Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 13. літературний напрям
13.1. Бароко
13.2. Класицизм
13.3. Сентименталізм
13.4. Романтизм
13.5. Реалізм
13.6. Натуралізм
13.7. Модернізм і його стильові течії
13.8. Авангардизм і його стильові течії
13.9. Соціалістичний реалізм
13.10. Постмодернізм
Літературний напрям - не конкретно-історичне втілення художнього методу. Напрям об'єднує митців на основі методу і подібних стильових особливостей. Автори "Літературознавчого словника-довідника" називають такі чинники літературного напряму:
1. Світоглядний... фундамент, який породжує певну концепцію дійсності, певний спосіб її пізнання, розуміння суспільно-історичних закономірностей, місця людини у суспільстві та Всесвіті. Сюди ж відносяться ідейні переконання, спрямовані па зміну наявних суспільних відносин, суспільні та моральні ідеали, згідно з якими оцінюється сучасність, а також погляди на роль і значення літературної творчості в житті суспільства, історичної епохи, людської культури в цілому.
2. Поетика як система більш-менш нормативних правил... Власне поетика зосереджує в собі всі специфічні художні особливості літературного напряму (на рівні стилю, композиції і т. ін.), визначає його літературну суть.
3. Спільність мотивів, тем, ідей, образів, сюжетних схем, що переважають у певному літературному напрямі...
4. Сукупність художніх засобів, регульованих поетикою літературного напряму. Це певні стильові, композиційні особливості, певні жанрові форми, що переважають у даному літературному напрямі, є характерними для творчості його представників".
Зміна напрямів виражає закономірності літературного процесу. Творчість багатьох письменників виходить за межі напрямів. В. Гюго починав свою творчість як класицист, а згодом перейшов на позиції романтизму. О. Пушкін, Т. Шевченко були і романтиками, і реалістами. Літературні напрями мають національні особливості.
Дотримуючись періодичності літературного процесу, запропонованої Д. Ч (іжевським, розглянемо розвиток художньої літератури в естетико-стильовій системі координат.
Окреме місце у літературному процесі займає фольклор - перша стадія художньої словесності. На основі фольклору сформувалася писемна література. М. Грушевський писав: "Хоч наша писана література не позбавлена творів високо цінних..., але все-таки в порівнянні з багатою усною словесністю наша писана традиція аж до останнього відродження XIX віку являється сорозмірно невеликим сегментом".
Фольклор за типом творчості має романтичний характер, він з'явився як протилежність міфології з її практичним реалістичним змістом. Писана література, що почалася як антитеза до фольклору, мала реалістичний зміст. До того ж у фольклорі домінує колективне творення, а письменство - індивідуальна творчість. Фольклорні зразки, поширюючись в усній формі, набували варіантності, у них зникали індивідуальні особливості, пов'язані з місцем і часом дії, зоставалося загальне, характерне для різних місць і часів, і всієї нації. У писаній літературі відображалося індивідуальне світосприйняття і світорозуміння, а у фольклорі - душа нації.
"Із-за вдосконалення, поширення писемної літератури (загальніше цивілізації), - відзначає В. Пахаренко, - фольклор невпинно слабне, згасає (спочатку на рівні творення, а тоді й па рівні поширення), його залишки деградують, переходять у т. зв. масову культуру, кітч. Цей сумний, хоч і неминучий, процес згасання фольклору спостерігаємо нині, зокрема, і в Україні".
У літературі українського середньовіччя Д. Чижевський виділяє монументальний (X) ст.) і орнаментальний (XII-XIII ст.) стилі. Монументальний стиль з'явився у той період, коли Київ був політичним, церковним і мистецьким центром Сходу Європи. У той час у літературно-релігійному світогляді утвердилася філософія християнського оптимізму. Монументальний стиль або рання готика характеризуються такими особливостями: зосередження уваги на змісті, простота композиції і синтаксису, обмеженість прикрашальних засобів. Особливості монументального стилю виразно постають з "Повісті врем'яних літ": короткі афористичні речення, ритмізація мови, використання усталених засобів при змалюванні подій, утвердження думки про самостійне історичне і політичне життя Руси. осуд чвар і здирниці ва князів, заклик до єдності усіх руських земель, відмова від язичництва, утвердження християнського світогляду. За типом творчості монументальний стиль - реалістичний. Окремі особливості монументального стилю є у літературі класицизму, бароко, соцреалізму.
Орнаментальний (лат. ornamentum - прикраса) стиль припадає па XII-XIII ст. Його особливості: багатотемність творів, мозаїчність композиції, наявність історичних екскурсів, ліричних відступів. У "Слові о полку Ігоревім" розповідь про сучасні події поєднується зі спогадами про минуле. Орнаментальний стиль використовує символічні образи, постійні епітети, гіперболи, складні синтаксичні конструкції. Про поразку Ігоря автор говорить символами: "Впали прапори Ігореві... Тут не вистачило кривавого вина, тут сміливі русичі закінчили учту: сватів напоїли, а самі полягли за землю Руську". Битва змальована як "учта", "посів", "жнива": "Чорна земля під копитами кістьми була засіяна, кров'ю полита, сумом зійшла на руську землю". Використовуючи гіперболу, автор створює напінфантастичну картину: князь Святослав, який переміг половців, нагадує космічну стихійну силу: "наступив на землю половецьку, притоптав могили та яруги, замутив річки та озера, висушив потоки та болота, а поганого Кобяка з лукомор'я від залізних великих полків половецьких, як вихор вирвав". Мова "Слова о полку Ігоревім" мелодійна, багата па асонанси та алітерації ("уже бо Сула не течет cеребреними струями"). Автор твору вдало відтворив настрої та переживання героїв.
За типом творчості монументальний стиль - реалістичний, а орнаментальний - романтичний.
Переходова доба (XlV-XVcm.) не дала оригінальних творів. Причиною були складні історичні умови нашого народу.
Ренесанс та реформація (XVI-XVH ст).
Ренесанс (франц. renaissance, лат. renascor - відроджуюсь) відновив античний ідеал краси, поставив у центр уваги всебічно розвинуту особистість. На місце властивого епосі середньовіччя геоцентризму прийшов антропоцентризм. Визначальне місце у мистецтві зайняв реалістичний тип творчості. Для стилю доби Відродження характерні гуманізм, наслідування античного мистецтва, звернення до життя простих людей, егоцентричний індивідуалізм, критика середньовіччя.
Батьківщиною Ренесансу стала Італія, згодом він поширився в Англії, Франції, Німеччині, Іспанії. З Відродженням пов'язана творчість Франческо Петрарки (1304-1374 pp.), Джованні Боккаччо (1313-1375 pp.), Данте Аліг'єрі (1265-1320 pp.), Леонардо да Вінчі (1452-1519 pp.), Франсуа Рабле (1494-1553 pp.), Мігеля де Сервантеса (1547-1616 pp.), Вільяма Шекспіра(1564-1616рр.).
Свого роду викликом Ренесансу з його раціоналізмом, егоцентричним індивідуалізмом, антропоцентризмом стала реформація з теоцентризмом, ідеологією християнства. Єдине, шо об'єднувало Ренесанс та реформацію - це критика середньовіччя і католицької церкви.
Ідеї Відродження в Україні почали утверджуватися в кінці XV ст. тими українцями, які навчалися в європейських вузах і прийняли католицьку віру. Вони обирали собі прізвиша-геоніми типу Русин, Роксолянин, декларуючи таким чином своє українство. Найвидатнішими поетами доби Відродження в Україні є Юрій Дрогобич (1450-1494 pp.), Павло Русин з Красна (1470-1517 pp.), Станіслав Роксолянин Оріховський (1513-1566 pp.). Найпомітніший слід в українській літературі епохи Відродження залишили твори Івана Вишенського.
На зміну Ренесансу у XVII ст. прийшла доба бароко.
Схожі статті
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 12.1. Творчість письменника
12.1. Творчість письменника 12.2. Стиль 12.3. Літературна школа 12.4. Літературна група 12.5. Літературна течія 12.6. Художній метод 12.1. Творчість...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 12.2. Стиль
12.1. Творчість письменника 12.2. Стиль 12.3. Літературна школа 12.4. Літературна група 12.5. Літературна течія 12.6. Художній метод 12.1. Творчість...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 12. ПРОБЛЕМИ ТИПОЛОГІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ
12.1. Творчість письменника 12.2. Стиль 12.3. Літературна школа 12.4. Літературна група 12.5. Літературна течія 12.6. Художній метод 12.1. Творчість...
-
У XX столітті українське літературознавство мало помітні здобутки і втрати, пов'язані з поразкою української національної революції, приходом до влади...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 4.5. Постколоніальна критика
Цей напрям виник в англомовному літературознавстві наприкінці 70-х років XX століття. У його формуванні помітну роль відіграли деконструктивізм, новий...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни
1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово "література" походить від латинського...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.3. Культурно-історична школа
Родоначальник культурно-історичної школи французький історик, мистецтвознавець Іпполіт Тен (1828-1893 pp.). Школа базувалася на філософії позитивізму,...
-
В останні десятиліття XIX ст. центром літературного життя стає Галичина. Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876), заборона національних...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни
1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово "література" походить від латинського...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 12.3. Літературна школа
Літературна школа - це професійна близкість групи письменників. Автори "Словника літературознавчих термінів" В. Лесин і О. Пулинець під школою розуміють...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 4.4. Рецептивна естетика
Цей напрям обгрунтували німецькі літературознавці з Констанцського університету Ганс Роберт Яусс і Вольфганг Ізер. Він набув широкої популярності у 70-ті...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.6. Фройдизм
Популярним напрямом світового літературознавства XX століття став фройдизм. Його засновник австрійський лікар-психіатр Зигмунд Фройд (1856-1939 рр.) у...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.4. Компаративізм
Родоначальник культурно-історичної школи французький історик, мистецтвознавець Іпполіт Тен (1828-1893 pp.). Школа базувалася на філософії позитивізму,...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 10.1. Поняття про рід, вид, жанр
10.1. Поняття про рід, вид, жанр 10.2. Особливості епосу, види епічних творів 10.3. Лірика, особливості, види, жанри 10.4. Особливості драми, види і...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 10. ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА ЯК СИСТЕМА
10.1. Поняття про рід, вид, жанр 10.2. Особливості епосу, види епічних творів 10.3. Лірика, особливості, види, жанри 10.4. Особливості драми, види і...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 7.4. Характер. Проблема типового
Ядром художнього образу є характер (грец. Charakter - особливість, відмітна риса). Характер - це тип поведінки, внутрішня сутність людини. Як відзначає...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 1. ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА
1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово "література" походить від латинського...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.5. Літературно-критична думка в епоху класицизму
По завершенні доби Відродження наприкінці XVI ст. утверджується естетика бароко. Цей загальноєвропейський напрям охопив країни Південної та Східної...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.4. Теоретико-літературна думка в епоху бароко
По завершенні доби Відродження наприкінці XVI ст. утверджується естетика бароко. Цей загальноєвропейський напрям охопив країни Південної та Східної...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 4.2. Деконструктивізм
4.1. Постструктуралізм 4.2. Деконструктивізм 4.3. Фемінізм 4.4. Рецептивна естетика 4.5. Постколоніальна критика 4.1. Постструктуралізм Постструктуралізм...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 4.1. Постструктуралізм
4.1. Постструктуралізм 4.2. Деконструктивізм 4.3. Фемінізм 4.4. Рецептивна естетика 4.5. Постколоніальна критика 4.1. Постструктуралізм Постструктуралізм...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 4. НОВІТНІ НАПРЯМИ І ТЕЧІЇ У ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ
4.1. Постструктуралізм 4.2. Деконструктивізм 4.3. Фемінізм 4.4. Рецептивна естетика 4.5. Постколоніальна критика 4.1. Постструктуралізм Постструктуралізм...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.8. Екзистенціалізм
Популярною течією у літературознавстві був екзистенціалізм (лат. exstentia - існування). Він почав формуватися у працях російських філософів Лева...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.7. Структуралізм
Структуралізм (лат. struktura - будова, розміщення) почав формуватися у 20-30-х роках XX століття. У його становленні відіграла важливу роль концепція Ф....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.3. Теоретико-літературна думка епохи Відродження
Розпал античного світу і встановлення феодального ладу позначилися на особливостях культури. В епоху середньовіччя (V-XV ст.) антична література була...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.1.5. Пафос і його різновиди
З ідеєю тісно пов'язаний пафос (грец. pathos - почуття, пристрасть) - натхнення, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане ідеєю чи подією....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.1.4. Ідея
Органічною частиною змісту є ідея. Ідея пов'язана з темою, але вони не тотожні. Деякі літературознавці ототожнюють ідею з темою, бо орієнтуються на...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.1.3. Проблема
У структурі поняття "теми" виділяють зовнішню і внутрішню теми. Зовнішня тема - це те, що змальоване в цілому, вказівка на вибраний письменником об'єкт,...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.1.2. Тема
У структурі поняття "теми" виділяють зовнішню і внутрішню теми. Зовнішня тема - це те, що змальоване в цілому, вказівка на вибраний письменником об'єкт,...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 7.6. Свобода творчості і детермінізм
Свобода творчості є передумовою творчого процесу, цс визнання права письменника на створення свого художнього світу, на моделювання вірогідних і...
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 13. літературний напрям