Основи охорони праці - Атаманчук П. С. - РОБОТА № 16. Методи визначення працездатності людини

Мета роботи: засвоїти основні поняття та методи оцінки працездатності і оволодіти умінням визначення працездатності людини.

І. Цільова програма

№ з/п

Змістово-методичні орієнтири навчання

Рівень знань

Початковий

Кінцевий

Змістові

1.

Оцінка працездатності людини. Показники праце здатності

РО

ПОЗ

2.

Дослідження працездатності

ЗЗ

ПОЗ

Компетентнісно-світоглядні

3.

Динаміка показників функціонального стану організму. Розвиток утоми

РО

Н

4.

Функціональний стан людини, що зайнята розумовою (фізичною) працею

ПОЗ

У

ІІ. Підготовка до роботи

1. Повторити навчальний матеріал, що стосується проблеми працездатності людини та методів її визначення.

2. Діагностика початкового рівня знань:

1 (РО). Назвіть основні методи здійснення оцінки працездатності людини?

2 (РО). Поясніть, що відносять до прямих показників працездатності?

3 (ЗЗ). Яким чином одержують адекватне уявлення про працездатність людини?

4 (РО). Опишіть, як динаміка працездатності впливає на розвиток утоми?

5 (РО). Що розуміють під оптимальними умовами праці?

ІІІ. Теоретичні відомості

Працездатність - це максимальна здатність людини до виконання конкретної професійної діяльності в рамках визначеного часу та параметрів ефективності.

Основним методичним підходом при оцінці працездатності людини є використання прямих і непрямих показників. До прямих показників працездатності відносять результати роботи: точність і швидкість її виконання, помилки і продуктивність праці. Як непрямі показники використовується динаміка показників функціонального стану організму, тобто ступінь відхилення їх при роботі від вихідного значення чи від фізіологічної норми. Найбільш повне й адекватне уявлення про працездатність можна отримати при вивченні як виробничих характеристик робочої діяльності, так і рівня функціональних змін різних органів і систем, найбільш завантажених при досліджуваному різновиді праці.

Дослідження працездатності починається з характеристики всього комплексу факторів, специфічних для тієї чи іншої професії, їх якісної оцінки, що дає змогу визначити фізіологічні зміни і прогнозувати можливий вплив праці на організм людини. Фізіологія праці сьогодні не має універсальної методики професіографії, з допомогою якої можна було б характеризувати будь-який різновид праці. У більшості досліджень є описова характеристика деяких різновидів праці, яка дає уявлення про якісні особливості специфіки режиму, гігієнічні умови, навантаження на центральну нервову систему, фізичний компонент тощо. Однак і така далеко не повна професіографічна оцінка дає змогу помітити різницю в ступені впливу на організм людини комплексу факторів, які характеризують умови праці, тобто ступінь важкості і напруженості праці, параметри виробничого середовища. Крім зазначених вище факторів великий вплив на продуктивність праці не залежно від виду професії чинить трудове середовище. Трудове середовище - це цілісність матеріальних факторів процесу праці і суспільних відносин, що виникають між учасниками праці.

Ефективність праці людини значною мірою визначається функціональним станом організму. Зі зміною функцій виконавчих систем змінюється рівень активності серцево-судинної і дихальної системи, які забезпечують роботу перших. Вивчення працездатності за функціональним станом працюючого пов' язане з розв' язанням низки завдань, які випливають зі специфіки виробничого процесу. Насамперед необхідно визначити, які функції і на яких етапах роботи беруть на себе основне навантаження. Це визначає вибір фізіологічних показників. У кожному конкретному випадку він здійснюється з урахуванням оцінки стану спочатку тих систем організму, які найбільш важливі для забезпечення конкретної професійної діяльності.

Динаміка працездатності і розвиток утоми при фізичній і розумовій праці принципово не різняться. Однак при втомі, пов' язаній з розумовою діяльністю, найбільш виражені функціональні зміни спостерігаються в центральній нервовій системі. Тому для оцінки функціонального стану людини, зайнятої переважно розумовою працею,

Можуть бути використані дані, які характеризують швидкість рухових реакцій, поверхневу чутливість шкіри, пороги слухової і вібраційної чутливості, точність координації рухів, показники функціонального стану зорового аналізатора, психофізіологічні показники (коректурні проби, тести на увагу, пам' ять), а також показники функціонального стану кровообігу, дихання та ін. Динаміку працездатності людини протягом доби можна відобразити кривою нормальної працездатності протягом доби (Рис. 16.1).

При оцінці переважно фізичної праці можуть бути використані показники стану нервовом' язової системи (сила, витривалість окремих м' язових груп), показники гемодинаміки, дихання, часу умовно-рухових реакцій. Поділ показників оцінки функціонального стану при розумовій та фізичній праці є відносним. При будь-якому різновиді роботи можуть бути використані електроенцефалографія, електрокардіографія, реонцефалографія, електроміографія, складні біохімічні методи. В процесі діагностики втоми функціонального стану людини використовуються різноманітні тести і проби.

Субмаксимальні тести при навантаженнях. Дослідження свідчать, що найбільш цінну інформацію про функціональний стан серцево-судинної системи дає облік змін основних гемодинамічних параметрів не у відновний період, а безпосередньо під час виконання дозованих навантажень.

Визначення фізичної працездатності (ФПЗ) при навантажувальних тестах і при виконанні професійних обов'язків має велике значення для оцінки функціонального стану серцеве і судинної і дихальної системи. У практиці часто користуються показниками не максимальної роботи, а роботи при частоті серцевих скорочень 170 на 1 хв. (ФПЗ170). У цьому тесті поетапно збільшується навантаження до досягнення частоти серцевих скорочень 170 на 1 хв. Такий рівень навантаження (кгм/хв.) і є показником ФПЗ170.

Тест зі сходинками є найбільш фізіологічним і доступним для осіб будь-якого віку і працездатності. Використовують стандартну подвійну сходинку (рис. 16.2). На верхній сходинці людина повинна стояти випроставшись ставити обидві п' ятки на підлогу після кожного

Спуску.

Для визначення субмаксимального рівня навантаження при тесті зі сходинками можна використати табл. 16.1, в якій зазначена кількість підйомів на подвійну сходинку за 1 хв. протягом 4 хв. і яка відповідає 75 % максимального споживання кисню для осіб середньої фізичної здатності різної статі, маси і віку.

Зрозуміло, що до цього рівня навантаження треба підійти поступово. У табл. 16.1. над кожним стовпчиком у дужках зазначені частота скорочень серця (ЧСС) (пошт/хв.), яка відповідає середній фізичній здатності жінок і чоловіків даної вікової групи. Якщо частота пульсу при зазначеному для нього навантаженні буде різнитися менше, ніж на 10 за 1 хв. від наведеного в дужках значення, то фізичний стан людини можна вважати задовільним. Якщо частота пульсу нижча від наведеної в дужках на 10 більше, то фізична здатність людини вища середньої, а якщо частота пульсу на 10 за 1 хв. і більше вища, ніж зазначена в дужках, то фізична здатність низька.

Таблиця 16.1

Субмаксимальні навантаження при степ-тесті та їх оцінка для осіб різного віку, статі і маси

Маса, кг

Вік, роки

20-29 30-39 40-49 50-59

Жінки (підйом за 1 хв.)

(167)

(160)

(154)

(145)

36

16

16

14

10

41

17

16

14

10

45

17

17

14

10

50

17

17

15

10

54

17

17

15

10

59

18

17

15

10

63

18

17

15

10

68

18

18

15

10

72

18

18

15

10

77

18

18

15

10

81 і більше

18

18

16

10

Чоловіки (підйом за 1 хв.)

(161)

(156)

(152)

(145)

50

20

18

16

13

54

20

19

16

13

59

20

19

16

13

63

21

19

17

13

68

21

19

17

13

72

21

19

17

13

77

21

19

17

14

81

21

19

17

14

86

21

19

17

14

91 і більше

21

20

17

14

ІV. Технологія і техніка виконання експериментів

1. Оцінка серцево-судинно? система. Простий тест Руф'є-Діксо-на: ((Р1 + Р2 + Р3) - 200)/10, де Р1 - пульс в спокої; Р2 - пульс після 20 присідань; Р3 - пульс після хвилини відпочинку. Результат: 1-3 - дуже добрий показник, 3-6 - добрий.

Ваш результат:_

2. Ортостатична проба. Людина лежить на кушетці 5 хв. потім фіксується частота скорочень серця. Після цього вона встає і ЧСС знову підраховується. У нормі при переході зі стану лежачи у стан стоячи ЧСС збільшується на 10-12 пошт./хв. Збільшення ЧСС до 20 пошт./хв. засвідчує задовільну реакцію, а понад 20 пошт./хв. - незадовільну, тобто недостатню нервову регуляцію серцево-судинної системи.

Ваш результат:_

3. Клиностатична проба - перехід зі стану стоячи в стан лежачи. У нормі зменшення ЧСС становить 6-10 пошт./хвилину.

Ваш результат:_

4. Проба з 20 присіданнями (проба Мартіне). Підраховується ЧСС в спокої. Після 20 глибоких присідань (ноги нарізно, руки витягнуті вперед) протягом 30 сек. визначають процент почастішання пульсу від вихідного рівня. Оцінка роботи: при почастішанні пульсу на 25 % стан серцево-судинної системи оцінюється як добрий, на 50-75 % - задовільний, більше ніж 75 % - незадовільний.

За допомогою тонометра, який зображений на рис. 16.3 виміряйте артеріальний тиск до і після проби. При здоровій реакції на фізичне навантаження систолічний (верхній) тиск зростає 25-30 мм. рт. ст., а діасто-лічний (нижній) або лишається на попередньому рівні, або незначно (на 5-10 мм. рт. ст.) знижується.

Ваш результат:_

5. Коефіцієнт витривалості визначаємо за формулою Кваса. Тест характеризує функціональний стан серцево-судинної системи і є інтегральною величиною, яка об'єднує ЧСС, систолічний і діастолічний тиск: КВ = ЧСС o 10/Тпульс.

У нормі КВ становить 16. Збільшення його свідчить про послаблення діяльності серцево-судинної системи, зменшення - про посилення.

Ваш результат:_

6. Тест на відновлення. Під час другої світової війни для визначення придатності військових запровадили в практику Гарвардський степ-тест. Він передбачає підйом на сходинку заввишки 50 см зі швидкістю ЗО підйомів за хвилину до настання виснаження, але не більше 5 хвилин. Лише 1/3 здорових молодих хлопців могли витримати таке навантаження. Оцінка тесту спрощена, а саме береться до уваги ЧСС на 1-й хвилині відновного періоду. При такій оцінці "Індекс придатності" визначається за формулою: Індекс степ-тесту = ЮОтДЗ^гь), де г - час, який міг витримувати рекрут під час тесту, сек.; //, - частота пульсу на першій хвилині відновного періоду.

Оцінка результатів Гарвардського степ-тесту

Оцінка

Індекс степ-тест

Відмінно

90

Добре

80-89,9

Посередньо

65-79,9

Слабо

55-64,9

Погано

55

7. Визначте свою працездатність за допомогою тесту зі сходинками. Виконана за одиницю часу робота при степ-тесті може бути досить точно визначена на основі маси тіла пацієнта, висоти сходинки і кількості сходжень за даний час: XV = т o її o ї o 1,33, де ¥ - навантаження, кгм/хв.; т - маса тіла, кг; її - висота сходинки, м; 1 - кількість підйомів за 1 хв.; 1,33 - поправковий коефіцієнт, який враховує фізичні затрати на спуск, зі сходинок, які становлять 1/3 затрати на підйом.

Розрахунки:



Схожі статті




Основи охорони праці - Атаманчук П. С. - РОБОТА № 16. Методи визначення працездатності людини

Предыдущая | Следующая