Облік і аудит податків в Україні - Малишкін О. І. - 2.4.5. Амортизаційні відрахування

Відповідно до статей 144 - 148 ПКУ платник податку має право на віднесення витрат з амортизації до витрат діяльності.

Згідно з нормами статті 144 ПКУ всі витрати на придбання (спорудження) необоротних активів можна розподілити на три частини:

А) витрати, що підлягають амортизації (п. 144.1);

Б) витрати, які не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період (п. 144.2);

В) витрати, які не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування (п. 144.3).

Модель визначення вартості, що амортизується в бухгалтерському обліку і податкових розрахунках, є єдиною (різниця між первісною та ліквідаційною вартістю об'єкта) і може бути сформована на рахунках бухгалтерського обліку за методологією П(С)БО 7 "Основні засоби". Проте в практиці податкового обліку слід враховувати обмеження щодо строків корисного використання об'єктів (п. 145.1 статті 145 ПКУ). Методика розрахунку амортизації кожного об'єкта є аналогічною. На відміну від бухгалтерського обліку в податковому обліку встановлено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів - від 2 до 20 років.

Наступною особливістю є витрати, які не підлягають амортизації та здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування (п. 144.3 ПКУ) (табл. 2.15).

Групування основних засобів

Вимоги до групування основних засобів за ПКУ дещо відрізняються від бухгалтерського підходу відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств і організацій України. З метою раціональної організації розрахунку та обліку амортизації нами проведено ідентифікацію податкових позицій із аналогом в бухгалтерському обліку та співставлення двох цих позицій (дод. Б 8). При цьому зазначено мінімально або максимально допустимий строк корисного використання по кожній групі. Як випливає з таблиці, наведеної в додатку, з причини різниці у строках амортизації окремих груп основних засобів в обліку виникатимуть ТПР, які згодом можуть бути анульовані.

Витрати на ремонт та поліпшення

В методичному і практичному аспекті потребує уваги перелік витрат на утримання об'єкта основних засобів. Згідно з ПКУ він не є вичерпним і може бути доповнений платником податку залежно від економічного характеру здійснюваних операцій. Виходячи з принципу аналогії, доцільно доповнити вказаний перелік витратами, пов'язаними з поліпшенням об'єкта, що зазначені в п.14 П(С)БО 7 "Основні засоби", а саме: модифікація, добудова, дообладнання.

Таблиця 2.15. ВИТРАТИ, ЯКІ НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ АМОРТИЗАЦІЇ ТА ПРОВОДЯТЬСЯ ЗА РАХУНОК ВІДПОВІДНИХ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ

№ з/п

Вид витрат

Джерело фінансування

Джерело інформації

1

Витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів

Кошти бюджетів

Рахунок 48 "Цільове фінансування і цільові надходження"

2

Витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування

Кошти бюджетів

Рахунок 48 "Цільове фінансування і цільові надходження"

3

Витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів

Кошти бюджетів

Рахунок 48 "Цільове фінансування і цільові надходження"

4

Вартість гудвілу (при списанні з балансу)

Прибуток

Субрахунок 443 "Прибуток використаний у звітному році"

5

Витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів

Інші

Операційні витрати

Субрахунок 949 "Інші витрати операційної діяльності"

До складу витрат на поліпшення основних засобів відносять також витрати на поліпшення безоплатно отриманих або наданих в оперативний лізинг (оренду), які мають створювати окремий об'єкт амортизації. Щодо об'єктів, отриманих в оперативний лізинг (оренду), вказана норма повністю відповідає вимогам

П(С)БО 14 "Оренда", згідно з якими "у випадку операційної оренди орендований об'єкт основних засобів відображується орендарем у позабалансовому обліку, а витрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди відображуються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів". Тобто за методологію бухгалтерського обліку у випадку поліпшення отриманих в оперативний лізинг (оренду) та безоплатно отриманих об'єктів витрати мають обліковуватися на субрахунку 117 "Інші необоротні матеріальні активи" як окремий об'єкт, відповідно і амортизуватися як окремий об'єкт. Проте така методика призводить до ускладнення обліку.

З метою амортизації витрат в податковому обліку, у тому числі і на поліпшення, пропонуємо аналітичні рахунки відкривати за такими позиціями:

O кожен об'єкт, що входить до складу окремої групи;

O вартість ремонтів та поліпшень основних засобів;

O об'єкт, отриманий безоплатно;

O об'єкт, наданий в оперативний лізинг (оренду). Наприклад, в аналітичному податковому обліку амортизації автотранспорту групу 5 можна розділити на підгрупи, класи і об'єкти (табл. 2.16).

Формування бази даних податкової амортизації

Незважаючи на близькість норм бухгалтерського та податкового законодавства з питань амортизації все ж зберігається різниця по багатьох аспектах, про які йшлося раніше. З урахуванням фактора неможливості побудувати єдину по всіх позиціях систему обліку основних засобів та їх амортизації природнім кроком є формування роздільних регістрів цих об'єктів. Перші з них складаються з метою фінансової звітності, другі - податкової звітності. Різниця між сумами амортизації в першому і другому виду інформації (обліку) за звітний період являє собою суму податкової різниці - як ТПР, так і ППР. Виходячи з таких позицій критичної оцінки заслуговують рекомендації науковців щодо створення єдиної бази даних по амортизації.

Наприклад, С. И. Сажинець та В. Я. Трофимчук [115, с. 339 - 401] пропонують встановити єдиний місячний період нарахувань амортизації. Такий підхід протирічить квартальному періоду розрахунку наростаючим підсумком з початку року амортизації згідно з ПКУ. Крім того, вони вважають необхідним зазначати у відомостях податкових розрахунків кореспондуючі бухгалтерські рахунки та оформляти спеціальну узагальнюючу відомість для відображення дооцінки основних засобів в бухгалтерському обліку. Така позиція свідчить про намагання авторів "загнати" бухгалтерський облік у прокрустове ложе податкового обліку, з чим важко погодитися. Адже за таким варіантом побудови обліку інформація фінансової звітності спотворюється нормами ПКУ. Говорити про легітимність такого варіанту не доводиться, оскільки в профільні бухгалтерські стандарти зміни стосовно розглянутого питання не вносилися.

Таблиця 2.16. МОЖЛИВІ АНАЛІТИЧНІ ПОЗИЦІЇ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ АВТОТРАНСПОРТУ

Група

Податкова група

Клас

Назва об'єкта амортизації

5

5.1. Вантажні автомобілі

5.1.1. Самоскиди

5.1.2. Сідельні тягачі

5.1.3. Бортові автомобілі

5.1.1.1. Автомобіль "Івеко", № 13-25 тощо

5.2. Легкові автомобілі

5.2.1. Автомобілі підрозділу 1

5.2.2. Автомобілі підрозділу 2

5.2.1.1. Автомобіль "Шкода" № 44-98 тощо

5.3. Вартість ремонтів та поліпшень власних об'єктів (понад 10 %)

5.3.1. Автомобілі вантажні

5.3.2. Автомобілі легкові

5.3.1.1. Витрати на ремонт та поліпшення вантажних автомобілів

5.3.1.2. Витрати на ремонт та поліпшення легкових автомобілів тощо

5.4. Вартість ремонтів та поліпшень орендованих об'єктів (понад 10 %)

Відповідний об'єкт

5.5. Автомобілі, отримані безоплатно

5.5.1. Автомобілі вантажні

5.5.2. Автомобілі легкові

5.6. Автомобілі, надані в операційну оренду

5.6.1.1. Вантажний автомобіль "Татра" № 23-67 тощо

Схожі статті




Облік і аудит податків в Україні - Малишкін О. І. - 2.4.5. Амортизаційні відрахування

Предыдущая | Следующая