Національна безпека України - Ліпкан В. А. - 3.7. У сфері духовного життя

Забезпечення національної безпеки України у сфері духовного життя має на меті захист конституційних прав і свобод людини і громадянина, пов'язаних із розвитком і формуванням поведінки особистості, свободою масового використання духовно-моральної спадщини, історичних традицій і норм суспільного життя, із збереженням культурного надбання всіх народів України, реалізацією конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина в інтересах збереження і зміцнення моральних цінностей суспільства, традицій патріотизму та гуманізму, здоров'я громадян, культурного і наукового потенціалу України, забезпечення обороноздатності і національної безпеки.

До числа основних об'єктів недержавного управління національною безпекою у сфері духовного життя належать:

- гідність особи, свобода совісті, включаючи право вільно обирати, мати і розповсюджувати релігійні та інші переконання і діяти відповідно до них. свобода думки і слова (за виключенням пропаганди або агітації, які породжують соціальну, расову, національну або релігійну ненависть і ворожнечу), а також свобода літературного, художнього, наукового, технічного та інших видів творчості, викладання;

- свобода масової інформації;

- недоторканність приватного жила, особиста та сімейна таємниця;

- українська мова як чинник духовного єднання народів багатонаціональної України;

- мови, моральні цінності та культурна спадщина народів та народностей України;

- об'єкти інтелектуальної власності.

Найбільшу небезпеку в сфері духовного життя становлять наступні загрози національній безпеці:

- деформація системи масового інформування як за рахунок монополізації засобів масової інформації, так і за рахунок неконтрольованого розширення сектору зарубіжних засобів масової інформації у вітчизняному інформаційному просторі;

- погіршення стану і поступовий занепад об'єктів української спадщини, включаючи архіви, музеї, фонди, бібліотеки, пам'ятки культури через недостатнє фінансування відповідних програм і заходів;

- можливість порушення суспільної стабільності, нанесення шкоди здоров'ю і життю громадян внаслідок діяльності місіонерських та релігійних об'єднань, які сповідують релігійний фундаменталізм, а також тоталітарних релігійних культів і сект;

- використання закордонними спеціальними службами засобів масової інформації, які діють на території України, для завдання шкоди обороноздатності країни та національній безпеці, розповсюдження дезінформації;

- нездатність сучасного громадянського суспільства України забезпечити формування у підростаючого покоління і підтримання у суспільстві суспільно необхідних моральних цінностей, патріотизму і громадянської відповідальності за долю країни.

Основним напрямами забезпечення національної безпеки України у сфері духовного життя є:

- розвиток в Україні основ громадянського суспільства;

- створення соціально-економічних умов для здійснення творчої діяльності та функціонування закладів культури;

- відпрацювання цивілізованих форм і способів цивільного контролю за формування в суспільстві духовних цінностей, які відповідають національним інтересам країни, вихованням патріотизму і громадянської відповідальності за ЇЇ долю;

* удосконалення законодавства України, яке регулює відносини у сфері конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина;

* організація і підтримка заходів по збереженню і відродженню культурної спадщини народів і народностей, які населяють Україну;

- участь у формуванні правових і організаційних механізмів забезпечення конституційних прав і свобод громадян, підвищення їх правової культури в інтересах протидії свідомому ненавмисному порушенню цих конституційних прав і свобод у сфері духовного життя;

- участь у розробленні дійових організаційно-правових механізмів доступу засобів масової інформації і громадян до відкритої інформації про діяльність недержавної системи забезпечення національної безпеки України, забезпечення достовірності відомостей про соціально значущі події суспільного життя, які розповсюджуються через засоби масової інформації;

- розроблення спеціальних правових І організаційних механізмів недопущення протиправних впливів на масову свідомість особи та суспільства, неконтрольованій комерціалізації культури і науки, а також забезпечуючих збереження культурних та історичних цінностей народів і народностей України, раціональне використання накопичених суспільством ресурсів, які складають національне надбання;

- сприяння органам державної влади у реалізації заборони на використаная ефірного часу в електронних засобах масової інформації Прокату програм, що пропагують насильство та жорстокість, антигромадську поведінку;

- протидія негативному впливу іноземних релігійних організацій та місіонерів.

Схожі статті




Національна безпека України - Ліпкан В. А. - 3.7. У сфері духовного життя

Предыдущая | Следующая