Міжнародні валютно-кредитні відносини - Патика Н. І. - 10.2. Класифікація міжнародних фінансових організацій

Головними критеріями класифікації МФО є умови членства, коло компетенції й учасників, характер повноважень.

За колом компетенції (функціональною спрямованістю) всі міжнародні організації поділяються на організації загальної та спеціальної компетенції. За цим критерієм МФО належать до організацій зі спеціальною компетенцією. Але певні риси міжнародних фінансових організацій притаманні також і організаціям загальної компетенції, а також організаціям іншої (нефінансової) спрямованості. Найбільш широку компетенцію серед усіх МФО має Міжнародний валютний фонд.

За умовами членства виокремлюють МФО з відкритим і закритим членством. До закритих організацій нових членів приймають тільки за запрошенням її засновників, а до відкритих - кожну державу, що підтримує принципи і статут організації3.

За характером повноважень виокремлюють МФО координаційного типу, що поділяють свої повноваження з державою і різняться співвідношенням цих повноважень та методами регулювання (наприклад, більшість установ ООН, що займаються валютно-фінансовими проблемами); МФО з окремими наддержавними функціями, в установчих документах яких прямо обмежується компетенція держав-учасниць в окремих сферах, у яких ухвалення рішень державами є можливим лише за згоди цих організацій (МВФ, МБРР); наддержавні МФО, специфіка яких полягає у створенні обов'язкових для держав-учасниць правил і норм (Європейський центральний банк)1.

За колом учасників МФО поділяються на глобальні та регіональні. Цей критерій називають критерієм географічного поширення організацій2. До глобальних МФО, тобто тих, членами яких може стати будь-яка країна незалежно від її географічного розташування, належать Міжнародний валютний фонд, група Світового банку, Банк міжнародних розрахунків. До цього переліку можна додати Паризький та Лондонський клуби кредиторів, які, хоча і є неформальними організаціями, регулюють питання щодо боргових зобов'язань країн, а отже, прямо стосуються міжнародних фінансів, не будучи при цьому спеціалізованими МФО.

Крім глобальних Міжнародних фінансових організацій, у світі наявна значна кількість регіональних МФО, до яких передусім належать регіональні банки розвитку, а також регіональні валютно-кредитні та фінансові організації (Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк тощо).

10.3. Цілі та функції міжнародних фінансових організацій

Порядок створення будь-якої міждержавної МФО передбачає прийняття установчого документа, формування структури організації та скликання головного органу, з якого починається функціонування організації. Щодо установчого документа, то це насамперед міжнародний договір (він також може мати назву статуту чи конвенції). Установча резолюція набуває чинності з моменту її ухвалення шляхом голосування держав-членів. Для формування структури міжнародної організації використовуються спеціальні підготовчі органи, діяльність яких спрямована на розробку проектів правил і процедур майбутніх органів організації, створення штаб-квартири, складання порядку денного головних органів. Скликання головних органів і початок їх функціонування завершують формування організаційної структури.

Припинення діяльності організації відбувається шляхом погодженого волевиявлення держав-членів - підписанням протоколу про розпуск.

Компетенція міжнародної фінансової організації визначається в її установчому документі і може розглядатися як сфера її діяльності. У межах своєї компетенції міжнародна організація наділяється повноваженнями для виконання покладених на неї цілей і завдань. Фінансові кошти МФО, як правило, складаються з внесків держав-членів і використовуються для загальних потреб. Кожен орган у межах організації має свою внутрішню структуру і визначений склад, установлений порядок прийняття рішень. Його компетенція не може бути змінена без згоди країн-членів.

Якщо узагальнити цілі діяльності МФО, то серед них можна виокремити такі основні:

- стабілізація і розвиток міжнародної валютно-фінансової системи;

- міждержавне валютне та кредитно-фінансове регулювання;

- розробка та координація стратегії і тактики розвитку світової фінансової та валютної системи;

- акумуляція фінансових ресурсів та їхнє використання з метою забезпечення стабільності національного, регіонального та світового економічного розвитку;

- збирання та обробка інформації, наукові дослідження з проблематики міжнародних фінансових відносин.

Функції міжнародних фінансових організацій визначаються з огляду на їх цілі та компетенції. Функціями міжнародної організації вважаються зовнішні вияви її діяльності щодо виконання своїх завдань1.

Якщо узагальнити найважливіші функції МФО, то їх доцільно сформулювати так:

- регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин;,

- нагляд за станом міжнародної валютної системи;

- сприяння макроекономічній стабілізації та структурній перебудові реального сектору економіки, поширенню досвіду трансформаційних перетворень у країнах з перехідною економікою;

- моніторинг розвитку економіки країн-членів і виконання ними зобов'язань перед МФО.

Зв'язок між МФО і країною-реципієнтом є двостороннім. На першому (підготовчому) етапі органи державної влади (уряд, національний банк) беруть участь у формуванні МФО шляхом внесення певної суми коштів в акціонерний капітал, у визначенні функцій та завдань її діяльності, структури (участь у створенні й оформленні статуту організації), створенні первинного органу, з якого починається функціонування організації.

На другому (активному) етапі МФО здійснює фінансові проекти або надає ресурси країні-члену для реалізації визначеної програми дій.

Схожі статті




Міжнародні валютно-кредитні відносини - Патика Н. І. - 10.2. Класифікація міжнародних фінансових організацій

Предыдущая | Следующая