Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Економічний розвиток країн ЦПСЄ. Провал економічних реформ

Тоталітарна система у країнах ЦПСЄ проіснувала 40 років і пройшла у своєму розвиткові три етапи.

Перший етап (середина 40 - початок 60-х років) - період формування за зразком радянської моделі основ командно-адміністративної системи, період прискореного, хоча й екстенсивного та малораціонального розвитку економіки. Однак задіяні ресурси та резерви швидко вичерпались.

Другий етап (60-70-ті роки) характеризувався спробами командно-адміністративної системи прискорити економічний розвиток шляхом реформ. Проте економічні реформи, що здійснювалися в усіх соціалістичних країнах, завершилися провалом, оскільки корінні перетворення зачіпали інтереси правлячої партійно-державної номенклатури. Звільняючи економіку від директивного управління, вони руйнували тоталітарну систему - соціалізм, тому їх проведення всіляко гальмувалося, а економічна несвобода позбавляла виробників можливості забезпечити інтенсифікацію "народного господарства". Економічна нестабільність, застій та кризові явища посилювалися.

У 80-тіроки розпочався третій етап, що супроводжувався глибокою економічною та політичною кризою соціалістичної системи. Швидко зростало економічне відставання соціалістичних країн від демократичних. Так, НДР відстала від ФРН на 25 років, Чехословаччина від Австрії - на 35, Болгарія від Туреччини - на 40 років. Серед населення соціалістичних країн наростало усвідомлення необхідності покінчити з тоталітарною системою, як гальмом суспільного прогресу.

Економічний розвиток країн ЦПСЄ. Провал економічних реформ

Економіка країн ЦПСЄ у роки перших п'ятирічок характеризувалася досить високими темпами розвитку. Були збудовані та реконструйовані сотні підприємств, створені галузі важкої промисловості навіть у тих країнах, які до війни були аграрно-сировинними придатками індустріальної Європи. Однак твердити про якісь успіхи та переваги соціалістичної системи господарювання не доводиться. Певні результати були досягнуті екстенсивними, командно-адміністративними методами. На догоду модному промисловому розвитку ламався багатовіковий поділ праці. Тисячі селян традиційно аграрних країн (Румунія, Болгарія) відривалися від звичної праці і направлялися на соціалістичні будови, унаслідок чого страждали як сільське господарство, так і промисловість. Якість виробленої продукції була невисокою, про її конкурентоздатність на світовому ринку не могло бути й мови.

Статистичні дані про динаміку розвитку економіки в період так званих успіхів були значно перебільшені. Йдеться про звичайне маніпулювання цифрами, розраховане на необізнаність читача. Ніде в соціалістичній статистиці не знайти даних щодо приросту валового національного продукту в грошовому виразі, оскільки вони були не на користь соціалістичних країн. Досягнуті неймовірним напруженням зусиль рівні розвитку виробництва підірвали продуктивні сили соціалістичних країн. Щоправда, Чехословаччина та НДР, які мали висококваліфіковану робочу силу та попередню практику високоорганізованого капіталістичного виробництва, до 60-х років трималися навіть у десятці найбільш розвинених країн Європи. Проте це було наслідком дії напрацьованого попереднього потенціалу, акуратності й дисципліни робітників, сформованих у дототалітарний період. Невдовзі й там планова централізована система, відсутність індивідуального інтересу та конкуренції призвели до руйнівного промислового відставання від індустріальних сусідів. Коли ж можливості екстенсивного розвитку були вичерпані, почалася стагнація тоталітарної економіки і суспільства. Економічна несвобода виявилася несумісною з переходом до інтенсифікації. Підтверджувалася перевірена практикою аксіома, що є два способи організації суспільного виробництва: або через включення індивідуального інтересу людини, або шляхом примусу. Комуністична система виявилася спроможною лише на друге.

Схожі статті




Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Економічний розвиток країн ЦПСЄ. Провал економічних реформ

Предыдущая | Следующая