Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 4.5. Постколоніальна критика
Цей напрям виник в англомовному літературознавстві наприкінці 70-х років XX століття. У його формуванні помітну роль відіграли деконструктивізм, новий історизм, психоаналіз, фемінізм, марксизм і праця американського вченого, уродженця Палестини Едварда Саїда "Орієнталізм" (1978 р.). "Саїд, - відзначає Марко Павлишин, - відкрив шлях хвилі досліджень, які розмасковують - де конструюють тексти вказуючи на їхню заангажованість в імперських чи неоімперських інтересах. Більшість із них послуговуються досягненнями постструктуралізму Дерріди, хоч існує протилежна тенденція вимагати від критика виразної політичної активності замість тонкощів та зарозумілостей "високої теорії"".
Проблемою постколоніальних студій, яка сприяє дисциплінарній розмитості відсутність загальноприйнятого терміна "постколоніальний" щодо явищ культури. Первісне хронологічне значення ("післяколоніального періоду") багатьом здається неадекватним, оскільки економічні, політичні, тим паче культурні умови колоніалізму не припиняються з проголошенням незалежності держави. Постколоніальне, відмежовуючись від колоніального, вбирає в себе його історичний досвід, а то й співіснує з ним в одному часі, місці й навіть одному культурному явищі.
Політологи розглядають колоніалізм як сукупність заходів, завдяки яким колонізатор перебирає і реалізовує владу над колонізованим, примушуючи його діяти в інтересах колонізатора; економісти вбачають його основну рису в підкоренні економіки колонізованої території потребам колонізатора, його вигоді на світовому ринку. Культурний колоніалізм - це комплекс заходів культурних установ та ідеологій у будь-яких видах популярної чи високої культури, спрямований на підтримку політичної та економічної влади. На думку М. Павлишина, виникнення політичного і культурного постколоніалізму є поступовим процесом, який складається з багатовимірних і неодночасних змін у поглядах і діях людей та груп.
Колоніалізм табуював і ліквідував пам'ять про особи й події в історії культури, які заперечували провінційність і вторинність українськості. Антиколоніалізм повернув "Історію русів", "Книги битія українського народу", розстріляне відродження, дисидентську культуру 60-70-х років разом з поезією В. Стуса, І. Калинця і культуру діаспори.
Постколоніальні дослідження умовно ділять на три групи. Першу групу становлять студії, в яких є спроби відповісти на питання: "Що таке постколоніальність?". Другу - "деконструктивні прочитання колоніальних дискурсів", третю - дослідження колись колоніалізованих культур. Постколоніальна критика, відзначає М. Зубрицька, "використовує найрізноманітніші теоретичні моделі для аналізу культури тих народів, які звільнилися з-під колоніального гніту". Вона "порушує проблеми етнічності, національної ідентичності, культурної універсальності, культурної гібридності та культурної відмін пости, проблеми мови, історії.
В українському літературознавстві постколоніальна критика виникла недавно. її представляють Соломія Павличко, Тамара Гундорова, Віра Агеєва, Ростислав Чопик, Роман Голод. Вони переглядають оцінки радянським літературознавством творчості відомих митців, ламають штампи, про що свідчать назви праць "Франко - не Каменяр" Т. Гундорової, "Не-Стефаник", "Русів(Не-Торговиця)" Р. Чопика.
Наступною особливістю постколоніальної критики є, за словами Олександри Федунь, "реабілітація розмаїття письменницького стилю. Радянське літературознавство визнавало в творчості більшості письменників тільки критичний реалізм, постколоніальна критика приділяє набагато більше уваги ідейно-естетичній доктрині автора. Вона досліджує в стилі письменника риси імпресіонізму, символізму, неоромантизму, експресіонізму, натуралізму, неокласицизму тощо"2. Так, творчість І. Франка пов'язували з критичним реалізмом, а постколоніальна критика досліджує в його творчості особливості імпресіонізму, натуралізму.
Постколоніальна критика вдається до різноманітних аспектів дослідження в постколоніальному суспільстві, надає перевагу мистецькій інтерпретації художнього твору, постмодерному його сприйняттю. О. Федунь відзначає, що українську постколоніальну критику "характеризує подолання комплексу меншовартості". Свідченням цього є такі теми сучасних досліджень: національна самокритика, проблеми виховання національної самосвідомості, риси української ментальності, світовий контекст українського письменства, синкретизм християнства та язичництва, рецепція Святого письма, біблійна образність текстів, інтерпретація біблійних мотивів, образи демонічних сил.
"Ситуацію, що склалася на сьогоднішній день в українському літературознавстві, відзначає О. Федунь, - не назвеш цілком постколоніальною, частково це суміш анти - і постколоніального. Але в обширах сучасного українського літературознавства постколоніальна критика створила собі чималий літературний простір, - вона здійснює різнобічну інтерпретацію текстів, розвінчування і дешифрування літературних міфів, постмодерний і феміністичний дискурси, розробку нової тематики та проблематики.
Аналіз постколоніальної критики в українському літературознавстві дає змогу виявити ряд специфічних особливостей, що стає помітним, зокрема, при зіставленні з колоніальною критикою та оцінити стан українського літературознавства на сучасному етапі".
Схожі статті
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 4.3. Фемінізм
Фемінізм (пат. femina - жінка) - напрям постмодернізму, що набув популярності в другій половині XX століття. Ідеологію фемінізму в Європі обгрунтували...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.4. Компаративізм
Родоначальник культурно-історичної школи французький історик, мистецтвознавець Іпполіт Тен (1828-1893 pp.). Школа базувалася на філософії позитивізму,...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 4.2. Деконструктивізм
4.1. Постструктуралізм 4.2. Деконструктивізм 4.3. Фемінізм 4.4. Рецептивна естетика 4.5. Постколоніальна критика 4.1. Постструктуралізм Постструктуралізм...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 4.1. Постструктуралізм
4.1. Постструктуралізм 4.2. Деконструктивізм 4.3. Фемінізм 4.4. Рецептивна естетика 4.5. Постколоніальна критика 4.1. Постструктуралізм Постструктуралізм...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 4.4. Рецептивна естетика
Цей напрям обгрунтували німецькі літературознавці з Констанцського університету Ганс Роберт Яусс і Вольфганг Ізер. Він набув широкої популярності у 70-ті...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 4. НОВІТНІ НАПРЯМИ І ТЕЧІЇ У ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ
4.1. Постструктуралізм 4.2. Деконструктивізм 4.3. Фемінізм 4.4. Рецептивна естетика 4.5. Постколоніальна критика 4.1. Постструктуралізм Постструктуралізм...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.3. Культурно-історична школа
Родоначальник культурно-історичної школи французький історик, мистецтвознавець Іпполіт Тен (1828-1893 pp.). Школа базувалася на філософії позитивізму,...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни
1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово "література" походить від латинського...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни
1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово "література" походить від латинського...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.6. Фройдизм
Популярним напрямом світового літературознавства XX століття став фройдизм. Його засновник австрійський лікар-психіатр Зигмунд Фройд (1856-1939 рр.) у...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 1. ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА
1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово "література" походить від латинського...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.1. Літературознавство періоду античності
2.1. Літературознавство періоду античності 2.2. Літературознавство в епоху середньовіччя 2.3. Теоретико-літературна думка епохи Відродження 2.4....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.6. Літературознавство епохи Просвітництва
По завершенні доби Відродження наприкінці XVI ст. утверджується естетика бароко. Цей загальноєвропейський напрям охопив країни Південної та Східної...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.5. Літературно-критична думка в епоху класицизму
По завершенні доби Відродження наприкінці XVI ст. утверджується естетика бароко. Цей загальноєвропейський напрям охопив країни Південної та Східної...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.8. Екзистенціалізм
Популярною течією у літературознавстві був екзистенціалізм (лат. exstentia - існування). Він почав формуватися у працях російських філософів Лева...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.7. Структуралізм
Структуралізм (лат. struktura - будова, розміщення) почав формуватися у 20-30-х роках XX століття. У його становленні відіграла важливу роль концепція Ф....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.4. Теоретико-літературна думка в епоху бароко
По завершенні доби Відродження наприкінці XVI ст. утверджується естетика бароко. Цей загальноєвропейський напрям охопив країни Південної та Східної...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.5. Інтуїтивізм
На початку XX століття у європейському літературознавстві набув популярності інтуїтивізм. Його основоположник француз Анрі Бергсон (1895-1941 рр.) у...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.3. Теоретико-літературна думка епохи Відродження
Розпал античного світу і встановлення феодального ладу позначилися на особливостях культури. В епоху середньовіччя (V-XV ст.) антична література була...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.2. Літературознавство в епоху середньовіччя
Розпал античного світу і встановлення феодального ладу позначилися на особливостях культури. В епоху середньовіччя (V-XV ст.) антична література була...
-
На початку XIX ст. найвищого рівня розвитку досягла естетична думка в творах класичних німецьких філософів Канта, Фіхте, Шеллінга і Гегеля. Еммануїл Кант...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИКО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ДУМКИ
2.1. Літературознавство періоду античності 2.2. Літературознавство в епоху середньовіччя 2.3. Теоретико-літературна думка епохи Відродження 2.4....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.2. Біографічний метод
3.1. Міфологічна школа 3.2. Біографічний метод 3.3. Культурно-історична школа 3.4. Компаративізм 3.5. Інтуїтивізм 3.6. Фройдизм 3.7. Структуралізм 3.8....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.1. Міфологічна школа
3.1. Міфологічна школа 3.2. Біографічний метод 3.3. Культурно-історична школа 3.4. Компаративізм 3.5. Інтуїтивізм 3.6. Фройдизм 3.7. Структуралізм 3.8....
-
3.1. Міфологічна школа 3.2. Біографічний метод 3.3. Культурно-історична школа 3.4. Компаративізм 3.5. Інтуїтивізм 3.6. Фройдизм 3.7. Структуралізм 3.8....
-
Ще одним учасником "Кирило-Мефодіївського братства", яке найбільше прислужилося утвердженню історичної школи в українському літературознавстві, був...
-
Основи культурології - Сандюк Л. О. - 3.1. Еволюціоністські теорії культурного розвитку
Зміст теми 3.1. Еволюціоністські теорії культурного розвитку. 3.2. Циклічні теорії культурних змін. 3.3. Хвильова модель культурного розвитку. 3.4....
-
Основи культурології - Сандюк Л. О. - Тема 3. ТЕОРЕТИЧНІ СХЕМИ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИХ ЗМІН
Зміст теми 3.1. Еволюціоністські теорії культурного розвитку. 3.2. Циклічні теорії культурних змін. 3.3. Хвильова модель культурного розвитку. 3.4....
-
Основи культурології - Сандюк Л. О. - 2.4. Теорія пасіонарності Л. Гумільова
У сучасній культурології існує численна кількість теорій, які досліджують ігровий аспект культурного буття. Слід зауважити, що на ігровий компонент у...
-
Основи культурології - Сандюк Л. О. - 2.3. Ігрова концепція походження культури Й. Хейзінги
У сучасній культурології існує численна кількість теорій, які досліджують ігровий аспект культурного буття. Слід зауважити, що на ігровий компонент у...
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 4.5. Постколоніальна критика