Основи педагогічної ергономіки - Карапузова Н. Д. - Вимоги до шкільних меблів

Успішну навчальну діяльність школяра забезпечує належне організування його робочого місця: правильно дібрані розміри обладнання, відповідність засобів навчання зоровим, слуховим і дотиковим аналізаторам, естетично привабливий дизайн тощо. Робоче місце конструюють з дотриманням ергономічних вимог (антропометричних, біомеханічних, фізіологічних, естетичних), які сприятимуть високій працездатності за оптимальних затрат у навчальній діяльності, зберігатимуть здоров'я учня. Завдання педагога - виховати в учнів високу організаційну культуру праці на робочому місці.

Статика та динаміка людського тіла

Для збереження здоров'я та забезпечення ефективності навчального процесу важливе значення мають такі фізичні явища як статика та динаміка тіла школяра.

Статика - це стан спокою та рівноваги будь-якого фізичного тіла, зокрема людського. Під Динамікою Розуміють стан руху фізичного тіла, розвиток чи зміну явища. Статика людського тіла не означає нерухомості. Статична складова робочої пози передбачає збереження рівноваги тіла людини, яка забезпечується постійним м'язовим напруженням. Динаміка робочої пози характеризує рухову активність людини, необхідну для виконання роботи.

Положення тіла та робоча поза

Одним із найважливіших проявів діяльності дитини на уроці в школі є вимушена регламентована алгоритмом навчального процесу рухова активність. Цей алгоритм передбачає робочу позу в положенні сидячи з обмеженими рухами рук і корпуса.

Робоча поза формується зі статичного та динамічного елементів. Вона становить об'єкт дослідження ергономіки, оскільки є переважно статичною і найбільше сприяє швидкій втомі учня, порушенню його постави чи посиленню наявних порушень.

"Положення тіла" і "поза", з погляду біомеханіки, є різними поняттями. Положення тіла визначається його орієнтацією та розміщенням у просторі, а також відношенням до опори - стоячи, сидячи, лежачи. Кожне з них характеризується певним розташуванням ланок опорного апарату і внутрішніх органів, рівнем напруженості м'язів, станом кровоносної та дихальної систем і, відповідно, витратою енергії.

У кожному із положень тіла розрізняють численні пози - взаємопов'язані розміщення ланок опорної системи тіла (плече - передпліччя - кисть, стегно - гомілка - стопа, голова - шия, вигини хребетного стовпа тощо) в кожен момент роботи школяра на робочому місці. Вони визначаються не лише видом діяльності (читання, письмо, усна відповідь), а й особливостями предметно-просторового оточення. Ідеться про шкільні меблі (стіл, стілець, підставка для ніг), співвідношення їх параметрів, характер поверхонь, до яких дитина постійно торкається, розміри підручників, зошитів, пеналів, шкільної дошки тощо.

Положення стоячи є природнішим для людини, ніж сидячи. Воно сформувалося внаслідок еволюції у зв'язку з прямоходінням. Для його підтримання в тілі людини утворилися певні анатомічні структури: вигини хребта і стопи, певний кут нахилу таза тощо, У цьому положенні людина має сприятливі умови для зорового огляду, пересування та рухових реакцій на подразнення різноманітних аналізаторів. Однак тривале стояння більше втомлює, ніж сидіння, оскільки потребує значної роботи м'язів для підтримання рівноваги тіла. При цьому збільшується гідростатичний тиск на стінки судин, застій крові у м'язах нижніх кінцівок.

Сидіння має такі переваги: зменшується навантаження на опорно-рухову систему для підтримання ваги тіла і збереження його рівноваги; на кровоносну систему, що суттєво знижує енергетичні витрати організму. Однак тривала робота в сидячому положенні може призвести до розслаблення м'язів живота і тазового дна, патологічних змін міжхребцевих дисків, сутулості, що особливо небезпечно для молодших школярів.

Найраціональнішим є пропорційне розташування частин тіла, яке забезпечує тривалу працездатність. Таку позу можна підтримувати як довільно, так і мимовільно. Довільне підтримання робочої пози неефективне, адже потребує постійної усвідомленої корекції ("Сидіть прямо!" тощо) з боку вчителя та учнів. Мимовільне забезпечення правильної пози можливе двома способами: створення певних предметно-просторових умов, тобто наявність таких опорних поверхонь навчальних меблів (столів, стільців, підставок для ніг), які б мимовільно і постійно випрямляли спину дитини, примушували її тримати руки на столі, а ноги на підставці; зміна рухових режимів у процесі уроку, навчального дня.

Вимоги до шкільних меблів

Ергономічні розміри, на відміну від класичних, вимірюють у різних положеннях тіла людини (стоячи, сидячи, лежачи) і позах, які імітують найтиповіші робочі пози та рухи (руки витягнуті вперед, в сторони, розмах рук та ін., табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Ергономічні розміри тіла учнів (1-4 класи)

Назва ознаки

Розміри ознаки, см

1

2

Довжина тіла

109,5-160,0

Висота очей над підлогою (положення стоячи)

100,5-145,0

Висота плечової точки над підлогою

84,0-132,0

Закінчення таблиці 2.4

1

2

Висота ліктя над підлогою

66,0-98,0

Розмах рук, зігнутих у ліктях

58,0-85,0

Найбільший міжліктьовий діаметр

27,0-50,0

Довжина передпліччя із кистю

22,0-33,0

Часто забезпечення оптимальної робочої пози ускладнюється невідповідністю параметрів шкільних меблів розмірам тіла дитини. Основний недолік у конструкції сучасних парт полягає в тому, що недостатньо враховані ергономічні (на відміну від класичних) розміри тіла школяра. Однак слід зважати на те, що в результаті процесів акселерації потрібно постійно оновлювати дані.

Схожі статті




Основи педагогічної ергономіки - Карапузова Н. Д. - Вимоги до шкільних меблів

Предыдущая | Следующая