Педагогіка - Максимюк С. П. - 2. Основні поняття дидактики
Дидактика охоплює всю навчальну діяльність вчителя й учнів, їхню співпрацю, співтворчість. Найбільш важливими поняттями дидактики є: процес навчання, освіта, закономірності і принципи навчання, зміст освіти, методи і форми навчання, засоби навчання, знання, вміння, навички, мотиви.
Процес навчання - цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у ході якої здійснюється освіта, виховання, розвиток.
Принципи навчання - це система важливих дидактичних вимог, які забезпечують ефективність навчального процесу (науковість, наочність та ін.).
Зміст освіти - це система знань, умінь і навичок, які закладають основи для розвитку і формування особистості. Зміст освіти - не сукупність наук, а певна "критична маса", яка постійно дає імпульс саморуху, самоосвіті, саморозвитку. Перед педагогічною наукою, практикою постійно постають питання: для чого вчити? Чого вчити? Як учити? У процесі навчання учителю потрібно вирішити такі завдання:
1. Озброїти учнів системою знань.
2. Сприяти розвитку творчих сил і здібностей учнів шляхом правильної організації пізнавальної діяльності.
3. Сформувати інтерес до знань, до предметів.
4. Навчити учнів учитися.
5. Виховати, сформувати світогляд, активну життєву позицію.
Загальну середню освіту учні отримують у середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, середніх профтехучилищах, середніх спеціальних навчальних закладах і шляхом самоосвіти. Учні здобувають наукові знання, уміння, навички, розвивають інтуїцію, творчі здібності, виробляють позитивні мотиви навчання.
Знання - це продукт пізнання (уявлення, поняття) людиною предметів і явищ, діяльності, законів природи і суспільства.
Уміння - це свідома дія, спрямована на застосування знань, це знання в дії. Уміння без навичок не працюють. Уміння складніше від навички. Уміння переростає в навичку.
Навичка - автоматична практична дія, вона економить думку, бо коли є навички, то свідомість відступає на другий план.
Інтуїція - це досвід, відкладений у свідомості.
Мотиви - рушій, внутрішній збудник навчальної діяльності. Навчальна діяльність завжди мотивована. Існують соціальні, пізнавальні, моральні мотиви, мотиви спілкування, самовиховання, професійної спрямованості і мотиви небезпечні, корисливі (учусь, щоб похвалили). Провідними мотивами повинні бути пізнавальні - учусь тому, що цікаво пізнавати світ, науки, професію.
Метод навчання - це підхід, спосіб передачі вчителем знань, засвоєння учнем знань, умінь, навичок. Існують методи розповіді, пояснення, бесіди та інші, їх слід відрізняти від прийомів навчання.
Методичний прийом - це частина методу, він вужчий від методу (запис на дошці).
Засоби навчання - це весь арсенал, який застосовує вчитель, щоб досягти на уроці мети. Існують предмети, практичні, інтелектуальні, емоційні засоби навчання. Існують тисячі методів, методичних прийомів і засобів навчання. Універсального методу навчання немає. Кожен метод має переваги і недоліки порівняно з іншим. Кожен метод проявляється в різних формах навчання.
Форми організації навчання - це особливі об'єднання учнів для занять, навчально-пізнавальної діяльності; це зовнішнє вираження взаємодії вчителя й учнів з метою навчання, виховання і розвитку. Найбільш поширена форма навчання в наших школах - урок, існують позаурочні форми навчання. В останні роки дидактика збагатилася сотнями нестандартних форм навчання (урок -"КВК", урок -"Поле чудес", урок -"Що? Де? Коли?" тощо).
3. Історичний екскурс до вчень великих дидактиків
Дидактика - найстабільніший розділ у педагогіці, проте вона теж змінюється, іде в ногу з часом, убирає в себе світові науково-технічні досягнення (наприклад, кібернетизація, диференціація, інтегративність). Як уже зазначалось, засновником дидактики є Ян Амос Коменський - великий чеський гуманіст і педагог. Його визначним твором є "Велика дидактика" (1633). Коменському належить обгрунтування існуючої класно-урочної системи: поділ учнів на класи, навчального часу - на навчальні роки з чвертями і канікулами між ними, 45-хвилинний урок, 10-20-хвилинні перерви, предметна система викладання за певними навчальними планами, програмами і підручниками, екзамени наприкінці року з переведенням до наступного класу або залишенням на другий рік. Низку своїх праць Я. А. Коменський присвятив професіоналізму вчителів, засобам активізації учнів, їх свідомому ставленню до навчання, законам добре організованої школи.
В історію дидактики зробили свій внесок філософи-просвітителі та педагоги XVIII століття. На початку XIX ст. склались дві теорії освіти - матеріальна і формальна. Прихильники теорії формальної освіти вважали головним завданням школи розвиток розумових здібностей дитини, гімнастику розуму. Автором цієї теорії був німецький філософ і педагог Й. Ф. Гербарт (1776-1841). Теорія формальної освіти запроваджувала класичну освіту, її було покладено в основу гімназійної освіти в Росії і зорієнтовано на підготовку інтелігенції, чиновництва, правлячої еліти.
Прибічники матеріальної освіти головним завданням навчання вважали засвоєння учнями певної суми реальних знань, а розвиток пізнавальних можливостей учнів вважали наслідком діяльності щодо засвоєння навчального матеріалу. Ця теорія належить англійському філософу Г. Спенсеру (1820-1903), вона була зорієнтована на підготовку практичного прошарку - бізнесменів, торговців, ремісників, кваліфікованих техніків і робітників. Г. Спенсер вважав, що школа повинна готувати молодь до п'яти видів людської діяльності - самозбереження, здобування засобів для життя, виховання потомства, виконання соціальних функцій і дозвілля. Він виступав проти розумового перенапруження дитини, пропагував вузько утилітарну освіту, нехтував теоретичними знаннями і тим самим принижував значення розвиваючого навчання.
Проти однобокості кожної із зазначених теорій виступав К. Д. Ушинський. Він захищав необхідність об'єднання обох завдань (засвоєння суми знань і розвиток здібностей), указував, що розум розвивається лише через знання, і кожна наука розвиває людину саме своїм змістом.
У другій половині XIX ст. в Європі значний внесок у дидактику зробив німецький педагог А. Дістервег (1790-1866). Він виступав за народну школу, розробив передові принципи виховання - природо-відповідність, кульгу рові дію бідність, самодіяльність.
В Україні у XIX ст. помітною постаттю серед педагогів-дидактиків є О. В. Духнович (1803-1865), який у Закарпатті, що тоді належало Австро-Угорській імперії, створював підручники для народних шкіл, брав участь у широкій освіті, допоміг відкрити в Закарпатті понад 79 початкових шкіл. Автором низки підручників був Б. Д. Грінченко (1863-1910). Він викладав у школах українською мовою, видав "Словник української мови" у чотирьох томах, а також "Українську граматику до науки читання й писання".
У першій половині XX ст. особливо популярною була дидактична теорія американського філософа Дж. Дьюї (1859-1952), який заснував педагогічну течію - педоцентризм, а також діяльнісний підхід до навчання, пропагував навчання "шляхом дій", які з'являються з особистого досвіду дитини. Педоцентризм - це керування практичним досвідом дитини, навчання без програм, широка дитяча і вчительська самодіяльність.
У 30-х роках у російській дидактиці посилилась увага до якості загальноосвітньої підготовки учнів, радянська школа досягла певних успіхів, але було допущено помилку щодо недооцінення ролі трудового, політехнічного навчання, ліквідовано навчальні майстерні і ручну працю в школах (1937), взято курс на академічний розвиток школи, що призвело до переваги словесних методів навчання і виховання.
До числа видатних дидактиків-практиків 50-60-х років належить В. О. Сухомлинський (1918-1970), який подав зразки дидактичних підходів до розумового розвитку дітей у ході їх навчання та практичної діяльності.
Відомі теоретики-дидакти М. М. Скаткін, М. О. Данилов, Ю. К. Бабанський, М. М. Поташник, В. А. Онищук обгрунтували ідеї оптимізації, визначили критерії оптимальності навчання і способи їх досягнення. Значний внесок у дидактику зробили Б. П. Єсипов (1894-1970), який опрацював теорію навчального процесу, Л. В. Занков (1901-1970), який розробляв теорію розвиваючого навчання та інші проблеми дидактики.
Наприкінці 70-х - на початку 80-х рр. почався новий етап досліджень у дидактиці - підвищення ефективності та якості навчального процесу шляхом посилення його виховної і розвиваючої функції, зв'язку з життям, з громадсько-корисною працею учнів, поєднання загальноосвітньої підготовки з трудовим вихованням.
У 80-ті рр. у зв'язку з реалізацією реформи школи досліджувались такі проблеми дидактики, як міжпредметні зв'язки, профорієнтаційна робота в школі, всебічний розвиток учнів у процесі навчання та позакласної роботи. І. Я. Лернер, В. О. Онищук, Н. Ф. Тализіна зробили внесок в обгрунтування теорії поетапного розвитку розумових дій дитини, управління пізнавальною діяльністю школяра. У розв'язання актуальних проблем демократизації дидактики вагомий внесок зробили вчителі-новатори М. М. Палтишев, В. Ф. Шаталов, Є. М. Ільїн, С. М. Лисенкова, О. А. Захаренко, а також педагогічні колективи багатьох шкіл.
Сучасна дидактика, виходячи на світові позиції, відкриває нові явища в навчальному процесі - його кібернетизацію, потребу диференціації і гнучких технологій у старших класах, інтегративність у змісті освіти, модульне навчання, стандартизацію освіти, індивідуалізацію та особистісну зорієнтованість.
Схожі статті
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 3. Історичний екскурс до вчень великих дидактиків
Дидактика охоплює всю навчальну діяльність вчителя й учнів, їхню співпрацю, співтворчість. Найбільш важливими поняттями дидактики є: процес навчання,...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 1. Поняття про дидактику
1. Поняття про дидактику. 2. Основні поняття дидактики. 3. Історичний екскурс до вчень великих дидактиків. 4. Зв'язок дидактики з конкретними методиками....
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - Тема 4. Предмет дидактики, її завдання і досягнення на сучасному етапі
1. Поняття про дидактику. 2. Основні поняття дидактики. 3. Історичний екскурс до вчень великих дидактиків. 4. Зв'язок дидактики з конкретними методиками....
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 7. Концепція 12-річної загальноосвітньої школи (витяг)
Освіта XXI століття - це освіта для людини, її стрижень - розвивальна, культуро-творча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - Мета, завдання і засади діяльності школи
Освіта XXI століття - це освіта для людини, її стрижень - розвивальна, культуро-творча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - Частина 1. Загальні основи педагогіки. Дидактика
1. Стан освіти в Україні та нові нормативні документи про її організацію і реформування 2. Предмет педагогіки та її становлення як науки. Методи...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 5. Зв'язок педагогіки з іншими науками
Методологічна основа - це науковий фундамент, з позиції якого дається пояснення основних педагогічних явищ і розкриваються їхні закономірності....
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 7. Завдання педагогіки на сучасному етапі
Методологічна основа - це науковий фундамент, з позиції якого дається пояснення основних педагогічних явищ і розкриваються їхні закономірності....
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 6. Методи науково-педагогічних досліджень
Методологічна основа - це науковий фундамент, з позиції якого дається пояснення основних педагогічних явищ і розкриваються їхні закономірності....
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 4. Зв'язок дидактики з конкретними методиками
У практиці навчання різних предметів потрібно забезпечити принципову єдність у підході до дітей, у виборі форм і методів. Дидактика як загальна наука про...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 4. Структура педагогічної науки, її галузі
Методологічна основа - це науковий фундамент, з позиції якого дається пояснення основних педагогічних явищ і розкриваються їхні закономірності....
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 3. Методологія педагогіки
Методологічна основа - це науковий фундамент, з позиції якого дається пояснення основних педагогічних явищ і розкриваються їхні закономірності....
-
1. Предмет педагогіки: визначення, стадії розвитку, історія її формування як самостійної науки. 2. Визначення основних понять педагогіки. 3. Методологія...
-
1. Предмет педагогіки: визначення, стадії розвитку, історія її формування як самостійної науки. 2. Визначення основних понять педагогіки. 3. Методологія...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 1. Стан освіти в Україні
1. Стан освіти в Україні та нові нормативні документи про її організацію і реформування 2. Предмет педагогіки та її становлення як науки. Методи...
-
1. Стан освіти в Україні та нові нормативні документи про її організацію і реформування 2. Предмет педагогіки та її становлення як науки. Методи...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - Тема 3. Розвиток та формування особистості
1. Філософія і педагогіка про людину, особистість та її розвиток. 2. Три умови формування особистості підростаючої людини. 3. Вікові етапи розвитку...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 2. Глобальна освіта й українська школа
Два десятиліття тому з'явилася концепція глобальної освіти, суть якої полягає в таких педагогічних завданнях: § сформувати в учнів розвинене критичне...
-
Диференціація та індивідуалізація навчання і виховання охоплює всіх без винятку учнів, бо кожен учень повинен отримувати в школі "порцію" педагогічної...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 1. Філософія і педагогіка про людину, особистість та її розвиток
1. Філософія і педагогіка про людину, особистість та її розвиток. 2. Три умови формування особистості підростаючої людини. 3. Вікові етапи розвитку...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - Звернення до студентів
Дорогі студенти! Ви обрали професію, вище від якої, як говорив видатний слов'янський педагог Я. А. Коменський, нічого не може бути під сонцем. Крилатими...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 4. Роль діяльності, активності та спілкування в розвитку особистості
Вік дитини слід розглядати не як суму прожитого часу, її років, місяців, а як певну епоху, цикл або ступінь розвитку, відносно замкнений період, у якому...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 3. Вікові етапи розвитку особистості школяра
Вік дитини слід розглядати не як суму прожитого часу, її років, місяців, а як певну епоху, цикл або ступінь розвитку, відносно замкнений період, у якому...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 3. Система освіти в Україні та її диференціація
Система освіти - це сукупність навчальних і навчально-виховних закладів, які відповідно до законів забезпечують загальну середню і вищу освіти, здобуття...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 2. Визначення основних понять педагогіки
Основними поняттями (категоріями) педагогіки є виховання, навчання, розвиток і освіта. Самоосвіта, самовиховання, перевиховання, превентивне виховання -...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 6. Національна доктрина розвитку освіти (витяг)
Національна доктрина розвитку освіти України є державним документом, який визначає стратегію й основні напрями її розвитку у XXI столітті. Головна мета...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 4. Основні принципи організації освіти в Україні
§ Доступність для кожного громадянина всіх форм і типів послуг, які надає держава; § рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей,...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 6. Перевиховання
Перевиховання - вплив на усунення в діях, вчинках, способі життя учня негативних звичок і хибних схильностей, вад характеру та поступова заміна їх на...
-
Самовиховання - це процес цілеспрямованої роботи над розвитком і вдосконаленням людини від підліткового віку до зрілості. Самовиховання в інтелектуальній...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - 2. Три умови формування особистості підростаючої людини
Теоретично існують три умови формування особистості підростаючої людини: біогенетика вивчає її спадковість, соціогенетика і соціальна психологія -...
Педагогіка - Максимюк С. П. - 2. Основні поняття дидактики