної України правова політика є сучасним важливим компонентом процесів демократичної трансформації суспільних відносин узагалі та формування і функціонування ефективної правової системи суспільства зокрема. Від правового хаосу політика страждає не менше, ніж право від свавільної політики. Будь-яка розумна політика має бути правовою - у тому сенсі, що призначена відповідати законам, юридичним нормам, незмінно перебувати у правовому полі, відповідати ідеям прав людини.
Поняття "правова політика" в науковій літературі не має однозначного визначення. Одні розглядають її як діяльність держави та інших політичних інститутів, спрямовану на створення ефективного механізму дії права, цивілізоване використання юридичних засобів у досягненні правових цілей (забезпечення прав і свобод, формування правової держави, змінення законності і правопорядку тощо). Для інших правова політика є комплексом ідей, заходів, завдань, програм, установлень, що реалізуються у сферах дії права і через право. Йдеться про сфери відносин зв'язків, інтересів, що охоплюються поняттям "правовий простір" та об'єктивно потребують регулятивного опосередкування (упорядкування) з боку публічної влади.
Поняття "правова політика" може бути визначено у двох аспектах - об'єктивному й суб'єктивному. В об'єктивному аспекті правову політику розглядають як сферу суспільних відносин, котрі не залежать від волі конкретних суб'єктів. У суб'єктивному - правова політика є сукупністю вольових установ та чинників поведінки, які зумовлюють справедливість і результативність конкретних суб'єктів політико-правових відносин влади і підпорядкування.
Стосовно філософсько-правового змісту політики права, вбачають дві протилежні концепції правової політики. Щодо однієї концепції, правову політику розглядають як своєрідну технологію соціального управління, або форму соціальної інженерії, і в цьому сенсі вона втілює сутність влади. Друга модель правової політики узгоджується з вимогами сучасного постіндустріального суспільства, розглядає право як діалог між суб'єктами правовідносин, насамперед між інститутами влади і громадянського суспільства.
Як суспільний феномен, правову політику розглядають і в широкому, і в вузькому розумінні. У вузькому розумінні - це вироблення й реалізація політики та стратегії в галузі створення та застосування права на загальних засадах гуманізму. У широкому - це діяльність насамперед державних і муніципальних органів, громадських об'єднань, окремих громадян, що охоплює систему ідей, цілей, заходів та способів, які забезпечують функціонування й відтворення правового механізму, спрямована на реалізацію інтересів, прав і свобод особи у взаємодії з її обов'язками.
Сучасна інтерпретація змісту правової політики не може обмежуватися лише вузьким, прикладним підходом, який полягає лише в утилітарних завданнях оцінки адекватності чинного законодавства і подальшого вдосконалення юридичної системи держави. За сутністю й соціальними цілями правова політика є особливим і необхідним компонентом державної політики, засобом юридичної легітимації, закріплення й забезпечення політичного курсу країни, санкціонованого волею народу і його політичних лідерів, що відбувається у діяльності владних структур.
Види державної політики - різноманітні. Наприклад, економічна політика, культурна, соціальна, національна, науково-технічна, фінансова. Правова політика, безперечно, є одним із видів політики. Право, так чи інакше, оформляє, закріплює всі види державної політики, проте має особливості та зміст, правова політика визначає правовий розвиток країни. Водночас вона є засобом акумуляції та провідником різноманітних соціальних інтересів, потреб, прагнень (економічних, політичних, соціальних, культурних тощо). Узагальнюючи різні галузі людської діяльності, вона синтезує їх у юридичних нормах та інститутах, наприклад, інститутах прав людини, виборах, парламентаризмі тощо, або кодексах - цивільному, кримінальному, податковому, митному, процесуальному. Саме звідси виникли змішані по суті та нерозривні поняття - "економічні закони", "соціальне законодавство", трудове, адміністративне, податкове право тощо. Отже, правова політика тісно пов'язана з усіма іншими різновидами політики й тяжіє до охоплення всього розмаїття громадських стосунків.
Розглядаючи інститут правової політики демократичної, правової держави, необхідно виокремити такі стрижневі принципи: соціальну обумовленість; наукову обгрунтованість; усталеність і передбачуваність; легітимність та демократичний характер; моральність і гуманність; справедливість та гласність; поєднання інтересів особи й держави; пріоритетність прав людини; відповідність міжнародним стандартам. Принципи правової політики випливають з об'єктивних закономірностей правового впливу, його призначення і справедливості. Вони призначені уніфікувати характер цілеспрямованого впливу на системні відносини за допомогою правових засобів. Безумовно, всі ці принципи тісно пов'язані й є вихідними керівними ідеями політико-правової свідомості суб'єктів правової політики, визначають зміст і сприяють їхній діяльності.
Структура правової політики доволі широка й різноманітна, її компонентами є: стратегія законотворчості; принципи правового регулювання, конституційне будівництво; судово-правова й адміністративна реформи; пошук оптимальної реформи парламентаризму; вдосконалення виборчого права і кодифікованих галузей права; зміцнення законності, правопорядку, дисципліни, і, врешті, самої державності. Можна виділити два напрями правової політики: зовнішній і внутрішній. Правова політика у зовнішньому напрямі спрямована на забезпечення суверенітету, незалежності й територіальної цілісності держави. Внутрішній напрям пов'язаний із демократичними засадами розвитку держави, пріоритетом гарантування людині прав і свобод. Окрім того, необхідно виокремити ті складові внутрішньої правової політики, які пов'язані з гарантуванням державою цих прав і свобод: державне будівництво, фінансовий економічний розвиток, правоохоронна діяльність, оборона, юстиція, судочинство тощо. Зовнішній напрям правової політики переважно закордонних справ, зовнішньоекономічної діяльності.
Феномен правової політики можна характеризувати через її властивості та риси. Найважливішими властивостями правової політики є її державно-вольовий характер і владно-імперативний зміст. Правова політика грунтується на праві й пов'язана з правом; здійснюється правовими методами; охоплює, здебільшого, правову сферу діяльності; спирається, коли це потрібно, на примус; є публічною, офіційною; відрізняється нормативно-організаційними началами. Право - це базовий елемент політики.
Основними методами здійснення правової політики є переконання у раціональності, доцільності певних рішень та нормативних положень, а також примус (легітимний, соціально виправданий). Різні форми і сполучення цих методів створюють широкий спектр засобів і технологічних прийомів правового впливу на людей: виховання, покарання, юридична відповідальність (позитивна і негативна), санкції (заохочувальні та карні), превенція, юридична освіта, розвиток правової культури і правосвідомість. Можна стверджувати, що більшість форм реалізації права (дотримання, виконання, використання і застосування) за своєю суттю збігаються з формами проведення правової політики.
Правова політика завжди обслуговувала й обслуговує передусім інтереси держави, а через державу - інтереси всього суспільства, інтереси громадян, зміцнення державності.
Основним завданням правової політики сучасної України є розв'язання юридичними засобами соціальних проблем; підтримання правопорядку; забезпечення функціонування гілок державної влади і місцевого самоврядування, зв'язку індивіда, суспільства, держави; забезпечення миру й стабільності в середині країни та на міжнародній арені. У консолідованому вигляді правова політика втілюється у Конституції України, законах, кодексах, інших нормативно-правових актах, спрямованих на охорону та відтворення суспільних відносин, що виникли, і сформованого політичного режиму.
Отже, правова політика - складний соціальний феномен, який є засобом акумуляції та вираження різних соціальних інтересів, потреб, прагнень, тісно пов'язаних з усіма іншими різновидами політики, і тяжіє до охоплення всього розмаїття громадянських стосунків.
Схожі статті
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - 9.3. Правова держава і громадянське суспільство
Демократичний розвиток суспільства нині йде шляхом формування правової держави і громадянського суспільства. Найбільша цінність правової держави полягає...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 13 ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ
13.1.Сутність, передумови виникнення, ознаки та функції політичних партій 13.2.Типологія партійних систем 12.3.Становлення та розвиток багатопартійності...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 9 ДЕРЖАВА ТА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
9.1.Держава як політична організація суспільства: сутність, походження та функції 9.2.Форми держави 9.3.Правова держава і громадянське суспільство 9.1....
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 16 НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
16.1.Поняття та структура національної безпеки України 16.2.Система забезпечення національної безпеки України У сучасному світі проблему національної...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 4 ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ПОЛІТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
4.1.Політичний процес 4.2.Політична діяльність 4.3.Ефективність політичного функціонування 4.4.Політичні технології 4.1. Політичний процес Аналіз...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 12 СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ
12.1.Конституція України - основний закон держави 12.2Органи державної влади 12.3.Система стримувань і противаг 12.4.Система місцевого самоврядування...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 10 ФОРМИ ПРАВЛІННЯ В СУЧАСНИХ ДЕМОКРАТИЧНИХ ДЕРЖАВАХ
10.1.Демократія як ідеал і політична дійсність 10.2.Основні ознаки демократичного політичного режиму 10.3.Типологія демократичних режимів (моделі...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 7 ПОЛІТИКА І ГРУПИ ІНТЕРЕСІВ
7.1.Суб'єкти політики 7.2.Соціальна структура суспільства 7.3.Групи інтересів 7.4.Нація як суб'єкт політики 7.1. Суб'єкти політики Політика стає...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 1 ІДЕЯ ДЕРЖАВНОСТІ В ПОЛІТИЧНІЙ ДУМЦІ УКРАЇНИ
Ми прямуємо до суспільства, в якому громадянин є не лише об'єктом, а й повноцінним суб'єктом політики. З цією роллю не впоратися без відповідних базових...
-
13.1.Сутність, передумови виникнення, ознаки та функції політичних партій 13.2.Типологія партійних систем 12.3.Становлення та розвиток багатопартійності...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 3 ПОЛІТИЧНА ВЛАДА І ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА
3.1.Поняття, ознаки та ефективність політичної влади 3.2.Сутність, структура і функції політичної системи 3.3.Особливості політичної системи України 3.1....
-
11.1.Тоталітаризм: ознаки та види 11.2.Авторитаризм 11.3.Трансформація недемократичних режимів 11.3.1.Глобальний процес демократизації...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 2 ПОЛІТИКА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ Й ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1.Предмет, метод, функції політології 2.2.Політика як суспільне явище 2.1. Предмет, метод, функції політології Політика перебуває в центрі уваги...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - 16.2. Система забезпечення національної безпеки України
Для реалізації державної політики національної безпеки, захисту національних інтересів в усіх сферах суспільного і державного життя створюється система...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - 16.1. Поняття та структура національної безпеки України
16.1.Поняття та структура національної безпеки України 16.2.Система забезпечення національної безпеки України У сучасному світі проблему національної...
-
9.1.Держава як політична організація суспільства: сутність, походження та функції 9.2.Форми держави 9.3.Правова держава і громадянське суспільство 9.1....
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - 4.1. Політичний процес
4.1.Політичний процес 4.2.Політична діяльність 4.3.Ефективність політичного функціонування 4.4.Політичні технології 4.1. Політичний процес Аналіз...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 14 ВИБОРИ І ВИБОРЧІ СИСТЕМИ
14.1.Поняття та типологія виборів 14.2.Демократичні принципи виборів 14.3.Типологія виборчих систем 14.4.Характеристика виборів і виборчої системи...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 8 ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА І ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО
8.1.Еліта як суб'єкт політики 8.2.Політичне лідерство: суть, концепцій механізм рекрутування 8.1. Еліта як суб'єкт політики Різні суб'єкти політики на...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - 12.1. Конституція України - основний закон держави
12.1.Конституція України - основний закон держави 12.2Органи державної влади 12.3.Система стримувань і противаг 12.4.Система місцевого самоврядування...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - 10.1. Демократія як ідеал і політична дійсність
10.1.Демократія як ідеал і політична дійсність 10.2.Основні ознаки демократичного політичного режиму 10.3.Типологія демократичних режимів (моделі...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - 9.2. Форми держави
Адекватне виконання підставових функцій передбачає наявність системи владних органів, які утворюють структуру держави. До неї входять: - за ознакою...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 6 ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ І ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА
6.1.Політична свідомість 6.2.Політична культура 6.3.Особливості політичної культури сучасної України 6.1. Політична свідомість Політична свідомість і...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 15 ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ТА МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ
15.1.Міжнародні відносини та зовнішня політика держави: сутність, види, принципи та суб'єкти 15.2.Міжнародні конфлікти: поняття, причини, засоби та...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 5 ЛЮДИНА І ПОЛІТИКА
5.1.Політична соціалізація особи 5.2.Політична участь як наслідок політичної соціалізації 5.1. Політична соціалізація особи Людина є не лише метою...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - 3.3. Особливості політичної системи України
Політична система України нині перебуває на стадії розвитку всіх її компонентів, наповнення її функцій новим змістом, що відповідає статусу незалежної...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - 10.4. Форми демократичного правління
Демократичні політичні режими не є повністю тотожними і, насамперед, тому, що є різні форми державного правління. Виходячи з характеристик, що визначають...
-
У XIX-XX ст. теоретичний доробок українців - представників різних галузей політичних досліджень - є чималим за обсягом і фактично охоплює всі впливові...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - 4.3. Ефективність політичного функціонування
Політичне функціонування - забезпечення участі політичних інститутів (державних органів, політичних партій, громадських організацій) в управлінні...
-
Політологія - Гетьманчук М. П. - 7.3. Групи інтересів
Обгрунтовуючи суть політики як суспільного явища, функціонування політичної системи, зміст і ефективність політичної діяльності пересічного громадянина...
Політологія - Гетьманчук М. П. - Розділ 17 ПРАВОВА ПОЛІТИКА