Охорона праці в авіації - Буріченко Л. А. - 13.1. Загальні положення

13.1. Загальні положення

Для скорочення часу, який екіпаж витрачає на підготовку ПС до польоту, основний об'єм підготовчих робіт до самого запуску двигуна і перевірки працездатності систем ПС виконує ПС і спеціалісти наземних служб до передачі його екіпажу.

Технічне обслуговування авіаційної техніки під час підготовки до вильоту і в польоті здійснює екіпаж з моменту прийняття ПС від ПС перед вильотом до зарулювання на місце стоянки (вимикання двигунів). Під час виконання цих робіт виникає небезпека в появі великої кількості небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Найбільшу кількість травм і захворювань викликають такі чинники:

- повітряні судна, спецавтотранспорт і самохідні механізми, які рухаються в даний момент;

- незахищен і рухом і елементи ПС (елерони, щитки, інтерцептори, тримери, шасі, оборотні гвинти, турбіни, трапи, що випускаються і т. ін.);

Струмені відпрацьованих газів і предмети, що в них потрапили;

- конструкції, що руйнуються (бортові драбини, стрем'янки);

- високо розміщені частини ПС;

Поверхні, що мають підвищене ковзання, спричинене обледенінням, зволоженням поверхонь ПС, трапів, стрем'янок, приставних драбин і покриттів місць стоянок,- по яких пересуваються члени екіпажу;

- підвищена або знижена температура, вологість і рухливість повітря в зоні стоянки ПС і в кабіні екіпажу;

- підвищений рівень шуму, вібрації, ультра - і інфразвуку в зоні стоянки ПС і в кабіні екіпажу;

- недостатня освітленість робочої зони;

- хімічні речовини, які входять до складу матеріалів, що використовуються для виготовлення обладнання і приладів кабін екіпажів, а також тих, які застосовуються як отрутохімікати;

- нервово-психічні й емоційні перевантаження, перенапруження аналізаторів і гіподинамія.

Вимоги до безпеки праці екіпажу багато в чому залежать від типу ПС та його конструктивних особливостей. Наприклад, для екіпажів ПС авіації спецзастосування одним з основних шкідливих виробничих чинників є отрутохімікати, які застосовують при виконанні авіаційно-хімічних робіт.

У транспортних ПС з високо розміщеними крилами і двигунами, установленими в зоні хвостового оперення, вхідними та вихідними дверима, що розташовані на значній висоті відносно землі і потребують застосування аеродромних пасажирських тралів, найчастіше проявляється дія такого небезпечного виробничого чинника, як "високо розташовані частини ПС".

13.2. Безпека праці екіпажів повітряних суден

Через це ще й нині трапляються падіння з висоти членів екіпажу та обслуговуючого персоналу.

Під час підготовки екіпажу ПС до польоту (при слідуванні до нього і від нього) необхідно додержуватись маршруту руху відповідно до розмітки перону і проявляти при цьому обачність, щоб уникнути зіткнень з автотранспортом, який рухається, та іншими ПС (попадання в реактивні струмені). Екіпажу необхідно також проявляти обережність під час руху по нерівних ділянках бетонних покриттів, де розлиті ПММ, трапляється обледеніння, а також розміщене аеродромне устаткування.

Під час перебування на стоянці і в літаку екіпажу та ПС необхідно додержуватись вимог чинних інструкцій з техніки безпеки під час виконання технічного обслуговування. Палити на стоянці літаків забороняється. Члени екіпажу зобов'язані припинити завантаження літака вантажами, які заборонено перевозити або які мають пошкоджену упаковку і можуть завдати шкоди пасажирам і вплинути на безпечне завершення польоту. Запуск допоміжної силової установки, двигунів, випробування засобів механізації, вирулювання ПС здійснюють тільки використовуючи зв'язок з авіатехніком за допомогою переговорного пристрою.

Черговість виконання технічних процесів слід визначати таким чином, щоб уникнути одночасного виконання робіт, які призводять до підвищеної небезпеки (наприклад, заправка і одночасна посадка і висадка пасажирів, стравлювання кисню із системи під час роботи з електрообладнанням і т. ін.). Стоянка літака обов'язково має бути обладнана штатними засобами пожежогасіння, системою запобігання пожежі (виключення утворення горючого середовища і джерел запалювання в ньому і т. ін.).

Убезпечення пасажирів під час посадки і висадки - один з обов'язків членів екіпажу, тому їм належить слідкувати за тим, щоб суворо виконувалась вимога, яка забороняє знаходитись на борту літака пасажирам під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (заправка пальним, киснем, видалення обледеніння тепловими машинами і т. ін.).

У разі відсутності трапів або автоліфтів біля отворів вхідних і службових дверей необхідно влаштовувати і контролювати установку запобіжних ременів. Членам екіпажу забороняється відкривати вхідні й службові двері (після посадки літака) без попереднього установлення запобіжних ременів, щоб уникнути їхнього падіння за борт в результаті дії на двері пориву вітру, надмірного тиску тощо. Обдув літака тепловою машиною для видалення обледеніння здійснюють при надійному закритті усіх дверей, люків, кватирок.

Перед заправкою літака пальним, посадкою пасажирів і завантаженням вантажами все устаткування, яке знаходиться під фюзеляжем, крилом, відкритими дверима літака, необхідно прибрати. Інакше в результаті просадки літака може статися травмування людей, пошкодження літака і устаткування (трапів, спецмашин, стрем'янок, механізмів, електрокарів, вантажних візків і т. ін.). Екіпаж літака повинен контролювати виконання цієї вимоги.

Слід уникати попадання на одежу і тіло протиобліднювальної рідини типу "Арктика". Особливо небезпечне її розташування з підвітряного боку від місця розпилення. Членам екіпажу під час виконання усіх видів робіт на літаку забороняється: користуватися несправним або покритим льодом обладнанням; працювати нестандартним інструментом; користуватися приставними драбинами, не закріпленими до конструкції літака і бетонного покриття; проводити зачохління і розчохління фюзеляжу, високо розміщених частин літака без страхувальних пристроїв, а також при швидкості вітру більше 7 м/с; переміщатися по східцях стрем'янок і драбин спиною до них; бігти і скакати по них; бігти по проходах в салонах і трапах; вмикати вимикач ВИСОКА НАПРУГА ПЕРЕДАВАЧА, якщо в секторі обзору ближче 50 м знаходяться люди.

Під час буксирування ПС забороняється зрушувати його з місця, розгойдуючи тягачами; кут повороту має бути не більше як плюс 55°; усі члени екіпажу зобов'язані проявляти обачність під час руху в межах можливого обзору; користуватися гальмами коліс літака слід тільки в разі поломки буксиру вального пристрою, небезпеки зіткнення з перешкодами за командою із землі та після зупинки; забороняється буксирування з несправною гальмівною системою. Евакуацію ПС із ЗПС можна виконувати зі швидкістю 3 км/год у супроводженні авіатехніка, який знаходиться на безпечній відстані від візка шасі та має при собі упорні колодки.

У польоті екіпажу забороняється: палити, усувати несправності пілотажно-навігаційних систем і електрообладнання з розкриттям панелей і заміною запобіжників; користуватися відкритим вогнем під час роботи з киснем; не допускати стикання кисню з замасленими (масними) предметами; при підтіканні гідросуміші в кабіні літака користуватись киснем; відкривати кран балона надувного трапа всередині кабіни літака, щоб уникнути його заповнення (заклинювання) в ньому; користуватися електронагрівальними приладами не за призначенням (підігрівання салону, сушіння предметів і т. ін.).

До вимог безпеки з часом можна вносити корективи, доповнювати їх у зв'язку з надходженням в експлуатацію літаків нової модифікації, доробками існуючих літаків, накопичуваною інформацією (досвідом) профілактики травматизму екіпажів сучасних ПС.

13.3. Надання першої допомоги членам екіпажу і пасажирам у разі порушення умов польоту

Сучасні пасажирські ПС - надійний вид транспорту. Проте, враховуючи, що польоти більшості швидкісних літаків здійснюються на великих висотах, де умови для людського організму несприятливі, можливі випадки виникнення деяких аварійних ситуацій. Останні можуть виникнути при частковому або повному порушенні герметизації кабіни, а також в результаті вимушеної посадки ПС на грунт або воду.

У разі часткового порушення герметизації або повної розгерметизації кабіни висотного літака за умови, що він здійснює політ на висоті більше 2500 м, пасажири і екіпаж можуть опинитися в умовах, небезпечних для життя. Відповідно до чинних настанов та інструкцій з виконання польотів екіпажу в цьому випадку належить негайно, не перевищуючи резервного часу, знизити літак до безпечної висоти.

Проте окремі особи можуть важко перенести це зниження (навіть знепритомніти). У цьому випадку їм необхідно надати першу допомогу. У разі вимушеної посадки літака рекомендується виконувати такі заходи з надання першої допомоги:

- винести потерпілих з місця аварії (потерпілих з пошкодженим хребтом або з переломами виносити треба дуже обережно);

- негайно зробити штучне дихання, якщо потерпілий не дихає, і виконувати його до появи ознак життя або до тих пір, поки стане ясно, що потерпілий помер;

- у разі кровотечі вище і нижче рани слід накласти тугу пов'язку, якщо ж пов'язка не зупиняє кровотечі, необхідно накласти джгут;

- потерпілий у стані шоку блідий, у нього часте, нерівне дихання, пульс частішає, шкіра волога, його необхідно покласти (розпрямлене положення), трохи підняти ноги і тепло вкрити; у разі тяжкого ураження голови слід трохи підняти голову, після чого дати йому декілька ковтків гарячого солодкого чаю або будь-якого гарячого напою;

- на опіки необхідно накласти стерильну суху або змочену спиртом пов'язку, пухирі розкривати не можна;

- в разі переломів на пошкоджену кінцівку накладають шину.

Перша допомога при утопленні внаслідок вимушеної посадки літака на воду така: особа, що надає допомогу, кладе потерпілого животом вниз на зігнуте коліно своєї ноги і натискає між лопатками на спину потерпілого. Голова його при цьому звисає, і вода зі шлунка виливається. Після цього виконують штучне дихання.

Схожі статті




Охорона праці в авіації - Буріченко Л. А. - 13.1. Загальні положення

Предыдущая | Следующая