Основи психології - Вітенко І. С. - Акселерація

XX століття - час небувалого розвитку техніки, вторгнення у космічний простір - висунуло зовсім нові проблеми в розвитку людини.

Нині в усіх розвинутих країнах констатовано значне прискорення (акселерація) розвитку людини. Це прискорення спостерігається за різними показниками вже з самого раннього віку. Так, довжина тіла новонародженої дитини збільшилась за останні 30-40 років на І см. Подвоєння маси тіла грудної дитини настає на І місяць раніше прийнятого строку. Дуже яскраво це прискорення виражено у підлітків 12-15 років. За 80 років 15-річні підлітки стали вищими на 20 см, а маса їх тіла збільшилась на І б кг, в середньому підлітки 14-16 років за останні 100-120 років у всіх європейських країнах стали вищі на 15-20 см. При цьому збільшення зросту закінчується раніше: у дівчат - у 16-17 років, у юнаків - у 18-19 років. За цей період середній зріст дорослої людини збільшився на 7-10 см.

Статеве дозрівання в Європі у дівчаток настає тепер у 13-14 років, зараз англійські дівчата дозрівають раніше від своїх індуських ровесниць, хоча раніше було навпаки.

Складніше питання щодо акселерації фізіологічних функцій, про їх стан судять за спортивними показниками. Так, за даними вчених Німеччини, 16-річні підлітки стрибають на 60 см далі, на 20 см вище і штовхають ядро на 1-2 м далі, ніж їхні ровесники в 1910 році.

Акселерація є результатом впливу багатьох факторів, тому спроби пояснити це прискорення зміною клімату чи вітамінізацією харчування не розв'язують питання. Можливо, акселерація зумовлена великими змінами середовища, в якому перебуває людина.

Зміст акселерації яскраво виражає взаємозв'язок соціального і біологічного в онтогенетичному розвитку людини, в процесі її життєдіяльності.

Лікар у своїй практичній діяльності повинен враховувати процес акселерації, особливо при контакті з підлітками. Часто акселерація вносить істотні зміни в їх календарний вік.

Особливості психіки та центральної нервової системи дорослої людини

Становлення та розвиток нервової системи людини призводять до відповідних змін у її психіці. Тому знання окремих властивостей нервової системи дорослої людини доповнює розуміння складності описаних вище психічних процесів і станів та вказує на велику відносність спроб механічного моделювання її психіки.

Кількість клітин у корі головного мозку дорівнює, за даними Хауга, 16,5-18 млрд., а кількість клітин у центральній нервовій системі - понад 20 млрд.

Загальна поверхня кори мозку - 220 000 мм2, з них 1/3 припадає на відкриту поверхню, 2/3 - на заховану в борознах. Густота розташування клітин з роками змінюється, різко знижуючись між 18-45 роками і далі до старості (рис 1.7).

поверхня кори мозку

Рис. 1.7. Поверхня кори мозку

Зважають, що розмір нервової клітини в середньому становить 5-200 мк. Дрібні клітини (11 і IV шари) вважають в основному аферентними, великі (V і VI шари) - еферентними.

Зв'язок між нервовими клітинами здійснюється "синапсами" - точкою контакту між клітиною з її відростками і прилеглими до неї тонкими розгалуженнями відростків інших клітин, закінчення яких утворюють потовщення - синоптичні бляшки (шипики). Кожна клітина має в середньому 3-4 тис. таких синапсів, а клітини ретикулярної формації - до 12 тис. Загальна ж кількість синапсів становить 56 * 1012, тобто астрономічну величину. Функціонально синапси поділяють на збуджуючі і гальмівні.

Для людини найхарактерніше переважання лобної і скроневої ділянок, поверхня яких у сумі складає 47 % усієї поверхні півкуль.

Наведені кількісні дані важливі для розуміння деяких сучасних психологічних проблем, зокрема моделювання психічних процесів. Одночасно ці дані підкреслюють дві основні особливості центральної нервової системи - її надзвичайну складність і великі можливості (пластичність).

Мозок є зим органом, який постійно функціонує і вимагає відповідної підтримки - живлення. На живлення мозкової тканини витрачається 1/5 частина всієї крові людини, за хвилину мозок поглинає біля 50 см3 кисню (як і серце), а весь організм - 300 см3 (рис. 1.8).

Основні речовини, що живлять мозок, - це вуглеводи. Із 500 г вуглеводів, які повинна споживати людина за добу, 90 г поглинає мозок. Основний вуглевод, яким живиться мозок, - глюкоза, її запас у мозку малий, у 100 г мозкової речовини міститься 0,04 і глюкози. Тому для нормального функціонування мозку з кров'ю повинен находити не лише кисень, а й глюкоза.

сагітальна томограма та переріз мозку

Рис. 1.8. Сагітальна томограма та переріз мозку

Найбільш васкуляризована - сіра речовина, в кожному її відділі капілярів на 200-300 % більше, ніж у білій. Загальна довжина капілярів в одній півкулі за Ліндтреном становить 11 км, за новішими даними (С. М. Блінков та 1.1. Глезер) - 560 км. Найбільша кількість капілярів у корі, менше їх у передніх рогах, у білій речовині, в передніх стовпах спинного мозку. Довжина капілярів у людей не змінюється з роками. Після 35 років спостерігається зменшення швидкості кровообігу і збільшення цереброваскулярного опору, зниження ж споживання мозком кисню спостерігається значно пізніше.

Схожі статті




Основи психології - Вітенко І. С. - Акселерація

Предыдущая | Следующая